Тема 12. Платіжна система і її елементи. Інформаційні технології в банківській індустрії.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в цілому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпечити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.

З огляду на це невідкладним завданням є розроблення проекту нового покоління платіжної системи України, який має враховувати потреби банківської сфери країни, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем тощо.

Основними завданнями системи є:

- удосконалення монетарної політики, яку провадить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

- забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків, передбачених "Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України";

- усунення необхідності вести кореспондентські рахунки банківських установ у кожному регіональному управлінні НБУ;

- скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

- різке прискорення обертання грошових коштів;

- підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;

- задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

- розширення спектра послуг для користувачів;

- удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

- зменшення вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем;

- організація взаємодії платіжної системи з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів, з іншими платіжними системами (наприклад, SWIFT) тощо.

Система складається з таких компонентів:

- система моніторингу рахунків (СМР) - підсистема, яка призначена для централізованого ведення і моніторингу кореспондентських рахунків комерційних банків у Національному банку України;

- система термінових переказів (СТП) - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

- система клірингових розрахунків (СКР) - підсистема для здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.

Особливостями цієї системи як програмно-технічного продукту є:

- великі обсяги інформації, що обробляється і зберігається, її централізоване розміщення;

- організація інтерфейсу між СМР, СТП та СКР у режимі реального часу;

- організація інтерфейсу між банками - учасниками та підсистемами як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному режимі (для СКР);

- високорозвинена мережева телекомунікаційна структура;

- підвищені вимоги до надійності та інформаційної безпеки програмно-технічного забезпечення і засобів зберігання інформації;

- забезпечення захисту інформації, що обробляється і зберігається, а також захищених інтерфейсів між підсистемами та банками - учасниками як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному режимі (для СКР) за допомогою вбудованих апаратних та програмних засобів захисту інформації;

- експлуатація протягом значного періоду часу (не менше, ніж 10 років);

- підвищені вимоги до гнучкості, можливості надбудови та модифікації системи з урахуванням потреб банківської системи України в цілому і Національного банку України зокрема, які постійно змінюються і зростають, удосконалення механізмів та способів міжбанківських розрахунків.

Основними факторами, що визначають потрібні кількісні та якісні показники системи, є:

- поточна завантаженість СЕП;

- перспективи економічного розвитку України;

- можливість інфляції;

- тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до безготівкових;

- оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки розвитку міжбанківських розрахунків.

В основу бухгалтерської моделі покладено принципи:

- централізованого ведення кореспондентських рахунків банків та їхніх установ;

- здійснення початкових платіжних трансакцій в межах поточного залишку коштів на кореспондентському рахунку;

- надання різноманітних моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку банку та групі його установ.

Надається широкий спектр засобів керування Національним банком України кореспондентськими рахунками банків та їхніх установ, включаючи:

- засоби визначення лімітів овердрафту коррахунку, які варіюються стосовно засобу виконання платіжної трансакції (у режимі реального часу в СТП або в пакетному через СКР), до банківської установи або групи установ, за якою закріплено кореспондентський рахунок, тощо;

- засоби інформування Національного банку України про стан кореспондентських рахунків (у СМР) і про динаміку їхніх змін (за інформацією як із СТП, так і з СКР);

- засоби надання юридичній особі - учаснику розрахунків можливостей керувати лімітами виконання розрахунків підпорядкованих їй банківських установ тощо.

Основні принципи організації системи (провідна роль Національного банку України, склад учасників розрахунків, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів організації СЕП.

В Україні вже існують системи "клієнт-банк", які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дає змогу не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію виконання всіх фінансових операцій підприємства.

Застосовність інформаційних технологій у банківській справі. Корреспондентський рахунок та розвиток його обчислення. Моделі кореспондентських рахунків в системі юридичної особи. Роль НБУ в керуванні кореспондентськими рахунками комерційних банків.

Стратегія автоматизації. Функції інформаційних технологій в банківській справі.

Основне використання інформаційних технологій в банку..

Програмне забезпечення, його види та інформаційна безпека..