17. Прямі кредити:а)кредитна лінія;б)контокорентний;в)овердрафт ний;г)дисконтний;д)іпотечний;е)консорціумний

Прямі кредити.

А) Кредитна лінія - угода між банком і позичальником про максимальну суму кредиту ,яку можна використовувати протягом обумовленого строку .Зазвичай використовується для покриття тимчасової потреби підприємства в коштах. Забезпеченням слугують не сплачені рахунки чи товари в обороті. КЛ є безумовним контрактом обов’язковим для банку. Банк може анулювати договір достроково якщо фінансовий стан позичальника раптово погіршився. Позичальник також може не використовувати кредитну лінію частково або повністю. Ліміт КЛ може бути скоригований .Вона відкривається на строк до 1 року. Строк може бути і довше 3-5 років. Але в такому випадку банки вимагають щорічного погашення повної заборгованості. Договір про кредитну лінію часто передбачає зберігання клієнтом мін компенсаційного залишку на поточному рахунку в сумі 20-30 % від кредитної лінії. Види кредитних ліній:

1.Сезонна- якщо фірма періодично відчуває брак оборотних коштів ,щл пов’язано з циклічністю і сезонністю виробництва.

2. Поновлювана (револьверний кредит)-якщо позичальник відчуває недостачу оборотних коштів ,строк кредиту не перевищує одного року і погасивши частину кредиту позичальник може отримати новий в межах встановленого кредиту і терміну дії договору. Заборгованість щодо поновлюваної лінії змінюється хвилеподібно так ,що на рахунку завжди є непогашений залишок.

Б )Контокорентний кредит ,який надається за контокорентом в межах кредитної лінії і повертається відповідно до надходжень на рахунок клієнта. Позичальник може користуватися кредитом в межах певної контокорентної лінії ,крім того можливе перевищення цієї суми –оведрафт. Виділяють:

1.клієнскі контокорентні рахунки

2. Банківські контокор. рах.

Клієнтські – дають можливість ФО та ЮО отримувати кредит і при цьому вони можуть мати як кредитове так дебетове с-до. Якщо кредитове-дохід зараховується власнику рахунку. Якщо дебетове-банку.

Банківські- коррахунки передбачені для обліку розрахунків ,які виконує 1 кредитна установа за доручення за кошти іншої кредитної установи на підставі кореспондентського договору. За контокорентним кредитом сплачується такі платежі: комісія за відкриття ,штрафні % за овердрафтну ситуацію.

В) Овердрафтний –це короткостроковий кредит де позичальник має поновлюване право на плату платіжних документів понад залишок коштів на поточному рахунку відкритому в даному банку в межах встановленого ліміту. Ліміт залежить від обороту позичальника і встановлюються як певний відсоток від нього. У межах ліміту овердрафту позичальник може користуватися будь-якою сумою (транш).Розмір траншу визначається договором овердрафту або позичальником. Строк траншу- мах. Період встановлений банком починаючи із дня надання кредиту до дня його повного погашення(14-30 днів).Тоді як сам договір овердрафту підписується на один рік. %% нараховуються на фактичну суму кредиту і за фактичний час використання. Виплачуються щомісячно в перший день місяця наступного за місяцем нарахування.

Г) Дисконт (врахування) – це операція купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя , а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величну банківської % ставки, яка ще називається дисконтом. Це є трансформація ком. Кредиту в банківський ,бо купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на термін що залишився до погашення векселя. Залежно від обсягу відповідальності ,яку бере на себе векселедержатель є такі види врахування :

1.класичне (або звичайне) -тобто кредитування шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним із знижкою. В результаті банк стає власником векселя ,а позичальник отримує суму векселя зменшену на суму дисконту. 2.Без оборотне врахування векселя – пред’явник векселя вибуває із числа зобов’язаних за векселем осіб ,що здійснюється шляхом внесення пред’явником у тексі індосаменту безоборотного застереження або шляхом передавання банку векселя пред’явнику без виникнення індосаменту. Якщо індосамент бланковий або на пред’явника.

3.врахування векселя з реверсом. При ньому пред’явник векселя дає банку зобов’язання викупити враховані векселі до настання терміну їх оплати і з технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту забезпеченого векселями є операцією репо з відкладальними або скасувальними умовами. Від звичайного даний вид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не боргозобовязана за векселем особа а пред’явник ,який підписує реверс і викупляє вексель. Банки приймають до врахування тільки комерційні векселі засновані на товарних угодах. Для врахування векселя потрібно надати такі документи: Заява, документи для визначення платоспроможності векселедержателі і угоди на підставі яких купують вексель. Векселі подаються пред’явником З реєстром ,пред’явленим до врахування векселів. Форма якого встановлюється банком щонайменше у двох примірниках. Якщо векселі приймаються банком для розгляду то предявнику видається роз печатка про одержання векселів та призначається орієнтований термін кредитування і після прийняття банком позитивного рішення про врахування встановлюють суму дисконту ,а з клієнтом укладають договір. Цей вид кредитування складає не більше 90 днів,

Д) Іпотечний кредит. Це правовідносини, які виникли на підставі договору про іпотечне кредитування між кредитором і боржником з приводу надання кошів у користування. Іпотечний кредит є можливим за умови приватної власності на землю або нерухомість.

