2.1 Аналіз інвестиційної діяльності комерційних банків України

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Нажаль, Україна все ще не отримала статусу країни, привабливої для великих інвестицій. Більшість українських банків не зацікавлені довгостроковим розміщенням своїх капіталів, так як в цьому сегменті інвестування присутній високий рівень ризику. Але з кожним роком така тенденція міняється в зовсім протилежному напрямку, інвестиційна діяльність банків зростає швидкими темпами.

На сьогоднішній день банки в більшості зацікавлені короткостроковим та середньостроковим кредитуванням, як фізичних осіб, так і корпоративного бізнесу, однак дані операції не вважаються інвестиціями. Юридичним особам банки відкривають овердрафти та кредитні лінії, тривалість яких не перевищує 3 років. До довгострокового кредитування банки відносяться дуже прискіпливо, важливу роль відіграють особливості клієнтів та їх бізнесу, а також забезпечення (застава). При вкладанні коштів в новий бізнес фінансові установи в основному віддають перевагу торговельним підприємствам, так як такі інвестиції вважаються більш ліквідними. Торговельна діяльність швидше починає приносити дохід, ніж виробництво, якому потрібен триваліший період для впровадження виробничих потужностей.

Щодо інвестиційних операцій, повязаних з вкладеннями в цінні папери, то така діяльність комерційних банків характеризується невисокою активністю.

Детальніше ситуацію в інвестиційному секторі можна прослідкувати проаналізувавши табл. 2.1 та розглянувши рис. 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка інвестиційних операцій комерційних банків України (2000-2006 рр., % до попереднього року)

Рис. 2.1. Динаміка інвестицій комерційних банків України протягом 2001-2002 років.

З табл. 2.1 та рис. 2.1 видно, що банківські інвестиції протягом досліджуваного періоду постійно зростали, при чому найбільша величина зростання прослідковується по довгострокових кредитах, а особливо це кредити надані субєктам господарювання.

Найбільше підвищення інвестиційної активності банків можна побачити протягом 2003 року, приріст довгострокових кредитів склав 163,2% (у т. ч. субєктам господарювання 139,6%) вкладення в цінні папери зросли на 48,4%. З вище наведених даних видно досить низьку активність комерційних банків на ринку цінних паперів, їх приріст тільки в 2001 і в 2005 роках перевищував позначку 50%, але навіть тоді їх частка в загальній кількості інвестицій залишалася дуже малою. Щодо 2003-го та 2006-го років, то зростання вкладень в цінні папери взагалі не було вагомим.

Структуру інвестиційних операцій за їх видами за останній рік можна побачити на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Структура інвестиційних операцій комерційних банків України за видами за 2006 рік.

На наступному етапі нашого дослідження ми розглянемо динаміку частки інвестицій в кредитно-інвестиційному портфелі комерційних банків України протягом 2001-2006 років (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка частки інвестиційних операцій комерційних банків України в кредитно-інвестиційному портфелі за 2001-2002 роки.

З рис. 2.3 видно, що на початку досліджуваного періоду інвестиційна активність банків була не високою, але вже в 2003 році частка інвестиційних операцій в кредитно-інвестиційному портфелі банків перевищила позначку 50% і надалі зростала. Однак, в 2006 році її величина зменшилась на 0,6% і становила 63,7 %. За даними НБУ (дод. А) на кінець періоду 2001-2006 років сума інвестиційних операцій склала 171690 млн. грн. (довгострокові інвестиції + вкладення в цінні папери). Далі необхідно провести аналіз інвестиційної діяльності десяти перших банків за рейтингом величини кредитно-інвестиційного портфелю. Отже на основі даних за 2006 рік представлених Асоціацією банків України (дод. Б) сформуємо табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз структури кредитно-інвестиційного портфелю комерційних банків України за 2006 рік (млн. грн.)

З вище наведених даних видно, що найбільше вкладень вказаними банками було здійснено в корпоративний бізнес 67348,10 млн. грн. (кредити фізичним особам склали 53012,70 млн. грн.), однак така різниця не є значною і склалася за рахунок активного кредитування юридичних осіб "Державним експортно-імпортним банком" та банком "Форум", в яких кредити господарюючим субєктам значно переважали над кредитами фізичним особам. Слід зауважити, що у багатьох великих банках (Райффайзен Банк Аваль, Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Надра, Ощадбанк) суми кредитів наданих фізичним особам переважали кредити юридичним особам. Щодо вкладень в цінні папери, то активність банків в цих операціях є низькою. Найбільша зацікавленість даними інвестиціями прослідковується в "Ощадбанку", сума вкладень якого в цінні папери становить 2087,14 млн. грн. Що стосується призначення інвестицій, то на сьогоднішній день кошти вкладаються в основному в ринок нерухомості. Банки надають довгострокові кредити на житло чи на офісні приміщення і вкладають кошти безпосередньо в будівництво шляхом придбання облігацій будівельних компаній. Ще одним видом довгострокового кредитування є позики на придбання транспорту. Щодо інвестицій в цінні папери, то в даному секторі, як уже зазначалось вище, попитом користуються облігації з фінансування будівництва та векселі. Корпоративними правами (акціями) банки цікавляться менше обмежуючись в основному тільки посередницькими операціями.

Для того, щоб краще зрозуміти роль цінних паперів для банків необхідно розглянути рис. 2.4.

Рис. 2.4. Структура сукупного кредитно-інвестиційного портфелю десяти перших банків в рейтингу за кредитно-інвестиційним портфелем станом на 01.01.2007 року.

Отже, з рис. 2.4. видно, що ситуація аналогічна тій, що склалася в загальному по всій банківській системі України. Найбільші банки України мало цікавляться інвестиціями в цінні папери, їх частка в кредитно-інвестиційному портфелі складає тільки 5%.

Причинами низької активності комерційних банків на ринку цінних паперів є:

- низька ліквідність акцій український підприємств (на сьогодні акції жодної української компанії не представлені на міжнародних фондових біржах);

- низька дохідність;

- політична нестабільність в країні;

- обмеження доступу до інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств. На відміну від західних державах, де інвестор може отримати будь-які дані про емітента, в Україні така можливість поки що відсутня.