7.3. Методи аналізу діяльності страховиків на ринку страхових послуг

Теоретичний аналіз фінансової діяльності страхових компаній передбачає необхідність дослідження їх функціонування на страховому ринку України, який знаходиться в умовах , що створені особливостями перехідної економіки.

Для вирішення цього питання використовуються методи економіко-статистичного моделювання, за допомогою яких здійснюється відповідна теоретична розробка та виконуються необхідні математичні розрахунки щодо впровадження сучасних методик аналізу динаміки рівня ефективності страхового підприємництва, визначення реального стану пропорціональності страхової діяльності та дослідження ступені інтенсифікації страхового підприємництва на макро- і на мікрорівнях.

Так, для того, щоб здійснити аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності страхових компаній України на макрорівні, впроваджується ряд теоретико-методологічних і методичних підходів. Зокрема, всебічно аналізуються параметри співвідношення доходів та видатків страхових компаній.

Різниця між доходами та видатками утворює прибуток (збиток) страховика від страхової діяльності.

Проводиться розрахунок системи показників ефективності страхової діяльності компаній на страховому ринку України за допомогою формул, які показують:

1) рівень доходності витрат страхових компаній (ДВ):

ДВ = (1.4.1)

2) маржу прибутку страхових компаній (М):

М = (1.4.2)

3) рівень прибутковості витрат страхових компаній (ПВ):

ПВ = (1.4.3)

На основі визначених показників ефективності (ДВ, М) проводиться аналіз їх динаміки, а також оцінюється вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності .

Для вирішення цього питання застосовується система індексів середніх величин:

- індекс змінного складу,

- індекс фіксованого складу,

- індекс структурних зрушень.

Нижче наводиться методика індексного аналізу динаміки маржі прибутку (М).

Середній рівень маржі прибутку в цих індексах розраховується за формулами:

у базовому році: = Моdо , (1.4.4)

у звітному році: = М1d1, (1.4.5)

де Мo і М1 - відповідно рівні маржі прибутку в окремих видах страхування у базовому і звітному періодах,

dо і d1- питома вага доходів, одержаних по окремим видам страхування, відповідно у базовому і звітному періодах.

У загальному вигляді d - частка, яка характеризує структуру сукупності, що використовується як вага окремих значень ознаки при обчисленні середньої величини.

Різниця між чисельником і знаменником індексів показує абсолютний розмір зміни рівня ефективності, в даному випадку - маржі прибутку:

м = М1 – Мо, (1.4.6)

Визначається індекс середнього рівня маржі змінного складу ( ), який показує, як змінився середній рівень маржі прибутку всіх видів страхування під впливом всіх факторів:

= (1.4.7)

На цю зміну в данному контексті аналізу вплинули або могли вплинути такі фактори:

1) Насамперед, динаміка маржі в окремих видах страхування .

Узагальнену характеристику впливу цих процесів у всіх видах страхування може дати індекс маржі фіксованого складу ( ), який показує, як змінився середній рівень маржі прибутку по всіх видах страхування тільки під впливом динаміки рівня маржі в окремих видах страхування .

Його можна розрахувати за формулою:

= (1.4.8)

= М1d1 - Моd1 (процентних пункта).

2) Іншим фактором, що зумовлює динаміку середнього рівня маржі в цілому по страховій діяльності є зміна розподілу обсягів доходів між видами страхування .

Узагальнену характеристику впливу визначених змін розподілу доходів на страховому ринку України можна одержати, використавши індекс маржі структурних зрушень, який розраховується за формулою:

= (1.4.9)

= Моd1- Моdо (процентних пункта), (1.4.10)

Між одержаними показниками існує мультиплікативний взаємозв'язок: між індексами — у вигляді добутку:

= * (1.4.11)

а між абсолютними змінами маржі ( , , ) зв'язок адитивний, або у вигляді суми:

= + (1.4.12)

Також здійснюється індексний аналіз рівня доходності витрат.

За базу розрахунку приймається частка витрат з окремих видів страхування: dВо і dВ1.

Індекс середнього рівня доходності витрат змінного складу ( ):

= (1.4.13)

абсолютна зміна доходності витрат:

= ДВ1*d1 - ДВо*do (1.4.14)

Аналогічно одержимо індекс доходності витрат фіксованого складу ( ):

= (1.4.15)

абсолютна зміна доходності витрат:

= ДВ1*d1 - ДВо*d1 (1.4.16)

Індекс структурних зрушень ( ):

= (1.4.17)

абсолютна зміна доходності витрат за рахунок структурних зрушень ( ):

= ДВо*d1 - ДВо*do (1.4.18)

Впровадження вищенаведеної методики аналізу динаміки рівня ефективності страхового підприємництва дозволяє визначити реальні показники та виявити дійсні тенденції розвитку цих показників під впливом окремих факторів.

