1.3 Сучасний стан розвитку платіжних систем

Платіжні системи та системи розрахунків відіграють провідну роль в економіці країни, забезпечуючи здійснення субєктами економіки переказу коштів і розрахунків за зобовязаннями, що виникають у процесі економічної діяльності. Надійні й ефективні платіжні системи є запорукою стабільного функціонування фінансової системи та економіки країни загалом.

На даний момент спостерігається стрімкий розвиток карткового бізнесу, про що свідчить збільшення користувачів пластикових карт майже на 7% за останні декілька років та збільшення розрахунків за товари і послуги з використанням пластикових карт.

Зважаючи на сучасні умови світової глобалізації, національні фінансові системи країн розвиваються в тісній взаємодії одна з одною, проте під впливом географічних, економічних, політичних та інших факторів формується ряд особливостей, притаманних фінансовій системі саме цієї країни.

Для детального вивчення особливостей розвитку системи безготівкових розрахунків України, необхідно розділити фактори впливу на макроекономічні, такі як законодавча база, рівень розвитку відносно інших країн та інші показники, і мікроекономічні, наприклад стан ринку платіжних карток України, типи платіжних карт, випущених українськими банками.

Найшвидші темпи розвитку спостерігаються на ринку банківських платіжних карток. За даними Національного банку України, станом на 2011 рік 148 банків (80% від загальної кількості) були членами внутрідержавних і міжнародних карткових платіжних систем і здійснювали емісію та еквайрінг платіжних карток. Загальна кількість карток термін яких не закінчився на 1.07.2011 року становила майже 45 000 тис. од. При цьому більше половини карток (56% в 2011 році) відкривалося з ініціативи роботодавця, тоді як з власної ініціативи лише 28% користувачів відкрили банківські карти в 2011 році (що на 3,7% більше ніж у 2009 році).

Однією з особливостей розвитку ринку платіжних карт України є низька доля безготівкових розрахунків порівняно з операцією зняття готівки через банкомат (86,6%). На другому місці зі значним відривом - зняття готівки через касу банку (36%). При цьому спостерігається тенденція до зменшення частки користувачів цих операцій, на відміну від третьої за популярністю операції - оплата товарів і послуг в магазинах (17,6% у 2011 році порівняно з 13,6% у 2009 році) [18]. Аналізуючи доступні дані, бачимо величезну розбіжність між окремими розвинутими країнами, де кількість платежів становить 100-200 за рік на душу населення (Канада, США, Великобританія, Данія, Франція, Фінляндія, Нідерланди, Португалія), та рядом східноєвропейських країн де кількість операцій на душу населення не перевищує 5 за рік (рисунок 1.3). Водночас варто відзначити, що Україна за цим показником в 2009 році наздогнала Болгарію і випередила ряд країн СНД, проте суттєво відстає від Росії та Румунії.

На даний момент на території України діє 5 міжнародних платіжних систем, серед яких найбільшими за кількістю співпрацюючих банків є "Visa International" в якій працює 112 банків, та "MasterCard International" контракти з якою уклали 76 банків країни, та 22 міжнародні системи переказу коштів, які уклали контракти співпраці з банківськими установами, таблиця 1.1.

Рисунок 1.3 - Кількість безготівкових операцій з платіжними картами на душу населення в Східній Європі та Центральній Азії у 2009 році

На даний момент на території України діє 5 міжнародних платіжних систем, серед яких найбільшими за кількістю співпрацюючих банків є "Visa International" в якій працює 112 банків, та "MasterCard International" контракти з якою уклали 76 банків країни, та 22 міжнародні системи переказу коштів, які уклали контракти співпраці з банківськими установами, таблиця 1.1.

Таблиця 1.1 - Перелік міжнародних платіжних систем, які функціонують на території України

Перелік міжнародних систем переказу коштів, які діють на території України, наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Перелік міжнародних систем переказу коштів, які діють на території України

За кількістю укладених контрактів найбільшою є система "Юнистрим" з якою співпрацюють 39 установ. На другому місці система "СONTACT" - за її допомогою переказують кошти 26 банків. На третьому місці система "MoneyGram", яка уклала контракти співпраці з 23 банками країни.

