4. Облік міжбанківських кредитів
Надання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України „Про банки і банківську діяльність [157], Цивільним кодексом України, нормативними актами Національного банку України, статутами комерційних банків та кредитними договорами.
Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах, шляхом укладання кредитних договорів, які мають передбачати права та зобов'язання сторін з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Забороняється їх надання та отримання банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за дорученням юридичної особи.
Можна відзначити основні різновиди міжбанківського кредиту:
- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;
- кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня;
- кошти, які надані (отримані) іншим банкам за операціями РЕПО. Ці операції пов'язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції РЕПО збігається із строком погашення цінних паперів.
Договір міжбанківського кредиту має включати такі основні положення: предмет договору - надання кредиту в певній сумі з певним строком погашення; права і зобов'язання банку-кредитора і банку-позичальника; відповідальність сторін; порядок вирішення спорів; умови зміни договору; особливі умови; строк дії договору.
На ринку міжбанківських кредитів можуть використовуватися також банківські векселі і депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозиту. Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу та купівлі ресурсів на міжбанківському ринку можливе лише за умов точного володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки її зміни.
Правила проведення кредитних аукціонів затверджуються Правлінням НБУ. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладається на аукціонний комітет. Кредитні аукціони проводяться періодично в приміщенні Національного банку України. На кредитному аукціоні заявки комерційних банків задовольняються в міру зниження запропонованої у них (заявках) відсоткової ставки, починаючи з найвищої і далі поступово до вичерпання запропонованого обсягу продажу кредитів, чи задоволення всіх заявок. Банки-покупці не мають права включати свою маржу у відсоток, що пропонується в їхніх заявках. Для оформлення куплених банком-учасником кредитів на кредитному аукціоні комерційний банк на підставі свідоцтва про купівлю кредитів укладає з регіональним управлінням НБУ кредитну угоду.
Після оформлення договору регіональне управління НБУ перераховує відповідні кошти на кореспондентський рахунок банку-покупця. Відповідальність за повернення кредитів та відсоткових виплат за ними в зазначений строк покладається на банки-покупців, що обумовлюється в кредитному договорі, а контроль за своєчасне їх повернення — на регіональні управління НБУ.
Придбані на аукціоні кредити не повинні приводити до порушення встановлених для діяльності комерційних банків економічних нормативів і не підлягають пролонгації. В Україні робилися спроби використати механізм рефінансування комерційних банків з боку НБУ для стимулювання вітчизняного народного господарства.
Для запису операцій з міжбанківського кредитування використовуються наступні проведення:
1. Отримання короткострокових кредитів, від Національного банку України:
Дебет рахунка 1200 „Кореспондентський рахунок у Національному банку України ;
Кредит рахунка 1313 „Короткострокові стабілізаційні кредити, що отримані від Національного банку України
2. Повернення коштів за короткострокові кредити на кореспондентський рахунок НБУ:
Дебет рахунка 1313 „Короткострокові стабілізаційні кредити, що отримані від Національного банку України
Кредит рахунка 1200 „Кореспондентський рахунок у Національному банку України ;
3. Нарахування відсоткових витрат за короткострокові кредити, які отримані від НБУ:
Дебет рахунка 7003 „Процентні витрати за короткостроковими
кредитами, що отримані від Національного банку України ;
Кредит рахунка 1318 „Нараховані витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України .
4. Сплата відсоткових витрат за короткостроковими кредитами, які отримані від НБУ:
Дебет рахунка 1318 „Нараховані витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України ;
Кредит рахунка 1200 „Кореспондентський рахунок у Національному банку України .
5. Короткострокові та довгострокові кредити, надані іншим банкам:
Дебет рахунка 1523 „Короткострокові кредити, що надані іншим банкам ;
Дебет рахунка 1524 „Довгострокові кредити, що надані іншим банкам ;
Кредит рахунка 1200 „Кореспондентський рахунок у Національному банку України .