Модель визначення пропорційності розподілу доходів і витрат між різними видами страхової діяльності

В процесі аналізу кількісних та якісних показників діяльності підприємницьких суб'єктів, що діють на страховому ринку України, необхідно досліджувати, окрім інших важливих параметрів, і пропорційність розподілу економічних показників страхової діяльності страховиків у взаємозв'язку з відповідними факторами внутрішнього і зовнішнього середовища.

Виходячи із цього методологічного підходу, цілком логічно буде зазначити, що при аналізі пропорцій внутрігалузевої діяльності страховиків, що утворюються на макрорівні, економічно виправданим може стати дослідження взаємозв'язків між доходами і прибутками, які отримують страхові компанії, та їх витратами (фінансові витрати, матеріальні витрати, затрати праці тощо).

Для кращого розуміння економічних процесів, що відбуваються на страховому ринку країни, важливо всебічно вивчати процес збалансування пропорцій, що формуються між результатами страхової діяльності та факторами зовнішнього середовища (макроекономічна стабільність, тенденції та результативність інвестиційної діяльності, розвиток грошово-кредитної та банківської системи тощо).

Визначення стратегії маркетингу страхової діяльності на макрорівні має спиратися на збалансування, оптимізацію пропорцій між доходами та витратами суб'єктів страхового ринку.

Для цілей аналізу розраховуються показники, що характеризують питому вагу окремих видів страхування у загальному їх обсязі.

На основі одержаних розрахункових даних визначаються відповідні коефіцієнти локалізації як співвідношення між питомою вагою результативної і факторної ознак.

В даному випадку визначеним результатом, що є базою для подальших розрахунків, виступають доходи страхових компаній, а факторною ознакою — витрати, які необхідно здійснити страховиком, щоб досягти цих доходів.

Відповідні коефіцієнти локалізації вказують на ступінь нерівномірності розподілів доходів та витрат у різних видах страхової діяльності. Тобто на підставі цих даних можна проілюструвати відносну неефективність деяких видів діяльності страховиків, що працюють на страховому ринку України, стосовно показників доходності, що досягаються ними в порівнянні з усім спектром страхового підприємництва.

Вище наведені часткові коефіцієнти пропорційності в окремих видах страхування, хоч і дають певну уяву про співвідношення доходів і витрат в окремих видах страхування, але не відповідають на питання: яка ж ситуація щодо цього співвідношення склалась в цілому по страховій діяльності.

Саме тому необхідно визначити узагальнюючу характеристику пропорційності, яку можливо одержати за допомогою коефіцієнта концентрації:

Кконц. = 1/2  dдоходи – dвидатки  (1.4.19)

Згідно теорії статистичних досліджень величина коефіцієнта концентрації може коливатись від 0 до 100%.

Наочну характеристику пропорційності можна показати за допомогою графіка концентрації у вигляді кривої Лоренца..

Параметри кривої Лоренца розраховуються з такою послідовністю:

1). Будується таблиця, в якій види страхування розміщені у відповідності з рангом коефіцієнтів локалізації.

2). На основі часток доходів і витрат розраховуються кумулятивні частки .

3). Кумулятивні частки відкладаються на графіку кривої Лоренца.

4). З'єднуючи відповідні координати, одержуємо криву Лоренца.

Наведений алгоритм аналізу пропорційності може бути використаний і для одержання індикаторів, які характеризують ступінь монополізму різних видів діяльності — зокрема страхової.

Для цього можна використати коефіцієнти концентрації Джині, які характеризують пропорційність розподілу певних економічних показників окремих видів діяльності щодо гіпотетичного рівномірного розподілу.

Частки рівномірного розподілу одержують шляхом ділення 100% на число груп, в даному випадку число, видів страхування.

Відповідні коефіцієнти локалізації розраховуються як відношення часток емпірічного розподілу (доходів або видатків) до відповідних емпіричних часток. Коефіцієнт концентрації обчислюється як половина суми модулів різниці між частками емпірічного і рівномірного теоретичного розподілів.

З метою науково обгрунтованого управління страховою діяльністю необхідно мати динамічні параметри пропорційності, тобто динаміку коефіцієнтів локалізації та концентрації.