Такий розподіл не є точним, тому що більшість банків уклала контракти співпраці з кількома системами переказу коштів, що дозволяє клієнтам обрати найкращі умови для переказу своїх коштів.

Протягом 2001-2009 рр. кількість банків, які стали членами карткових платіжних систем, збільшилась більш ніж удвічі, а кількість держателів карт зросла від 3 мільйонів в 2001 році до 39 мільйонів в 2009, тобто в 12 раз.

На сьогодні в структурі ринку платіжних карток близько 80% обороту припадає на карти міжнародних платіжних систем, у першу чергу MasterCard і VISA, частка внутрішньодержавних складає приблизно 20%. Перші місця по емісії міжнародних платіжних карт займають Приватбанк (емітовано більше 7 млн. карт), Ощадбанк, Укрсоцбанк.

Національна система масових електронних платежів програє міжнародним системам за кількістю випущених карт, однак має значні переваги у використанні карток на інтегрованих схемах або смарт-карт, які містять вмонтовану мікросхему з процесором, памяттю, власною операційною системою. За допомогою цих карт можна не лише зберігати дані, а й оперувати ними. Також вони є носіями двох платіжних інструментів - електронного чека та електронного гаманця. За допомогою смарт-карт реалізується державна політика по систематизації надання та обліку послуг та пільг, що надаються населенню.

Освоєння банками нової технології відбувається несистемно, та по прогнозам аналітиків займе ще близько пяти років. На початок 2011 року майже 30 банків перебували на різних стадіях сертифікації або впровадження смарт-карт.

Офіційна аналітична інформація демонструє стрімкий розвиток ринку платіжних карт. На початок року випущено понад 32,2 млн. карт, встановлено 77,1 тис. од. термінального обладнання для їх обслуговування. При цьому обороти по картам за минулий рік перевищили 150 млрд. грн. Проте, як зазначалося вище, 97% цих операцій - зняття готівки. Наповнення ринку відбулося за рахунок масового відкриття дебетних карток, частка яких становить близько 75%, рисунок 1.4 [19], та карток, котрі видаються клієнтам, як додаток до депозитного рахунку, причому часто ці карти дозволяють лише перевірити стан рахунку, що при строковому депозиті без права поповнення і зняття взагалі не має сенсу [20].

Рисунок 1.4 - Структура використання платіжних карток в 2009 році

Таким чином, частка пластикових карток, випущених із метою надати клієнтові банку універсальний платіжний і кредитний інструмент, виявляється малою.

Це, насамперед, викликане недосконалістю законодавчої бази у сфері регулювання відносин учасників платіжних систем, високою часткою тіньової економіки в Україні й низьким рівнем довіри споживачів в цілому до банківської системи і зокрема до електронних платежів і платіжних інструментів.

Розвиток платіжних систем потребує перш за все удосконалення правової бази відносин та пильного нагляду регулюючих органів за діяльністю учасників цих систем. Саме для цього було прийнято Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України (відносно функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових рахунків)» від 18.09.2012 р. №5284-VI.

Документом передбачено наступні зміни в законі, які усунуть існуючі недоліки та створять міцне підґрунтя для подальшого розвитку вітчизняних платіжних систем, а саме:

1) визначення термінів і понять "член / учасник платіжної системи", "користувач платіжної системи", "платіжний пристрій", "прийом засобів (готівки) менеджером банку для подальшого перекладу";

2) введення реєстру платіжних систем і систем розрахунків в Україні, їх членів / учасників;

3) забезпечення належного регулювання випуску і використання електронних грошей;

4) створення національного клірингового центру, який забезпечуватиме проведення маршрутизації транзакцій, кліринг і надання інформації для проведення остаточних розрахунків по операціях, які здійснюються на території України по спеціальних платіжних засобах, емітованих банками України;

5) забезпечення формування і розміщення гарантійних депозитів членів / учасників платіжних систем по операціях, здійснених в рамках України із застосуванням платіжних карт, в гривні на рахунках в Національному банку або в банках України;

6) надання права банкам України розміщувати на платіжній карті одночасно дві і більш торгові марки платіжних систем;

7) забезпечення надання права комерційним агентам банків приймати платежі від населення (зокрема із застосуванням платіжних пристроїв) для подальшого перекладу третім особам;

8) здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами [21].

