3. Рівень незалежності ФРС. Аргументи на користь та проти незалежності

сша банківський резервний

Конгрес, створюючи ФРС, надав їй такої структури, щоб вона загалом функціонувала незалежно від зовнішнього тиску (наприклад, з боку президента, конгресу, банків або бізнес-груп). Вона не може бути скасована за примхою президента, конгрес теж не може змінити її роль і функції інакше, як спеціальним законодавчим актом. Тривалі терміни повноважень членів Ради мають на меті захистити й ізолювати їх від політичного тиску. Члени Ради керуючих крім того, що призначаються на тривалий термін, можуть бути членом лише один раз, що зменшує будь-який вплив президента на структуру Ради керуючих і спокусу для керуючих ухвалювати рішення лише на догоду президенту або конгресу.

Фінансова незалежність ФРС дає їй можливість боротися із зовнішнім тиском. Загалом федеральні установи є обєктом процесу річних асигнувань, під час якого конгрес уважно розглядає бюджетні потреби, визначає фонди, а відтак виділяє кошти. ФРС є не єдиною організацією, звільненою від цього процесу, але вона є прибутковою організацією, що вносить кошти до Державної скарбниці, а не отримує їх від неї. Більшість своїх доходів ФРС отримує від процентів по цінних паперах, якими вона володіє; менша частина надходить від процентів по дисконтних позиках і платежів, які вона отримує від фінансових інститутів за безготівкові банківські розрахунки та інші послуги. Останніми роками чистий щорічний доход ФРС перевищував 25 млрд дол. США -- досить значний прибуток, навіть якщо порівнювати з найбільшими корпораціями США.

Незважаючи на всі спроби надати повну незалежність ФРС, вона не є повністю ізольованою від зовнішнього тиску.

По-перше, президент може здійснювати контроль над членами Ради керуючих. Досить часто керуючі не виконують своїх обовязків усі 14 років, оскільки можуть отримати значно більші доходи у приватному секторі. Тому президент, який виконує свої обовязки впродовж двох термінів, може призначити кількох керуючих. Крім того, президент може призначати нового голову Ради керуючих кожних чотири роки -- призначення, що може деколи підтримати або зруйнувати термін його перебування на посту глави держави. Голова Ради керуючих, якого не призначили на другий термін, може дослужити свій термін як звичайний керуючий, але, як правило, традиційно відмовляється від посади, надаючи, таким чином, президентові можливість призначити нового керуючого.

По-друге, хоча значний чистий доход ФРС робить її незалежною від процесу асигнування («влади гаманця» конгресу), ФРС залишається творінням того ж таки конгресу. Конституція США не визначає повноважень центрального банку, тобто конгрес може внести поправки у статут ФРС і її повноваження або навіть повністю ліквідувати її. Члени конгресу зазвичай не соромляться нагадувати ФРС про цей факт. Його нагляд також не є лише риторичним. Усередині та наприкінці 1970-х років конгрес змусив ФРС пояснити її завдання і процедури. Резолюція 133 про внутрішню узгодженість, що була прийнята у 1975 р., зобовязує ФРС оприлюднювати цілі зростання грошових агрегатів. Окрім того, закон Гамфрі-Гокінса (офіційно -- закон «Про повну зайнятість і збалансоване зростання» від 1978 р.) зобовязує ФРС пояснювати, як ці цілі узгоджуються з економічними завданнями президента США. Тим не менше конгрес практично не мав успішних спроб впливу на політику ФРС.

Часто політичні проблеми незалежності ФРС виникають не внаслідок наукових суперечок щодо монетарної політики чи навіть ролі ФРС у її проведенні, а через негативну реакцію громадськості на політику ФРС. Наприклад, закон «Про зменшення автономії ФРС», що був внесений на розгляд конгресу в 1982 р., зявився внаслідок реагування громадськості на високі процентні ставки. Незалежність Федеральної резервної системи продовжує бути причиною дискусій. Далі наведено аргументи на користь і протии її незалежності.

Аргументи на користь незалежності.

Основним аргументом на користь незалежності ФРС є те, що монетарна політика, яка впливає на інфляцію, процентні ставки, обмінні курси й економічне зростання, є дуже важливою і потребує спеціальних знань для того, щоб її розробляли державні політичні діячі. Федеральна резервна система повинна бути обгороджена від політичного тиску, оскільки на неї покладена складна і переважно технічна задача ефективного керування пропозицією грошей. Вони стверджують, що конгресу й органам виконавчої влади політично вигідно призивати до розширюється фіскальної політики (зниження податків і витрати на дотації приносять голоси виборців), а для захисту від викликаної нею інфляції необхідно мати незалежний кредитно-грошовий Через частоту виборів політики можуть бути короткозорими, що повязано з короткостроковими вигодами та неврахуванням потенційних довгострокових витрат. Короткострокові та довгострокові інтереси часто суперечать одні одним після приборкання інфляції. Прихильники стверджують, що монетарна політика має тенденцію до розширення грошового обігу, якщо залишити її на короткозорих політиків, і призведе до інфляції. Тому ФРС не може припустити, що мета політиків відображає думку громадськості. Громадськість воліє, щоб експерти ФРС, а не політики, ухвалювали рішення щодо монетарної політики.

Іншим аргументом на користь незалежності ФРС є те, що повний контроль над ФРС збільшить імовірність коливань політико-ділових циклів у пропозиції грошей.

Аргументи проти незалежності.

Важливість монетарної політики для економіки також є головним аргументом проти незалежності центрального банку. Прихильники заявляють, що у демократичному суспільстві обранці народу повинні проводити державну політику. Оскільки громадськість вважає обраних народом відповідальними за проблеми монетарної політики, то багато аналітиків відстоює надання президентові та конгресу більшого контролю над нею. Контраргументом погляду, що монетарна політика вимагає спеціальних знань від осіб на виборних посадах, є те, що національна безпека і зовнішня політика також вимагають глибокого аналізу і далекоглядних суджень, але ці функції довірено особам на виборних посадах.

Наявність могутнього заснування, члени якого не підкоряються безпосередньо волі народу, абсолютно недемократично. Вони затверджують, що коли незабаром відповідальність за економічний добробут нації в кінцевому рахунку лягає на державні органи законодавчої і виконавчої влади, те ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку. Чому конгрес і адміністрація повинні відповідати за наслідки політики, яку вони не контролюють цілком. Окрім того, критики незалежності ФРС твердять, що передача центрального банку під контроль обраних держслужбовців могла б забезпечити вигоди від координації та інтеграції монетарної політики з урядовою податковою політикою і політикою державних видатків.

Ті, хто агітує за збільшення контролю з боку конгресу, наводять аргументи на користь того, що ФРС не завжди успішно користувалася своєю незалежністю. Критики приводять приклади проведення Федеральною резервною системою кредитно-грошових заходів, що йшли врозріз з цілями фіскальної політики.