1.1 Сутність та класифікація платіжних систем

В сучасних фінансових відносинах ключову роль відіграє можливість швидкого переведення готівкових коштів через системи безготівкових платежів. Необхідність удосконалення цього процесу стає особливо важливою, через зростання сектору тіньової економіки, масового ухилення від сплати податків та небажання населення тримати кошти на рахунках у банківських установах.

Платіжна система складається з системи установ, набору інструментів і процедур, які використовуються для переказу грошових коштів між фізичними і юридичними особами з метою виконання платіжних зобовязань.

Розрахунки між юридичними особами, розрахунки за участю громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, розрахунки між кредитними установами із виконання зобовязань проводяться в безготівковому порядку на підставі розрахункових документів через банківські установи, які є учасниками систем розрахунків. Різні системи розрахунків складають основу платіжної системи держави.

Здійснення субєктами господарювання переказу коштів і розрахунків за зобовязаннями, які виникають у процесі економічної діяльності, забезпечується платіжними системами і системами розрахунків.

Платіжна система в ринковій економіці грає ключову роль, оскільки є життєво важливим елементом фінансової інфраструктури економіки, необхідним інструментом, що забезпечує ефективне управління економікою, а також фінансовими ринками. Вона покликана забезпечувати обіг безготівкових грошей між економічними субєктами з метою своєчасного, точного і в повному обємі виконання їх платіжних зобовязань.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів» платіжна система є платіжною організацією, членами платіжної системи та сукупністю відносин, які виникають між ними при проведенні переказу коштів [1].

Аналіз зафіксованих визначень платіжної системи в окремих енциклопедичних виданнях [2, 3] та словниках [4] свідчить про відсутність однозначності та єдності в наукових підходах. Ось окремі підтвердження: «платіжна система - поєднання платіжних інструментів, банківських процедур, зокрема міжбанківських систем переказу коштів, з інституційними та процедурними й організаційними правилами та процедурами використання цих інструментів та механізмів, що забезпечують грошовий обіг, здійснення розрахунків і регулювання боргових зобовязань між субєктами економічної діяльності в ринковій економіці» [1]. Звужено, але, знову ж таки, не зовсім зрозуміло визначається дане поняття Загороднім А. Г., Вознюком Г. Л. та Смовженко Т. С.: «платіжна система - це, по-перше, система перерахування коштів між банками та іншими фінансово-кредитними установами; по-друге, платіжна організація, члени та учасники даної системи, а також відносини, що виникають під час здійснення розрахунків за операції, які виникають із застосуванням платіжних карток цієї системи» [5, 6]. Більш стисле і завдяки цьому чітке трактування платіжної системи пропонується в юридичній енциклопедії: «платіжна система - це сукупність платіжних організацій і відповідних відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей та інших банківських операцій» [7, 8]. Прикладом максимально доступного і водночас точного категоріального визначення може бути формула у переліку термінів і визначень, що використовуються в системі RTGS (Real Time Gross Settlement - система валових розрахунків у режимі реального часу) Центрального банку Російської Федерації, згідно з якою платіжна система визначається як «сукупність інструментів і методів, які застосовуються в господарстві для переводу грошей та здійснення розрахунків між юридичними і фізичними особами» [9, 10]. Зарубіжні фахівці, такі як Р. Рид, Р. Коттер, Е. Смит, С. Гилл визначають платіжну систему як «сукупність коштів, які необхідні для дотримання зобовязань, що виникають унаслідок здійснення економічної діяльності». Деякі вчені, наприклад, Вовчак А. Г., Поліщук С. П. розглядають платіжну систему як набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними й організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів і механізмів.

Отже, національна платіжна система - це складне й комплексне утворення, що забезпечує швидкі розрахунки та перманентний кругообіг фінансових ресурсів у країні і, таким чином, безпосередньо впливає на відтворювальний процес усієї грошово-фінансової (в т.ч. валютної) системи. Інакше кажучи, категорія «національна платіжна система» узагальнює в собі і виражає законодавчі акти, набір нормативно-правових правил, організаційно-технічне забезпечення та регулятивно-управлінські й платіжні інструменти щодо банківських процедур і систем розрахунків, які в інституціональному режимі забезпечують відтворювальний кругообіг грошово-кредитних і валютних ресурсів [11].

З організаційної точки зору ядром платіжної системи є платіжна організація.

Платіжна організація - юридична особа, яка є власником або правокористувачем товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яке визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність згідно із законом та договором.

