Міністерство освіти і науки України

ДЗ «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

Конспект лекцій

з дисципліни «Банківські операції»

напряму підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит ”

Інститута економіки та бізнесу

Луганськ 2013

Тема 1. Створення та організація діяльності комерційного банку

1.      Види та операції комерційних банків

2.      Порядок реєстрації комерційного банку

3.      Ліцензування банківської діяльності

4.      Організаційна структура управління банком

1. Види та операції комерційних банків

Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності комерційного банку визначається його функціями та операціями. Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» банк — це «юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних i юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття i ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».

За формою власності комерційні банки можуть бути:

·          унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи;

·          з колективною формою власності.

Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджетних коштів.

Створення нового державного банку можливе за наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України та позитивного висновку НБУ щодо заснування такого банку. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік мають бути передбачені витрати на формування статутного капіталу новостворюваного банку.

За організаційно-правовою формою діяльності комерційні банки можуть створюватись як:

·         акціонерні товариства відкритого і закритого типів (акціонерні банки);

·         товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);

·         кооператива (кооперативні банки).

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Причому всi емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред'явника. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються 6ільш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним із учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні створюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.

Kooперативні банки в Україні можуть створюватись за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні банки. До особливостей створення та функціонування місцевих кооперативних банків слід віднести:

— законодавче обмеження мінімальної кількості учасників банку 50-ма особами. Причому у разі зменшення кількості учасників кооперативного банку (у межах області) i неможливості протягом одного року збільшити їx кількість до законодавчо встановленого мінімуму діяльність такого банку припиняється через зміну організаційно-правовой форми або ліквідації;

— кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі капіталі має право лише одного голосу;

— клієнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.

Станом на 1 жовтня 2000 р. в Україні було зареєстровано 168 банків — акціонерних товариств (119 — відкриті, 49 — закриті) та 25 пайових банків (товариств з обмеженою відповідальністю).

Залежно від величини активів yci банки поділяються на чотири групи:

·         малі банки з активами до 50 млн грн;

·         середні — з активами від 50 млн грн до 100 млн грн;

·         великі — з активами від 100 млн грн до 1 млрд грн;

·         найбільші банки з активами понад 1 млрд грн.

На банківському ринку України за даними на початок четвертого кварталу 2000 р. більшість банків малі та середні. До групи великих банків входить 53 із 155-ти функціонуючих банків. Cімка найбільших банків за обсягом активів — це Промінвестбанк, Приватбанк, «Аваль», Укрексімбанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк, Перший Український міжнародний банк (ПУМБ). Цi caмi банки є найбільшими i за іншим критерієм — обсягом капіталу. На них припадає понад 40% загального капіталу банківської системи України, що свідчить про значний рівень концентрації банківського капіталу.

За розміром статутного капіталу банки можна поділити так:

·         малі банки зі статутним капіталом до 5 млн євро;

·         середні — зі статутним капіталом від 5 до 10 млн євpo;

·         великі — зі статутним капіталом від і0 до 30 млн євро;

·         найбільші — зі статутним капіталом понад 30 млн євpo.

Безумовно, лідером за цим критерієм є Промінвестбанк (обсяг статутного капіталу на початок четвертого кварталу 2000 р. становив понад 195 млн грн). Решта банків із найбільших за обсягом активів входять до групи великих за розміром статутного капіталу. Усього в цій групі на зазначену дату було 13 банків. Лише 20 банків належать до категорії середніх i мають статутний капітал від 5 млн до 10 млн євpo. Більшість банків, що функціонують на вітчизняному ринку, належать до категорії малих.

Як бачимо, найбільші за величиною активів, статутного капіталу та капіталу — це передусім комерційні банки, створені на базі трансформованих відділень колишніх державних спеціалізованих банків: Промбудбанку, Житлосоцбанку, Ощадбанку, Зoвнішекономбанку СРСР. Конкурентами цих банків стають банки так званої нової хвилі, тобто створені за період існування України як самостійної держави, а саме: Приватбанк, «Аваль», Перший український міжнародний банк.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, yci банки можна поділити на:

·         міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так i за її межами;

·         міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території всієї України;

·         регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є регіональними. Причому значна частина таких банків (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській області, а також в областях, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Харківська — понад 20%).

