Тема 1. Подання про сутність банку з позицій історичного розвитку й сучасні банківські системи.

Перший банк у сучасному його розумінні виник в Італії у 1407році (Banca di SanUcorgio) в Генуї. Джерела сучасної банківської справи треба шукати у діяльностісередньовічних мінял Північної Італії.

Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на першийпогляд. Кажуть, що банк - це сховище грошей.

Разом з тим, таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а йприховує його дійсне призначення в народномугосподарстві. Ще більш ускладнює справусаме термінологічнезначення слова банк ("банко"-лава, на якій здійснюють грошовітакредитні операції), а також такі сучасні вирази, як банк даних, банк рослин, книжковийбанк, які до банку, як такового,не мають ніякого відношення.

В сучасному суспільстві банки займаються самими різноманітними видамиоперацій. Вони не тільки організовують грошовийобіг та кредитні відносини, через нихздійснюються фінансуваннянародного господарства, страхові операції, купля - продажцінних паперів, а в де яких випадках посереднецькі угоди та управління майном. Кредитніустанови виступвають в якості консультантів, приймають участь в обговореннінародогосподарськихпрограм, ведуть статистику, мають свої підсобні підприємства.

Перед тим, як відповісти на питання про суть банку, важливовизначити, які при цьому ставляться завдання. Пізнання сутібанку як будь-якого явища вимагає відповіді нена питання проте, чим він займається, які операції виконуються або виконувавв процессісвого історичного розвитку, а про те, які вони маютьякості, що є формою прояву сутностібанку, яка його специфіка,в чому заключається його основа, яка внутрішня структурабанкута які операції, що випливають з його суті, банк переважно повинен виконувати.Отже, аналіз суті банку вимагає досліджуванняне випадкової групи питань, якіхарактеризують банківську діяльність, а відповіді на конкретні запитання, які ставлятьсяметодологією. Без дотриманя цих вимог питання про суть банкуможе втратити своюцільову направленність, перетворити аналіз впустий опис операцій, які виконуютьсябанком, які при всій їхважливості не з'ясовують центрального питання про те, з чогоскладається дійсна сутність банку.

Банк як установа або організація. Найбільш масовим уявленнямпро банк є йоговизначення як установи, як організації. "Банківські установи та організації" - найбільш популярний термін, його можна зустріти повсюди як у серйозній, науковій, так і в учбовійлітературі, у банківському законодавстві, банківських документах та періодичній літературі. Не слід забувати, що "організація" являє собою певну і визначену сукупність людей. "Організація (франц. organisation, від пізднолат. organiso - роблю струнковид, влаштовую)...Об'єднання людей, які діють на основі правил та процедур". Що це за об'єднання, чим воно займається у відповідності і за своїми правилами - все це стосовно банку як установи організації залишається прихованим. Слід відмітити,що банк хоча і виконує суспільну місію, суспільнаорганізація, він історично був справою приватної особи і лишепотім, із розвитком банківської справи, особливо в сучасних умовах господарювання, перетворився у великі, середні та малі об'єднання.

В уявленні про банк як установу він асоціюється із службовою конторою, із апаратом управління. Широко розповсюджена думка, що соціалістичні банкисформувались як органи економічного управління. В СРСР, як і в інших соціалістичних країнах,на протязі декілька десятеліть існували банки тільки державного походження. По-справжньому, банк став частиною державного апарату управління, контролю за діяльністю господарства. В період засилля адміністративно-командних методів управління зрощування державного апарату з банківським апаратом банк нагадував елемент надбудови. Кредитування здійснювалось на основінормативного, директивного розподілу ресурсів зверху, безготівкові розрахунки мали директивний характер, принцип "один банк для клієнта" не давав основи для розвитку комерційних відносин у банківській сфері. В цих умовах намагання об'явити колишні наші банки базисом мали штучний характер; для цього необхідна була радикальна ломка їх зв'язківз клієнтами, розвиток комерційних, а не директивних відносин між ними. Тільки завдяки цьому відношення між банком та підприємствами набувають справжній економічний характер, а банк стає базисом.

Банк як підприємство. Логічною є трактовка суті банку неяк організації або установи, а як підприємства. Саме так вінхарактеризується в деяких радянських публікаціях. Банк визначається не як підприємство взагалі, а як капіталістичне підприємство, не просто банк, а капіталістичний банк. Визначення банку як капіталістичного підприємства, по-перше, визначилобанк як явище тільки капіталістичного господарства, що не відповідає історичному процесу (вони існували при феодалізмі);по-друге,говорило про неможливість його існування на наступних етапах суспільного розвитку. Саме до цього висновку приходило багато економістів у перехідний період від капіталізму досоціалізму, коли проголошували банки своєрідним не-банком, а радикально відмінним від капіталістичного банку.

