Ваговий коефіцієнт – 3

Ринок збуту (Рзб) – характеризує ринки збуту товарів, на яких концентрується діяльність позичальника, їх диверсифікованість чи/або обмеженість.

Показник Рзб приймає одне з можливих значень:

Рзб = 1,00 – збут товарів проводиться на вітчизняному й на зовнішньому ринках (диверсифікованість збуту), позичальник має стабільне коло покупців;

Рзб = 0,50 – збут товарів проводиться на вітчизняному ринку аналогічних товарів, позичальник має стабільне коло покупців;

Рзб = 0,25 – збут товарів проводиться лише на вітчизняному ринку аналогічних товарів, позичальник не має стабільного кола покупців.

Ваговий коефіцієнт – 2.

Попит на продукцію (Ппр) – характеризує рівень попиту на товари галузі, до якої належить діяльність позичальника, на світовому та вітчизняному ринках.

Показник Ппр приймає одне з можливих значень:

Ппр = 1 – стабільний (високий) попит;

Ппр = 0,5 – періодичний, сезонний, обмежений попит;

Ппр = 0 – низький попит або відсутність попиту.

Ваговий коефіцієнт – 2.

Період функціонування підприємства (Пф) - визначає кількість років роботи підприємства з часу його державної реєстрації:

Теоретичне значення - не менше 0,5 року. Ваговий коефіцієнт – 4.

Примітки: в разі функціонування підприємства більш 5-ти років Пф приймає значення – 5 років.

Коефіцієнт забезпечення кредитної операції (Кз) – характеризує наявність та обсяг забезпечення повернення кредиту:

, (2.21.)

Теоретичне значення - більше 1,5 від суми наданої позики. Ваговий коефіцієнт – 7.

Ділова репутація (ДР) – є посередньою оцінкою стабільності, відповідальності та ступеня довіри до учасників та керівників позичальника та визначається на підставі інформації отриманої в процесі роботи над кредитною заявою й інформації отриманої із засобів масової інформації.

Показник ДР приймає одне з можливих значень:

ДР = 1 – відсутність будь-якої інформації щодо конфліктів між керівництвом позичальника та його учасниками, та відсутність негативної інформації в засобах ЗМІ;

ДР = 0 – наявність будь-якої негативної інформації.

Ваговий коефіцієнт – 2.

3.5. Обмеження, що повинні виконуватись при класифікації позичальників:

1. Підприємство, що має непокриті збитки не може бути віднесено до класу "А" (якщо Ряд. 225 (звіту) не дорівнює 0, то клас підприємства не може бути "А"),

2. Підприємство, в балансі якого сума власного капіталу менше ніж сума необоротних активів не може бути віднесено до класу "А" (Якщо різниця – (Ряд.380 – Ряд.80) менше 0, то клас підприємства не може бути "А").

3. Знов створене підприємство, яке не має результатів фінансово-господарської діяльності, що не дає змогу використати для оцінки його фінансового стану розраховані значення показників, під час укладання договору про здійснення кредитної операції має бути віднесено до класу “В”.

3.4. Класифікація позичальників – юридичних осіб за результатами визначення їх фінансового стану:

Клас "А" - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас "Б" – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас "В" – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо.

Клас "Г" – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

Якщо немає документів достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника – юридичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснюється кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу “Г”.

3.5. Віднесення позичальника - юридичної особи до одного з п’яти класів:

клас А – підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

клас Б – підприємство із стійким фінансовим станом;

клас В – підприємство має ознаки фінансової напруги;

клас Г – підприємство підвищеного ризику;

клас Д – підприємство з незадовільним фінансовим станом,

здійснюється банком в залежності від розрахованого сумарного значення інтегральної оцінки фінансового стану позичальника.

Сумарне значення інтегральної оцінки фінансового стану позичальника визначається як сума розрахованих значень інтегральних показників по кожній групі. При визначенні значення інтегральних показників по кожній групі розраховане значення коефіцієнта множиться на його вагове значення і визначається сумарне значення показників по кожній групі, яке множиться на ваговий коефіцієнт групи.

При здійснені оцінки фінансового стану позичальника під час укладання договору про здійснення кредитної операції, до розрахунку приймається середньоарифметичне значення розрахованих коефіцієнтів за останні чотири звітні дати.

За результатом проведених розрахунків визначається клас позичальника – юридичної особи: