KiK_ШП

21. Управління кредитним ризиком

Управління кредитним ризиком – процес, що складається з аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища кредитора, ідентифікації та визначення рівня ризику, вибір стратегії та методів управління ризиком з метою збалансування основних цілей: максимізація прибутку, мінімізація ризику та достатній рівень ліквідності.

Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення — на рівні кожної окремої позички та на рівні кредитного портфеля в цілому.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремого кредиту:

нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;
ризик ліквідності застави;
моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки;
надмірна диверсифікація, котра призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;
валютний ризик кредитного портфеля;
недосконала структура портфеля, якщо його сформовано лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;
недостатня кваліфікація персоналу банку.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від рівня ризикованості кредитів, з яких його сформовано, а тому для визначення портфельного ризику слід проаналізувати ризик усіх його складових.

Процес управління кредитним ризиком містить такі складові:

Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища кредитора здійснюється з метою визначення факторів, які можуть негативно чи позитивно вплинути на рівень кредитних ризиків, а також для виявлення потенційних кредитних ризиків.

Аналіз кредитних ризиків, що здійснюється за двома напрямками:

якісний аналіз (ідентифікація кредитних ризиків) полягає у виявленні причин та сфер виникнення ризиків. Таким чином, мова йде про з'ясування потенційних зон кредитних ризиків; класифікацію та точну, чітку характеристику кожного з кредитних ризиків. Надзвичайно важливим у якісному аналізі кредитних ризиків є прийняття рішення щодо наслідків дії конкретних кредитних ризиків;
кількісний аналіз кредитних ризиків — це визначення рівня кредитних ризиків. Існує декілька підходів до кількісного визначення кредитного ризику. Так, кредитний ризик можна вимірювати як абсолютними (сума збитків від наданого та неповерненого кредиту), так і відносними величинами (відношення суми збитків за неповерненими кредитами до загального обсягу кредитного портфеля, до валюти балансу тощо).

Зокрема, пропонуються такі формули для розрахунку рівня кредитного ризику як на рівні окремої угоди, так і на рівні кредитного портфеля:

де W – величина ризику; p(c) – імовірність виникнення збитків за кредитною угодою; S – сума кредиту.

де Sp – можлива величина збитків за кредитним портфелем; Si – сума і-ої кредитної угоди; pi(c) – ймовірність виникнення збитків щодо і-ої кредитної угоди.

де L – середньозважений кредитний портфельний ризик.

де V(p) – дисперсія (варіація) як міра кредитних ризиків щодо угод, що складають кредитний портфель банку.

де (р) – середньоквадратичне (стандартне) відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку.

Вважається, що варіація та стандартне відхилення характеризують міру розсіювання кредитних ризиків окремих кредитів відносно середньозваженого кредитного портфельного ризику, а тому ці показники є базою для відображення диверсифікованості кредитного портфеля стосовно ризику. Чим більші значення цих показників, тим більш диверсифікованим з точки зору ризику є кредитний портфель банку.

У сучасній практиці використовуються набагато складніші методи для розрахунку рівня кредитного ризику.

Оцінка прийнятності кредитних ризиків для кредитора, тобто з'ясування того, чи може кредитор прийняти на себе даний ризик і в якому обсязі. Визначення оптимального рівня кредитних ризиків.
Обрання методу чи комбінації методів управління кредитними ризиками банку.
Контроль за рівнем кредитних ризиків.

Содержание