Як і будь-яке підприємство, банк є самостійно господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи, виробляє та реалізує продукт, виконує послуги, діє на принципах госпрозрахунку.

Мало чим відрізняються і завдання банку як підприємства - вінвирішує питання, які пов'язані із задоволенням суспільних потребу своєму продукті та послугах, із реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банкможе здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщовони не суперечать законам країни та випливають із Статутубанку. Як і будь-яке підприємство, банк повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Банк як торгівельне підприємство. Разом з тим банк якпідприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. Ці відмінності складаються знаступного.

Перш за все, банки на відміну від промисловості сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку діють у сферіобміну, а не виробництва. Ця обставина дає, однак, підставу деяким авторам рахувати, що банк - це торгівельне підприємство. Асоціації банківської діяльності з торгівлею не випадкові. Банки дійсно як би "купують" ресурси, "продають", функціонують у сфері перерозподілу, сприяють обміну товарами. Банки мають своїх "продавців", сховища, особливий "товарний запас", їх діяльність в багатьох випадках залежить від обіговості. На цьому схожість між банком і сферою торгівлі в основному закінчується.

Більше того, схожість має зовнішній характер, тому щобанк торгує не товарами, а особливим продуктом. Відомі,наприклад, такі операції, які банки здійснюють з обміном(купівлею-продажем) валют на грошовому ринку, коли валю-

та однієї країни (а також золото) покупається чипродаєтьбся за визначнгим курсом, по визначеній ціні.Обслуговуючи зовнішньоекономічну діяльність, дані

операції, особливо в банках, які зайняті обслуговуваннямзовнішньої торгівлі, поряд з купівлею-продажем акцій,облігацій, можуть займати значну питому вагу, формувативажливу частину банківського прибутку. Разом з тим банківська "торгівля" складається не стільки внаслідок цього, а в результаті "торгівлі" кредитом, коли банки "купують" ресурси, платять за залучені кошти, які розміщують підприємства, населення на банківські рахунки, увнески, і "продають" їх позичальникам. Відмінність відторгівлі тут суттєва: при торгівлі товар змінює своговласника, віддаляється від продавця до покупця, при кредитуванні - власник позичаємої вартості залишається тимсамим.

Різниця в тому, що при торгівельній угоді продавецьодержує еквівалент свого товару - гроші, при позиці кредитору повертається не тільки початкова вартість позики,але і надбавка донеї у вигляді позичкового проценту.

Функціонування банку у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Нерідко банк характеризується як посередницька організація. Основою для цього єособливе переливання ресурсів, які тимчасово осідають уодних і вимагають застосування у інших.

Особливість ситуації при цьому складається з того, щокредитор, який має певну частину ресурсів, бажає привідповідних гарантіях, на конкретний термін, під процентвіддати її іншому контрагенту-позичальнику. Інтересикредитора, однак, повинні співпадати з інтересами позичальника. Звичайно, в сучасному грошовому господарствітаке співпадіння інтересів є випадковим. Банк-посередникзабезпечує можливість здійснення угоди із врахуваннямпопиту і пропозиції. Зібравши багаточисленні кошти, банкможе зазадовільрити потреби самиз різноманітних позичальників, надає вибір кредиту на любий смак - строк,

забезпечення, позичковий процент.

Роль посередника в різних сферах людської діяльностіможуть брати на себе різні служби (юридичні, комісійні,поштові та інші), але всі вони не стають банками. Банк як посередник має іншу природу, яка зв'язана не з посередницькою діяльністю як такою, а з особливістю йогодіяльності.

Але банк, виступаючи як кредитор, як позичальник, якпосередник між ними, з позиції своєї сутності не є нітим, ні другим, ні третім.

Банк - це і кредитор, і позичальник, і посередник міжюридичними і фізичними особами, і посередник в грошовихрозрахунках; в цих своїх якостях він розкриває своюсуть. Банк - це особливе явище господарського життя.

Банки як агенти біржі. Банки є учасниками біржі: Вониможуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати операції по торгівлі цінними паперами. Торгівляцінними паперами є частиною банківських операцій, але неголовною, так як вона досить специфічна і відмінна відбанківської справи.

Банк як кредитне підприємство. Кредит - це відношення міжкредитором і позичальноком з приводу зворотного руху вартості,що позичається. На відміну від кредиту банк - це одна із сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості кредиту і в якості позичальника, однак в кожний даний момент при окремій угоді виступає або в якості кредитора або в якості позичальника. Відповідно, банк - це не відношення, а один із суб'єктів відносин. Існує ще одна відмінність: кредит -це відношення як в грошовій, так і в товарній формі формі. Вбанку ж концентровані лише грошові потоки.

Банк - наслідок розвитку кредиту. Саме на основі грошових такредитних відносин з'явилось таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна система.

Головним в сутності банку, його основою є організація грошово-кредитного процесу та емітування грошових знаків.