51. План Юнга та його наслідки.
Проблеми сплати репарацій Німеччиною і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчувався в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з американським банкіром Юнгом, який виробив новий репараційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р.
«План Юнга» встановлював загальну суму репарацій Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер — 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій зменшувався на 20 % — до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій — тільки за рахунок непрямих податків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, засновано Базельський банк міжнародних розрахунків (замість репараційної комісії).
«План Юнга» становив продовження «плану Дауеса» й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам.
Так було задумано, проте без урахування економічних та політичних обставин. Німеччина намагалася взагалі перекреслити Версальський договір. Франція вимагала, щоб репарації для неї перевищували її борги Америці. Англія, у свою чергу, збиралася анулювати свої борги. Світова економічна криза ще більше загострила міжімперіалістичні суперечності.
На прохання президента Німеччини П. Гінденбурга президент США Г. Гувер 20 червня 1931 р. запропонував усім державам оголосити загальний мораторій на борги —припинити на рік виплату репарацій і союзницьких боргів. З мораторієм Гувера, який діяв протягом року (до 20 червня 1932 р.), погодилися всі заінтересовані країни. Навіть Франція, яка на різниці репарацій і боргів Сполученим Штатам втрачала 2 млрд франків щорічно, але не хотіла, щоб її визнали винною в загостренні труднощів.
Проте посилення економічної кризи змусило західні держави знову повернутися до проблеми репарацій. «План Юнга» не міг зупинити фінансову паніку. Розмах кризи й загроза економічної катастрофи Німеччини (щоб виплатити репарації за «планом Юнга», вона мала збільшити свій експорт до 5 млрд марок, що викликало різкий опір інших держав) — усе це робило неможливим виконання задумів західної дипломатії.
Почалися нові консультації, нові конференції. Врешті-решт на міжнародній репараційній конференції в Лозанні (червень — липень 1932 р.) було ухвалено взагалі ліквідувати репарації. Німеччина мала сплатити за 15 років залишок у розмірі 3 млрд марок через облігації й на 1 млрд марок здійснити деякі поставки в натуральному вигляді, після чого вона офіційно звільнялася від репарацій.
Та й цього не сталося. Фактично з моменту оголошення мораторію Гувера (1931 р.) Німеччина припинила виплату репарацій. З установленої загальної суми репарацій
Франція, наприклад, загалом одержала 22,9 млрд марок, хоча їй належало 52 % усіх репарацій. Між іншим, борг Франції Сполученим Штатам у 1932 р. становив 51 млрд марок.
Отже, репарації практично були ліквідовані. Та й борги Сполученим Штатам, незважаючи на їх заперечення, союзники в кінці 1932 р. припинили сплачувати. Тільки Фінляндія сплачувала свої щорічні суми, до речі мізерні.
53. США і Латинська Америка
З кінця ХІХ ст., особливо після американо-іспанської війни 1898 р., щодо країн Латинської Америки США застосовували політику „великого дрючка”, „дипломатію канонерок” та „дипломатію долара”. Майже всі країни Латинської Америки відчули на собі присутність американських військ. У деяких країнах політичне життя цілковито оберталось навколо представництва якоїсь могутньої американської компанії. Так, „Юнайт фрутс” повністю панувала в Центральній Америці. Кубу та Пуерто-Рико США взагалі фактично перетворили на свої колонії.
Посилення антизахідних, особливо антиамериканських, настроїв змусило США скоригувати політику в Латинській Америці. Президент Рузвельт заявив, що США проводитимуть політику "доброго сусіда" і не здійснюватимуть інтервенції. США стали покладатися на розвиток міжамериканського співробітництва на основі рівності. Важливим у цьому напрямку було проведення Панамериканських конгресів та конференцій. Така політика сприяла послабленню впливу Німеччини та Італії створила передумови для участі країн регіону в Другій світовій війні на боці Антигітлерівської коаліції (19 країн регіону оголосили війну Японії, Італії, Німеччині та стали членами Організації Об’єднаних Націй). Реально взяли участь у війні Бразилія та Мексика.
Міждержавні конфлікти
Країни Латинської Америки нечасто воювали між собою. У міжвоєнний період найсерйозніший конфлікт вирував між Болівією та Параґваєм, увійшовши в історію під назвою Чакська війна (1932-1935 рр.). Конфлікт між двома найбіднішими країнами регіону був зумовлений невизначиностю кордону в малозаселеному районі Ґран-Чако. Поштовхом до протистояння стали знайдені тут поклади нафти. Крім того Болівія, що раніше втратила вихід до Тихого океану, сподівалася здобути порт на річці Парана для більш зручного зв’язку зі світом. Вона ініціювала війну ретельно підготувавши армію, закупивши сучасну зброю, найнявши німецьких інструкторів. Проте болівійська армія, що рушила задля заволодіння спірною територією, наразилася на відчайдушний опір пагано озброєної та малочисельної параґвайської армії. Війна перетворилася на затяжний виснажливий конфлікт у джунглях і пустелях Чако. Зрештою після трьох років боїв параґвайська армія завдала поразки болівійцям. У 1938 р. спірні території за мирним договором були закріплені за Параґваєм.