6. Прострочена заборгованість за кредитами, наданими іншому банку:
Дебет рахунка 1527 „Прострочена заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам ;
Кредит рахунка 1523 „Короткострокові кредити, що надані іншим банкам ;
Кредит рахунка 1524 „Довгострокові кредити, що надані іншим банкам
7. Погашено прострочену заборгованість:
Дебет рахунка 1200 „Кореспондентський рахунок у Національному банку України ;
Кредит рахунка 1527 „Прострочена заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам .
9. Нараховано відсоткові доходи за кредитами, які надані іншому банку:
Дебет рахунка 1528 „Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам
Кредит рахунка 6012 „Процентні доходи за довгостроковими кредитами, що надані іншим банкам
10.Операціям з формування резервів під кредитну заборгованість інших банків відповідають такі бухгалтерські записи:
Дебет рахунка 7701 „Відрахування в резерв під заборгованість інших банків
Кредит рахунка 1590 „Резерви під нестандартну заборгованість інших банків за кредитними операціями ;
та/або:
Дебет рахунка 7701 „Відрахування в резерв під заборгованість інших банків
Кредит рахунка 1591 „Резерви під стандартну заборгованість інших банків за кредитними операціями .
11. У процесі спостереження за фінансовим станом позичальника при отриманні вагомих аргументів на визнання кредитної заборгованості безнадійною банк списує її за рахунок сформованого резерву у такий спосіб:
Дебет рахунка 1590 „Резерви під нестандартну заборгованість інших банків за кредитними операціями ;
Кредит Відповідний рахунок сумнівної заборгованості;
12. За настання умов, що підтверджують нереальність отримання доходів, приймається відповідне рішення щодо визнання сумнівної заборгованості за нарахованими доходами безнадійною та її списання з балансу за рахунок сформованого резерву. Операція відображається бухгалтерськими записами:
Дебет рахунка 1790 „Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями
Кредит рахунка 1780 „Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями
Модернізація і технічне переоснащення промислових підприємств, впровадження винаходів та науково-технічних розробок при недостатності власних коштів цих підприємств вимагають великих кредитних ресурсів. Потреби інвестиційної сфери не можуть бути задоволені окремими комерційними банками в силу обмеженості їх власних коштів і складності залучення кредитних ресурсів для довгострокового фінансування, а також великої ймовірності кредитного ризику.
Усі ці проблеми вирішуються при створенні банківського консорціуму – об єднання банківських монополістів для здійснення кредитних, інвестиційних, комерційних операцій. Консорціумні кредити видаються за рахунок об єднання ресурсів банків – учасників консорціуму, і тим самим обмежуються ризики втрат у випадку неплатежу позичальника для кожного банку. Порядок видачі консормціумних кредитів визначається Положенням НБУ „Про порядок здійснення консорціумного кредитування" від 21 лютого 1996 р.
Банківський консорціум надає кредит позичальникові в такі способи: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків — кредитування здійснюється при цьому залежно від потреби у кредиті; шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредитування зовнішньоекономічної діяльності.
Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами.
Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування. На основі багатосторонніх банківських кредитів з'являється можливість здійснювати великі довгострокові кредитні проекти для задоволення, насамперед, потреб інвестиційної сфери. При класифікації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів позик.
Це джерела залучення (внутрішні позики, в межах своєї країни; зовнішні, тобто міжнародні позики); економічне призначення (зв'язані позички і незв'язані позички, в яких не зазначається об'єкт кредитування); вид відсоткової ставки (позички з фіксованою ставкою; позички з плаваючою ставкою; позички із змішаною ставкою) тощо.
Розрізняють два види консорціумних кредитів: відкритий і клубний. Відкритий консорціумний кредит характерний тим, що залучаються вільні кредитні кошти всіх бажаючих банків консорціуму. Клубний виникає тоді, коли в склад кредиторів входить обмежене, насамперед визначене коло банків – учасників консорціуму. Для консорціумних кредитів характерні великі розміри (до кількох мільярдів доларів), порівняно тривалі терміни (у середньому 7-10 років), багаточисленний склад кредиторів, кілька позичальників.
