Ризики, які виділяє у своїй діяльності ват «Ощадбанк»

З функціональної точки зору процес ризик-менеджменту у ВАТ «Ощадбанк» здійснюється на рівні підрозділів, де генеруються ризики, на рівні відокремлених структурних одиниць, що виконують функції нагляду і контролю за ризиками, а також на рівні керівництва банку.

Ризик-менеджмент охоплює всі напрями діяльності даної банківської установи, які впливають на профіль ризиків, що передбачає прийняття рішень та вжиття заходів, спрямованих на уникнення, страхування, хеджування, встановлення лімітів або прийняття ризику.

Концепція визначає підходи до побудови ефективної системи ризик-менеджменту банку; методи та підходи до управління фінансовими ризиками розкриваються у відповідних видах політики з управління фінансовими ризиками (ліквідності, процентним, валютним та ціновим). В рамках управління фінансовими ризиками правлінням та профільними комітетами банку встановлюються рівні прийнятності за кожним з перелічених фінансових ризиків.

За оцінкою банку, основними ризиками, на які він наражається, є ризик ліквідності та кредитний ризик.

Важливим моментом, який свідчить про належну увагу управлінню ризиками і ставить банк у приклад іншим є наявність окремого департаменту ризиків.

Діяльність департаменту спрямована на ідентифікацію, аналіз, оцінку, моніторинг та контроль ризиків в банку та прийняття рішень з питань управління активами та пасивами банку в частині управління ризиками.

Директор департаменту ризиків ВАТ «Ощадбанк» є членом Комітету з управління активами та пасивами та кредитного комітету банку. У межах своїх повноважень керівник департаменту ризиків має право «вето» в даних колегіальних органах.

У випадку виникнення кризових ситуацій на фінансових ринках банк керується Процедурою антикризового управління у разі виникнення системної або близької до системної кризи ліквідності. Дана процедура визначає дії банку у разі виникнення кризових обставин, залежно від ступеню загрози. Основною метою управління в кризових умовах є забезпечення здатності банку покривати відтік грошових коштів за кризовим сценарієм [88].

Виходячи із вищесказаного, важливо визначити напрями вдосконалення систем управління ризиками в українських банках.

Так, органам державної влади варто сприяти розвитку фінансового ринку в структурному (зміна структури фінансового ринку в бік збільшення частки фондового ринку) та інфраструктурному (розвиток кредитних бюро, рейтинґових аґентств тощо) контекстах;

Національному банку України слід здійснювати наступні заходи:

• здійснювати подальше формування та вдосконалення нормативної бази щодо регулювання банківських ризиків;

• активізувати стимулювання банків до впровадження комплексних систем ризик-менеджменту;

• розглянути питання про резервування банками коштів під операційні

ризики;

• встановити жорсткі вимоги до функціонування комплексних систем ризик-менеджменту в найбільших та великих банках. Щодо середніх і малих банків, то дані функції можуть бути покладені на когось із штатних спеціалістів.

Щодо комерційних банків, то їм для забезпечення функціонування систем ризик-менеджменту потрібно:

• формувати оптимальну організаційну структуру, яка б органічно охоплювала управління ризиками на всіх етапах банківської діяльності;

• застосовувати інтеґральні системи оцінки ризиків (зокрема, найбільшим банкам системи оцінки «зверху–вниз»);

• оцінити можливості впровадження у щоденну практику оцінки та прийняття ризиків сучасних методів, зокрема математичних і статистичних;

• формувати інформаційну базу даних, необхідну для оцінки ризиків, використовуючи сучасні підходи;

• забезпечити функціонування єдиного відділу ризик-менеджменту і його повної незалежності (структурної та фінансової) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику й контролюють його величину (бек-офісів).

Щодо ВАТ «Ощадбанк», то у банківській установі ризик-менеджменту приділяється значна увага. Створено окремий департамент ризиків, розроблена Концепція управління ризиками. Вдосконалити дану систему у банку можна впровадженням і постійним оновленням інформаційної бази даних, яка потрібна для оцінки ризиків, зокрема значна увага повинна приділятися оцінці кредитоспроможності позичальників.