Особливої актуальності на сучасному етапі розвитку карткового бізнесу набувають питання запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та/або фінансування тероризму. Передусім це повязано із зростанням випадків шахрайства, що спричиняє значні збитки як банків, так і його клієнтів.

Переміщення коштів з метою легалізації та фінансування тероризму може здійснюватися наступним чином:

- через традиційні фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг);

- через нетрадиційні фінансові установі (фінансові установи, що фактично надають банківські послуги - валютні біржі, брокери цінних паперів або дорогоцінних металів, товарно-сировинні брокери, казино, організації, що надають телеграфні або поштові послуги та послуги з обміну чеків на готівку);

- через установи нефінансового сектору (заклади індустрії розваг, автомобільного бізнесу, роздрібної торгівлі, торгівлі антикваріатом, комісійні магазини, фірми, що займаються пасажирськими та вантажними перевезеннями, будівельні фірми, благодійні організації та ін.

- курєрський спосіб;

- через неофіційні системи грошових переказів.

Як показує практика аналізу фінансових операцій за рахунками платіжних карток, в останній час ці платіжні інструменти використовуються значно ширше, а саме:

- з метою конвертації безготівкових коштів у готівку;

- ухилення від оподаткування;

- дача хабара.

Все це може бути ланками в загальних схемах відмивання коштів, виявлення яких потребує ретельного аналізу руху коштів на картрахунках. Організація даного процесу повинна враховувати ризики певного кола фінансових операцій. Аналіз практики дослідження фінансових операцій за картковими рахунками показує, що найбільш ризиковими з точки зору їх можливого звязку з процесами відмивання виступають наступні операцій:

- поповнення картрахунку третьою особою;

- надходження на картрахунок безготівкових коштів, які потім знімаються;

- велика кількість операцій поповнення рахунку протягом короткого періоду в різних містах;

- надходження на картрахунки різних фізичних осіб безготівкових коштів від однієї юридичної особи, які далі переводяться в готівку.

Кількість та суми транскордонних і внутрішньодержавних операцій, які здійснюються з використанням міжнародних платіжних систем в Україні, щорічно збільшуються. З огляду на це Національний банк має пильно стежити за діяльністю членів та учасників міжнародних платіжних систем, створених нерезидентами, які уклали з платіжними організаціями цих систем відповідні домовленості.

Ряд авторів, таких як Харченко В. В., Вовчак О. А., Отрощенко В. В. вважають, що основними перешкодами на шляху подальшого розвитку безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в Україні є те, що [9,16,18]:

- світова фінансово-економічна криза призвела до зменшення кількості емітованих платіжних карток, зменшення кількості платіжних терміналів внаслідок припинення діяльності окремих торговців;

– переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard;

- відсутність знань щодо технології розрахунків платіжними картками і незацікавленість економічних суб`єктів у безготівкових розрахунках картками;

- відсутність кредитних історій у фізичних осіб, що стримує впровадження кредитних схем розрахунків за платіжними картками;

– пасивність банків - членів НСМЕП щодо впровадження новітніх технологій обслуговування платіжних карток, що пропонуються даною платіжною системою.

Отже, платіжні системи в Україні динамічно розвиваються, однак обсяги операцій за допомогою платіжних карт все ще значно нижчі, ніж в інших країнах. Одним із найбільших факторів, що стримують розвиток, є масове розповсюдження карт з магнітною смугою. Цей вид карт не забезпечує достатній ступінь захисту інформації та обмежує можливості використання карт.

Розглянувши теоретичні аспекти функціонування платіжних систем в Україні можна виділити основні моменти

Платіжна система в ринковій економіці грає ключову роль, оскільки є життєво важливим елементом фінансової інфраструктури економіки, необхідним інструментом, що забезпечує ефективне управління економікою, а також фінансовими ринками.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна система є платіжною організацією, членами платіжної системи та сукупністю відносин, які виникають між ними при проведенні переказу коштів.

Для визначення цілісної картини ситуації в сфері платіжних систем необхідний розгляд не тільки теоретичних засад існування системи, а й практичних даних, які дозволять сформувати цілісне уявлення про стан розвитку членів платіжних систем України, порядок обліку розрахунків із використанням платіжних карток та їх аналізу.