При наданні консорціумних кредитів банками – менеджерами (організаторами кредитного процесу) є, як правило, найбільш могутні банки, які володіють досвідом проведення великомасштабних операцій, значним впливом на ринку капіталів, достатнім штатом кваліфікованих працівників. Менеджером може бути і один банк, який веде переговори з позичальником, забезпечує мобілізацію кредитних коштів, укладає кредитну угоду.
Загальними підходами при організації консорціумної кредитної угоди є: надійсність позичальника й експертиза проекту, що фінансується; можливість одержання згоди інших банків консорціуму взяти участь у кредитуванні; чітке визначення терміну кредиту, порядку видачі і погашення його; чітке визначення валюти кредиту; детальний аналіз фінансового стану та інвестиційних планів позичальника; методи страхування кредитних ризиків.
Відсоткова ставка за кредит враховує попит і пропозицію кредитних ресурсів на ринку, термін і величину кредиту, ступінь кредиту ризику. Документальне оформлення та надання кредиту консорціумом має кілька варіантів: кредитна угода здійснюється за допомогою акумуляції вільних ресурсів; загальна сума кредиту гарантується провідним банком і фінансування здійснюється залежно від потреби в грошах; гарантовані банками – учасниками квоти кредитних ресурсів змінюються за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумному кредитуванні.
Консорціумні кредити забезпечуються страховими зобов язаннями. Створення консорціуму банків оформляється шляхом укладання відповідного договору, кількість учасників консорціуму не обмежується. Координує дії учасників консорціуму головний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками.
Консорціумні кредити базуються на тих же принципах, що й інші види банківських кредитів, змінюється тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура надання кредитів. Надання консорціумного кредиту консорціумом здійснюється на загальних підставах, з дотриманням банками-учасниками економічних нормативів. Позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначається один з великих банків з достатніми пасивами, який має досвід проведення великих кредитних операцій, має налагоджені зв'язки з кредитними та фінансовими установами, кваліфікованих працівників і який користується високою репутацією у банківських колах. Умовою прийняття банків у консорціум є згода на мінімальний розмір участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається позичальнику, та ступеня ризику за цією операцією. Чим більш значний ризик за проектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь у консорціумі і тим самим зменшується ризик для кожного банку.
Після підписання кредитна консорціумна угода набуває юридичної сили і є обов'язковою для виконання всіма учасниками угоди. Після укладання кредитної угоди головний банк консорціуму акумулює кошти банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника у порядку, передбаченому кредитною угодою.
Повернення кредиту, сплата відсотків, комісійних, які покривають витрати банків-учасників кредитної операції, здійснюються пропорційно їх ролі та частки участі, що передбачена консорціумною угодою. Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження, але у разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути відновлена.
Отже, можливості консорціумного кредитування в Україні обмежені, тому що держава не створила передумов для його розвитку. Механізм консорціумного кредитування дає змогу використати фінансовий потенціал кількох банків при одночасному дотриманні економічних нормативів, визначених Національним банком України.
Шляхом консорціуму кредитні ресурси кількох банків об'єднуються, що дає змогу надати значний кредит, не збільшуючи кредитного ризику кожної з фінансово-кредитних установ і не наражаючи їх на загрозу втрати ліквідності.
Однак, вдаючись до консорціумного кредитування, комерційні банки часто потрапляють у складні, не врегульовані чинним законодавством ситуації.
Міжбанківські кредити відіграють дуже важливу роль. Одержання кредитів в інших банках дає змогу поповнювати кредитні ресурси, при надлишку продавати їх, а при нестачі ресурсів купувати їх на ринку, підтримуючи таким чином на належному рівні ліквідність банку та забезпечуючи його безперервну діяльність.