Розрахунок впливу факторів на зміну віддачі капіталу банку

Значення мультиплікативного ефекту капіталу дає змогу визначити:

• якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різниця між процентними ставками за розміщені активи і залучені платні грошові ресурси);

• ефективність структури власного і залученого капіталу банку.

Від’ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівень позитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання з метою «заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу банку (табл. 11.4).

Таблиця 11.4

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО ЕФЕКТУ КАПІТАЛУ

Значення мультиплікативного капіталу зросло і становить 18,89 %, що є свідченням надзвичайно ефективної політики управління спредом та ефективної структури власного і залученого капіталу. Банк ефективно залучає і використовує платні ресурси, не порушуючи фінансової стійкості.

Додана вартість (ДВ) — загальний оцінний показник рентабельності і якісних змін у діяльності банку; служить критерієм оцінки управлінської діяльності банку, тобто рівня і якості управління активами і пасивами.

ДВ = (н – k) · К,

де К — власний капітал банку;

н — відношення чистого прибутку до власного капіталу;

k — відношення процентних витрат банку до платного залученого капіталу (підпроцентних зобов’язань).

За допомогою розрахунків доданої вартості (табл. 11.5) увага менеджерів банку акцентується на критичних проблемах розміщення й управління капіталом (управління пасивами та їх диверсифікація), таких як, наприклад, норма прибутку на капітал (прибутковість капіталу), відображає основні параметри ефективності фінансових потоків банку: дохідність активів, маржа прибутку, мультиплікатор та необхідність реструктуризації активів і пасивів за обсягами та строками вхідних і вихідних грошових потоків.

Таблиця 11.5

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Від’ємне значення показника свідчить про те, що:

• необхідно сконцентрувати увагу на управлінні нормою прибутку на капітал як інтегрованому показнику, що характеризує ефективність банківської діяльності (норма прибутку в загальному вигляді відображає якість управління цінністю активів, витратами, спредом, портфельними обмеженнями, ліквідністю);

• слід скорочувати або перебудовувати малоефективні активи.

Значення мультиплікативного ефекту капіталу та доданої вартості тісно пов’язані між собою, і читати їх слід, ураховуючи таке:

1. МЕК буде позитивним у тому випадку, коли рентабельність капіталу перевищує середнє значення за системою та більша оптимального значення (15 %). Отже, рентабельність капіталу є одним із основних чинників, що впливає на МЕК. Проте у ряді випадків, при високих значеннях рентабельності капіталу МЕК має від’ємне значення, що свідчить про підвищений ступінь ризику при розширенні депозитної бази банку. Така ситуація є свідченням низької достатності капіталу, що, у свою чергу, підтверджує ризикованість залучення коштів, однак такі банки можуть виробляти значні суми доданої вартості, тобто ризик виправданий доходами.

2. МЕК позитивний у тому випадку, коли банк застосовує інтегроване управління активами і пасивами, тобто різниця між рентабельністю активів і собівартістю платних зобов’язань (Р_а – ПС) зі знаком (+). Це спостерігається у банків, де рентабельність капіталу менша оптимальних значень, але високий рівень достатності капіталу.

Норма прибутку на капітал, тобто відношення прибутку до капіталу, — узагальнюючий показник результативності діяльності банку, яка відображає залежність норми прибутку від впливу таких чинників:

а) маржі прибутку — відношення чистого прибутку до сукупних доходів банку. Це факторний показник, який відображає вплив на норму прибутку зміни розміру чистого прибутку на гривню доходів;

б) використання активів — відношення сукупного доходу до сукупних активів. Факторний показник, який відображає загальну ефективність їх використання банком;

в) мультиплікатора капіталу.

Формула розрахунку норми прибутку на капітал має такий вигляд:

Прибуток / Капітал = (Прибуток / Доходи) × × (Доходи / Активи) · (Активи / Капітал).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок норми прибутку на капітал, за структурою змін (вертикальний аналіз) і динамікою (горизонтальний аналіз), з’ясовують за рахунок яких чинників змінювався результативний показник — норма прибутку на капітал та який із перелічених вище факторів призвів до суттєвої зміни норми прибутку (табл. 11.6).

Таблиця 11.6

РОЗРАХУНОК ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Із даних табл. 11.6 видно, що: 1) банк розвивається інтенсивним способом; капіталізація відбувається за рахунок збільшення прибутку; 2) управління ефективністю використання капіталу є високим; 3) дохідні активи беруть велику участь у формуванні доходів банку.

Метод багатоетапного аналізу взаємозв’язків маржі, ефективності використання активів і мультиплікатора капіталу називається декомпозиційним аналізом, який застосовується за такою схемою (табл. 11.7).

Таблиця 11.7

ПРИКЛАД ДЕКОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Стадія 1. Розглядається взаємозв’язок прибутку на капітал (Н1) із рентабельністю активів (R_а) та з мультиплікатором капіталу (Н4) через рівняння:

Н1 = R_а · Н4.

Оскільки компоненти даної формули є коефіцієнтами, що відображають відношення, вони також аналізуються.

Стадія 2. Для більш поглибленого аналізу норми прибутку (Н1) необхідно R_а поділити на такі компоненти: маржа (Н2 = При­буток / Дохід); використання активів (Н3 = Дохід / Активи). Тоді:

R_а = Н2 · Н3 = (Чистий прибуток / Дохід) · (Дохід / Активи).

Стадія 3. Аналізують вплив на норму прибутку її чинників: Н1 = Н2 · Н3 · Н4 (Н1 = Чистий прибуток / Капітал; Н4 = Активи / / Капітал) і кількісно оцінюється вплив кожного із них на результат — норма прибутку на капітал у такій послідовності:

1. розрахунок відхилення величини норми прибутку:

Н1 – Н1₀,

де Н1 — норма прибутку на капітал у звітному періоді;

Н1₀ — норма прибутку на капітал у попередньому періоді;

2. розрахунок впливу зміни маржі на величину відхилення норми прибутку:

(Н2 – Н2₀) · Н3₀ · Н4₀,

де Н2 — рівень маржі у звітному періоді;

Н2₀ — рівень маржі у попередньому періоді;

Н3₀ — дохідність активів у попередньому періоді;

Н4₀ — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді;

3. розрахунок впливу зміни дохідності активів на величину відхилення норми прибутку:

(Н3 – Н3₀) · Н2 · Н4₀,

де Н3₀ — дохідність активів у попередньому періоді;

4. розрахунок впливу зміни показника мультиплікатора капіталу на величину відхилення норми прибутку:

(Н4 – Н4₀) · Н2 · Н3,

де Н4₀ — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді.

Отже, основними чинниками підвищення ефективності використання капіталу є збільшення маржі прибутку та підвищення ефективності використання активів. Зменшення мультиплікатора капіталу негативно вплинуло на норму прибутку, але, у свою чергу, є свідченням поліпшення достатності капіталу банку.