Субєктами правових відносин, які виникають при здійсненні переказу коштів, є члени та учасники платіжних систем.

Член платіжної системи - юридична особа, яка на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї платіжної системи, і відповідно до законодавства України, має право надавати такі послуги в межах України.

Учасник платіжної системи - юридична або фізична особа - субєкт відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи [1].

Загалом структуру платіжної системи можна викласти у вигляді піраміди (рисунок 1.1), основу якої складають клієнти учасників платіжної системи - фізичні особи, субєкти господарської діяльності, в тому числі фінансові посередники, діяльність яких призводить до виникнення платіжних зобовязань та вимог.

Рисунок 1.1 - Структура платіжної системи

Центральне місце у платіжних системах займають банки та небанківські фінансові організації, значення яких у ієрархії визначається їх функцією розрахункових інститутів. Завершує піраміду - Національний Банк України, як орган врегулювання платежів банків, що забезпечує остаточний міжбанківських розрахунок.

Вид платіжної системи напряму залежить від ступеня взаємодії її учасників.

В Україні мають право функціонувати внутрішньодержавні та міждержавні платіжні системи схематично наведені на рисунок 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. 2 - Різновиди платіжних систем в Україні

Внутрішньодержавні платіжні системи - платіжні системи, в яких платіжна організація є резидентом, що здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Вони можуть бути як банківськими, так і небанківськими.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем належать:

- системи міжбанківських розрахунків;

- системи масових платежів;

- внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу коштів у межах України між банками на виконання зобовязань їх клієнтів, а також власних зобовязань цих банків. Для цього використовуються міжбанківські грошові перекази. Залежно від характеру відносин між учасниками платіжного процесу існують три основні методи здійснення таких переказів з використанням:

1) двосторонніх кореспондентських відносин;

2) рахунків у банку-посереднику, який відіграє роль агента з розрахунків;

3) спеціалізованих розрахункових установ і мереж.

Коли банком-посередником буде центральний банк країни, при розрахунках за міжбанківськими трансакціями використовуються кошти, які є на рахунках банків - учасників трансакції у центральному банку. Якщо посередник - банк або інша недержавна установа, розрахунки виконуються згідно з приватними угодами, укладеними між комерційними банками, а участь у процесі розрахунків центральних фінансових установ обмежується загальним наглядом.

Система масових платежів призначена для переказу коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами зі застосуванням платіжних інструментів.

Платежі фізичних осіб за товари та послуги можуть виконуватися з використанням готівкових грошей або безготівкових платіжних інструментів, наприклад, платіжних карток.

Навіть у країнах із розвиненою економікою готівка (банкноти та монети) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням вартості трансакції набуває поширення тенденція до використання безготівкових інструментів для здійснення платежу.

Удосконаленням платіжної системи є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток.

Незважаючи на деякі відмінності, основні вимоги до власників карток і ознаки систем досить подібні, щоб виділити їх в окремий клас платіжних систем. Зокрема, спільними рисами можна вважати карткову технологію, необхідність проведення ідентифікації користувача та перевірки чинності трансакції, низькі операційні витрати обігу, прирівняні до касових витрат [12].

Внутрішньодержавна небанківська платіжна система (далі - ВНПС) - платіжна організація ВНПС, члени ВНПС та сукупність відносин, що виникають між ними в разі проведення переказу грошей [13].

Членами внутрішньодержавних небанківських платіжних систем (ВНПС) можуть бути:

- банк, що має банківську ліцензію Національного банку України (НБУ);

- небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Нацфінпослуг) на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Законом встановлено, що членом ВНПС може бути банк, який має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, що має ліцензію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

ВНПС забезпечують проведення переказу коштів за участю розрахункового банку. Функції розрахункового банку може виконувати банк, який має банківську ліцензію. Розрахунковий банк здійснює розрахунки між учасниками системи через рахунки, відкриті у розрахунковому банку, відповідно до укладених договорів та правил, визначених платіжною організацією.

Доцільно зазначити, що для створення ВНПС характерні організаційні, технічні та технологічні аспекти побудови системи. Ознакою ВНПС є те, що платіжна організація повинна мати статус небанківської фінансової установи, що узгоджується з нормами Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Вона виконуватиме усі функції з нагляду та контролю за роботою системи.