До міжрегіональних відносять банки, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території країни. Передусім це Ощадбанк, який на початок 2001 р. мав більш як 8500 установ. До цієї групи входять також «Аваль» — близько 900, Промінвестбанк, Укрсоцбанк — близько 100, Укрексімбанк, Правекс-банк – близько 50 банківських установ.

Міжнародні банки — це насамперед банки, які створюються за участі іноземного капіталу i можуть мати свої філії за кордоном. Із 195 банків, зареєстрованих на 1 жовтня 2000 р., 29 були створені з участю іноземного капіталу. 3 них сім банків — із 100-відсотковим іноземним капіталом. Серед них «Креді Ліоне Україна», «Райфайзенбанк Украіна», «Сосьєте Женераль Україна» — це банки, які входять до групи великих за обсягом активів.

Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, у сучасних банківських системах розрізняють:

·         універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам,

·         спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються на:

а)      обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією;

б)      обслуговування переважно юридичних та фізичних ociб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією;

в)      надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією.

Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів i пасивів, побудову балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. У банківських системах різних країн за функціональною спеціалізацією розрізняють інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні банки. Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) i надання довгострокових кредитів. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу i капіталу, мобілізованого за допомогою випуску іпотечних облігацій. Облікові i депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних i кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — операції, пов'язані із залученням тимчасово вільних грошових коштів у депозити до запитання.

В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціонувати як універсальні, так i спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50% його активів є активами одного типу. Це можуть бути інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові) банки. Якщо ж понад 50% пасивів банку є вкладами фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку.

Представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією в Україні є Ощадбанк, у пасиві якого близько 90% — це кошти фізичних ociб. Законом України «Про банки і банківську діяльність» заборонена спеціалізація інших комерційних банків на залученні вкладів від фізичних осіб. Частка цих депозитів не повинна перевищувати 5% капіталу банку.

Ступень спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також від особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, які можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Все це впливає на специфіку формування активів i пасивів банків.

Ще більший ступень деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їх спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інституцій, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишеньковими», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми. Так, учасниками кооперативних банків є кооперативи. Особливість пасивних операцій цих банків полягає у створення поряд з традиційними резервних фондів спеціального призначення. Серед активних операцій переважають операції з надання коротко- та середньострокових кредитів здебільшого під заставу фінансових i матеріальних цінностей, у тому число й за рахунок коштів фондів спеціального призначення.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи та финансово-холдингові групи. До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити тільки банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому число ті, що надають фінанcoвi послуги. Окремий банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання, при цьому він несе відповідальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

Уci банківські об’єднання створюються за попередньою згодою Національного банку України, підлягають обов'язковій реєстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об’єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об’єднання не припиняє діяльності банку — його учасника.

Уci комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції iз залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Законом України «Про банки і банківську діяльність» здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями комерційних банків.

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції — це операції з мобілізації pecypciв комерційного банку. За видом банківських pecypciв розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) pecypciв.

·         Операції з формування власних pecypciв охоплюють:

·         операції з формування статутного капіталу банку;

·         операції з формування резервного фонду банку;

·         операції з формування страхових фондів банку;

·         операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку i використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

·         операції, пов'язані з формуванням i розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених pecypciв називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових i до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування i для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. 3 цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції створюють можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

·         операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

·         операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб — на поточні, депозитні рахунки;

·         операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів — на кореспондентські та депозитні рахунки;

за строком:

·         операції із залучення тимчасово вільних коштів — на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків;

·         операції із залучення тимчасово вільних коштів — на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Kpiм мобілізації власних та залучених pecypciв, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси не депозитного характеру. Ця частина банківських pecypciв є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні oпepaцiї — це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції — Національного банку України, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів i комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов'язані з випуском i розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку (якщо вони надійшли в безготівковій формі) або в касі (якщо вони надійшли готівкою). Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямками через проведення активних операцій.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком pecypciв у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

·         операції з вкладення банківських pecypciв y грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку;

·         розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

·         касові операції з приймання і видавання готівки;

·         кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм i видів юридичним, фізичним особам, банкам;

·         інвестиційні операції з вкладення банківських pecypciв y цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

·         фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

·         валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

·         депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших комерційних банках;

·         операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

·         операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних pecypciв, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою). Загальну характеристику активних i пасивних операцій комерційних банків наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1. 1

AKTHBHI Й ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