Ще одним неспокійним регіоном був район, де сходяться кордони Перу, Еквадора та Колумбії. Прагнення контролю над цими малозаселеними районами псували стосунки між сусідами аж до кінця ХХ ст., коли в основному вдалося розв`язати територіальні суперечки. Майже всі спірні території увійшли до складу Перу.
- 2. Російське питання на Паризькій конференції.
- 3. Трехсторонние советско-франко-британские переговоры в Москве.
- 4. Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- 5. Боротьба Радянської Росії за нейтралізацію прибалтійських держав після 1 світової війни. Отношения Советской России с Финляндией
- Признание Россией Эстонии
- Советско-латвийская нормализация
- 6 Версальсько-Вашингтонська система, її особливості та недоліки.
- 8. Віденський арбітраж 1940р.
- 10. Встановлення дипломатичних відносин між Радянською Росією і країнами Сходу.
- 11. Вступ радянських військ на територію Польші. Зміст радянсько-німецького договору про дружбу і кордони.
- 12. Вступ сша у війну і прискорення процесу створення антигітлерівської коаліції.
- 13. Локарнські угоди, двоїстий стандарт безпеки в Європі.
- 14. Дипломатична боротьба за нейтральні країни напередодні та в роки першої світової війни.
- 17. Загострення суперечностей на Далекому Сході наприкінці 20-хх рр., політика буферизму.
- 19. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- 20. Зміст Версальського мирного договору.
- 23. Італо-ефіопська війна і позиції Ліги Націй і сша.
- 25. Конференція в Думбартон-Оксі.
- 26. Конференція в Монтре, конвенція про режим чорноморських проток.
- 27. Конфренція в Сан-Франціско і створення оон.
- 28. Криза репараційної системи й «план Дауеса».
- 29. Курс Великобританії на компроміс з Німеччиною. Англо-німецька морська угода.
- 30. Лозаннська конференція та її договори.
- 31. Лондонська морська конференція 1930р., посилення суперечностей між її учасниками.
- 32. Мета створення Ліги Націй, її задачі та роль у новій післявоєнній системі міжнародних відносин, суперечності держав Антанти з приводу її Статуту.
- 33. Мирні переговори Радянської Росії з Німеччиною та її союзниками в Бресті.
- 34. Міжнародна конференція з питань роззброєння у Женеві в 1932-33рр.
- 35. Міжнародні відносини під час громадянської війни в Іспанії, політика невтручання в іспанські справи.
- 36. Міжсоюзницькі конференції сша і Англії в 1942-43 рр.
- 39. Московська конференція міністрів іноземних справ сша, срср і Англії.
- 40. Мюнхенська угода як наслідок політики умиротворення Німеччини. Позиция срср.
- 41. Напад фашистської Німеччини на срср, процес створення антигітлерівської коаліції в 1941 р.
- 43. Пакт Бріана—Келлога. Проблеми боротьби за мир і роззброєння наприкінці 20-х рр.
- 45. Передумови Радянсько-Німецького зближення. Рапалльський договір.
- 46. Смуга дипломатичного визнання срср.
- 49. Підходи країн переможниць до вироблення умов мирних договорів з країнами Четвертного блоку. Створення Версальської системи договорів.
- 51. План Юнга та його наслідки.
- 54. Політика сша і Англії на Далекому Сході в 1943 – 1944 роках. Каїрська декларація від 1 грудня 1943 р.
- 57. Потрійний пакт агресорів і візит Молотова до Берліну.
- 59. Початок агресії Японії проти Китаю, розгляд Китайського питання у Лізі Націй. Позиції срср і сша.
- 60. Початок другої світової війни. "Дивна війна" на Заході.
- 63. Вступ у війну Сполучених Штатів Америки, її завершення і наслідки.
- 65. Причини створення Далекосхідної Республіки, її зовнішня політика у 1921-22 рр.
- 67. Відкриття другого фронту і міжсоюзницькі відносини в 1944 р.
- 68. Проект Східного пакту та вступ срср до Ліги Націй.
- 71. Радянсько-монгольський протокол 1936 року, його значення.
- 72. Радянсько-німецький пакт про ненапад, його зміст і наслідки.
- 73. Радянсько-польська війна та завершення процесу конфігурації західного кордону Росії.
- 75. Радянсько-фінляндські переговори в 1939 р.
- Радянсько-фінляндська війна і позиція Ліги Націй, сша і Німеччини.
- 77. Розгром і капітуляція Німеччини. Потсдамська конференція.
- 78. Розгром і капітуляція Японії. Закінчення другої світової війни.
- 79. Післявоєнна розстановка сил на Далекому Сході, причини скликання Вашингтонської конференції.
- 81. Співвідношення сил напередодні та під час Паризької мирної конференції.
- 82. Спроба включення Радянської Росії до Версальської системи на умовах Заходу. Русский вопрос в ходе версальских обсуждений
- 83. Створення англо-американського блоку після капітуляції Франції.
- 84. Тегеранська конференція, її рішення.
- 85. Територіальне та колоніальне питання на Паризькій конференції.
- 86. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- 87. Створення і діяльність панамериканського союзу
- 1. Особливості
- 89. Ялтинська конфренція.
- 90. Японо-американські переговори 1940р. Місія Курусу