Це дозволить мати характеристику тенденцій пропорційності і на цій основі оцінювати перспективи цього явища.

Практичне використання наведеної методики статистичних досліджень страхового ринку України дасть змогу фахівцям своєчасно визначити несприятливі тенденції у співвідношенні доходів та видатків в різних видах страхування і відповідним чином коригувати економічну ситуацію як на мікро-, так і на макрорівнях.

В цьому аспекті актуальним є аналіз інтенсифікації страхового підприємництва, який розглядається в наступному розділі у тісному взаємозв'язку з попереднім аналізом досягнення пропорційності страхової діяльності за ринкових умов.

Застосування факторного аналізу доходу та прибутку від страхової діяльності

Результати підприємницької діяльності страховиків характеризуються значною мірою взаємодією ресурсів та їх віддачею. Як відомо, однією із важливих характеристик інтенсифікації економічного розвитку господарюючих суб'єктів на страховому ринку України є зростання питомої ваги приросту ефекту від страхового бізнесу за рахунок інтенсивних факторів — продуктивності праці, капіталовіддачі, прибутковості тощо.

Аналіз страхової діяльності на макрорівні можливо здійснити досліджуючи динаміку ефекту у вигляді доходу страховиків (Д), під впливом динаміки їх видатків (В) та віддачі цих видатків (ДВ).

Відповідні абсолютні прирости даних показників можна розрахувати за формулами:

абсолютний приріст доходу за рахунок видатків (Дв):

Дв = (В1 - В)ДВо, (1.4.20)

абсолютний приріст доходу за рахунок віддачі видатків (Ддв ):

Ддв = (ДВ1 - ДВо)В1 , (1.4.21)

при цьому:

Дв + Ддв = Д = Д1 – До (1.4.22)

відносні прирости:

*100 + *100 = 100% (1.4.23).

Аналогічний підхід може бути використаний і при аналізі прибутковості страхової діяльності. Для цього можна використати таку систему показників:

прибутковість страхових платежів (Пп) як відношення прибутковості (П) до страхових платежів (СП).

Звідси: П = Пп * СП (1.4.24)

Аналіз ступеня інтенсифікації можна здійснити розраховуючи такі формули:

абсолютний приріст прибутку за рахунок прибутковості страхових платежів (Ппп):

Ппп = (Пп1 - Ппо)*СП1, (1.4.25)

абсолютний приріст прибутковості за рахунок зміни обсягу страхових платежів (Псп):

Псп = (СП1 - СПо)*Ппо (1.4.26)

Одержані результати знаходимо у взаємозв'язку з загальним приростом прибутку:

Ппп + Псп = П1 - По = П (1.4.27)

Відносні прирости:

*100% (1.4.28)

— показує питому вагу приросту прибутку за рахунок віддачі страхових платежів;

*100% (1.4.29)

— засвідчує питому вагу приросту прибутку за рахунок обсягу страхових платежів.

В першому випадку маємо приріст прибутку за рахунок віддачі страхових платежів, тобто інтенсивного фактора, а в другому — за рахунок екстенсивного фактора.

В світовій підприємницькій діяльності користуються також показниками прибутковості страхових відшкодувань, резервного фонду тощо.

Застосовуючи наведену вище методику, можна дати оцінку процесів інтенсифікації страхової діяльності і з цих показників.

При здійсненні аналізу фінансової діяльності повнота, доступність, своєчасність, і достовірність статистичних даних — необхідна умова науково обгрунтованої маркетингової діяльності страхових компаній на основі ґрунтовного і всебічного дослідження кон'юнктури ринку страхових послуг, аналізу стану відповідної ринкової ситуації, яка поєднує в собі як співвідношення і збалансованість сукупного попиту, так і пропозиції на страхові послуги та водночас доходи і витрати страховиків; дає змогу виявляти домінуючі тенденції, що знаходять прояв на національному страховому ринку; показує ступінь ділової активності як страховиків, так і страхувальників та посередників; характеризує конкурентне середовище на страховому ринку та ступінь його монополізованості і т. ін.

Вдосконалення інформаційної бази як на макро-, так і на мікрорівнях є вагомою запорукою науково обгрунтованого прогнозування економічних параметрів страхової діяльності та визначення напрямів розвитку страхового ринку в цілому. Отже, достатня інформаційна база та новітні методики розрахунків створюють реальні передумови для вироблення стратегічних засад, напрямків науково обгрунтованої і довгочасної політики страхового бізнесу стосовно асортименту страхових продуктів, ціноутворення на страхові послуги, їх прибутковості.