Разом з тим, для того, щоб здійснювати переказ коштів на підставі ліцензії, виданої Держфінпослуг, небанківська фінансова установа повинна стати платіжною організацією, яким членом внутрішньодержавної платіжної системи, або укласти договір про участь або членство з платіжною організацією міжнародної платіжної системи для здійснення переказу коштів за допомогою цієї платіжної системи [14].

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом й здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказ коштів у межах цієї системи, в тому числі з однієї країни в іншу.

Існуючі в даний час в Україні системи розрахунків по операціях із платіжними картами можна класифікувати в такий спосіб:

- національна система масових електронних платежів НСМЕП (проект, що знаходиться на етапі реалізації локальних проектів);

- міжнародна платіжна система VISA International;

- міжнародна платіжна система Mastercard International;

- платіжні системи AMEX, Dіnеrs Club. JCB;

- внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

– небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп або підприємств.

Національна система масових електронних платежів - налічує найбільш велику кількість українських банків - учасників. Вона заснована на чип - картах і широкому використанні off-line технологій. Особливістю НСМЕП є використання власної операційної системи, системи безпеки і фінансових додатків чип-карти, що дозволяють упроваджувати на першому етапі два основних платіжних інструменти - електронний гаманець і електронний чек, що реалізують дебетові схеми здійснення платежів.

Міжнародні платіжні системи VISA International і Mastercard International присутні в Україні з 1995 р. і реально почали працювати з 1997р., коли українські банки стали повноправними членами цих систем. Емітовано більш 800 тисяч карт (лідерами є Приватбанк, ПУМБ і Райфайзен банк Аваль, тобто ці три банки випустили близько 89% загальної кількості міжнародних карт, розгорнута інфраструктура прийому й обробки платежів по картках цих систем.

Для організації розрахунків у гривні по внутрішніх платежах, що виконуються за допомогою карток VISA Int. створено і впроваджений у 1998р. у НБУ вперше у світі програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно здійснює функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків а також керування ризиками в системі. В даний час інстальовані і проходять тестування додаткові функції системи ТОПАЗ, що забезпечують ефективне керування мережею АТМ і POS-терміналів і інших функцій для надання процесингових послуг банкам-членам міжнародних платіжних систем. Як розрахунковий банк по внутрішніх платежах системи VISA Int. виступає НБУ, ефективно використовуючи існуючу систему електронних платежів (СЕП). Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дозволяють створювати в Україні внутрішні платіжні системи, на базі досвіду і правил роботи міжнародних систем.

Внутрішні міжбанківські платіжні системи використовують стандарти і правила міжнародних систем, що є привабливим з погляду надійності як роботи так і бізнесу цих внутрішніх систем. Тому що в цьому випадку банки, що є членами міжнародних систем використовують існуючі в них програмно-технічні рішення, не несуть при цьому додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгівельну марку, а нові банки, стаючи членами цих систем, можуть обробляти картки міжнародних систем, заробляючи відразу ж на еквайрінгу. У системі ОНІКС бере участь кілька банків і обсяг випущених карток і відповідно обороти по них невеликі. Усе це може дати позитивний ефект і буде привабливим для інших банків.

Небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп підприємств, мають сьогодні свою окрему нішу, обумовлену відсутністю інтересів банків у цьому бізнесі. Технічна реалізація може бути різною і це часто є побічним заробітком розроблювачів програмно-технічних засобів карткових платіжних банківських систем [11].

Необхідно також підкреслити ще одну головну особливість багаторазових банківських платіжних карткових систем - вони сформовані з рівноправних, з юридичної точки зору, інститутів, що являють собою комерційні банки, а отже підвладні будь-яким коливанням ринкової ситуації.

Таким чином, розвиток платіжних систем відбувається нерівномірно, що обумовлено специфікою діяльності фінансових установ. Банківські платіжні системи набули більшого розвитку порівняно з небанківськими платіжними системами, що зумовлено функціями емітентів, еквайрів та інфраструктурних учасників, які виконують банки. Їх діяльність спрямована на задоволення потреб широкого кола субєктів господарювання, що повязано з високою ризикованістю та різноманітністю виконуваних функцій. Діяльність небанківських платіжних систем носить більш спеціалізований характер, задовольняючи потреби «вузького» кола споживачів. Метою діяльності банків на картковому ринку є насамперед виконання макроекономічних функцій, щодо удосконалення платіжного обігу та отримання прибутку. Метою діяльності фінансових організацій, які входять до складу небанківських платіжних систем, крім банків, є полегшення розрахунків за допомогою платіжних інструментів своїм членам та споживачам послуг, а також отримання прибутку.