Залежно від предмету іпотеки є ;Іпотека житла, земельних ділянок, комерційної нерухомості.

За часовим критерієм 1-ша іпотека це застава нерухомості яка раніше не заставлялася. Вона дає заставодержателю заставне право-першочергово відносно наступних заставодержателів задоволення вимог.

Наступна іпотека –передання в заставу нерухомості ,яка вже є предметом іпотеки.

За правовою основою ;англосаксонська іпотека передбачає ,що сутність іпотеки блище до давноримських прав інституційної федуції,коли предмет застави знаходився у власності заставодержателя.

Романогерманська передбачає ,що предмет застави знаходився у власності заставодавця .

Суб’єкти ІК :

1.Кредитори з іпотеки (іпотекодержателі ),банки або банківські установи.

2.Посередники – СПД , як мають право здійснювати операції з нерухомістю.

3.Експертні організації для оцінки

4.Управителі-фін. установи ,які здійснюю управління іпотекою.

5.Боржники іпотекодавці .

Іпотекодавець - це особа що передає нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи.До них висувають такі вимоги: надійсність і платеспроможність, добровільне надання в заставу нерух. Майна, здатність вносити авансом платежі.

Іпотекодержаткль-це юр. особа ,що видає кредит під заставу нерухомості.

(КБ,ін вест.компанії).Переваги ІК для КБ:

1.низький рівень ризику

2.ІК забезпечує банкам стабільну клієнтуру.

3.ІЦП можуть обертатись на вторинному ринку що дозволяє банкам дивірсифікувати свій ризик.

Недоліки:

1.необхідність вузьких фахівців, оцінювачів нерухомості,

2.довгострокове відволікання коштів ,значний термін кредитування може бути загрозою для майбутнього прибутку.

Моделі ІК:

1.Депозитна

2.Івестиційна або американська

3.цільова або німецька

Депозитна-діє в рамка первинно ринку заставних. Фонди акумулюються в основному за рахунок внесків. Фін установи надають ІК і обслуговують їх.

Американська-потік кредитних ресурсів надходить з вторинного ринку ЦП які забезпечені заставою на нерухомість.Успішність цієї моделі можлива при розширенній інфраструктурі іпотечного ринку і за підтримки яка полягає

У частковому контролі за емісією ЦП що обертаються на вторинному ринку,

Використовується лише за стабільної економіки.

1.Позичальник звертається у банку для одержання кредиту

2.Банк перераховує від його імені продавцю квартири свої кошти в обмін на зобов’язання протягом визначеного терміну щомісячно перераховувати в банк фіксовану суму. Це позичальник забезпечує заставою житла ,яке отримав. Далі банк продає кредит одному з агентів ІК передаючи при цьому і зобов’язання і забезпечення . Агенство відшкодовує банку банку виплачені позичальником кошти і замість цього просить переводити одержувачу щомісячні виплати за винятком прибутку банку до агентства. Величину щомісячних виплат встановлює агентство . Іпотечні агентства купують деяку кількість кредитів у банків збирають їх у пули і створюють на цій основі нові ЦП. Джерелом виплат за якими є платежі позичальників. Вони реалізують іпотечні ЦП на фондовому ринку і є посередниками.

Німецька модель - передбачає наявність потужної банківської системи спрямованої на інвестування реальної економіки. Спеціалізовані банки рефінансують ІК за рахунок випуску ЦП, облігацій , заставних листів, що регламентують законодавством.

Е )Консорціум ний кредит.

Кредит що надається консорціумом ,тимчасовий обєднанням банків який створюються для координації дій під час проведення банківських операцій або для кредитування однієї але великої угоди і засновується банками на паритетних засадах.

Причини надання КК

1.Розподіл кредитних ризиків

2.Брак власних коштів для кредитування великих проектів

3.підторимання ліквідності

4.велика к-сть підприємств які потребують великих кредитів (метрополітени,заводи)

Координує діяльність ГБ ,що представляє інтереси консорціуму, але діє у межах повноважень отриманих від учасників. ГБ отримує %% та комісю ,що

Покриває його втрати .Як правило банкам координатором є банк ,що обслуговує клієнта .Члени консорціуму мають солідарну відповідальність перед позичальником. Кожен член консорціуму автономно оцінює ефективність проекту і визначає умови учасників у ньому і на основі цього визначається координація дій у консорціумному договорі.

В договорі міститься :1.Факт створення консорціуму

2.Учасники

3.Мета

4.Представники і керівники

5.Права ,обов’язки ,відповідальність

6.Форми майнової відповідальності

7.Фін умови конс. Угоди

8.Зобовязання членів щодо ГБ

9.Умови припинення дії угоди