11.3.4. Аналіз фінансової міцності банку за доходом і прибутком

Певні співвідношення доходів і витрат банку дають змогу визначити його фінансову міцність.

Аналіз фінансової міцності ґрунтується на розподіленні витрат банку за ознакою їх залежності від обсягів діяльності. Згідно з цим витрати поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні. Умовно-змінні — це витрати, які залежать від обсягу, видів та строків залучених коштів, від кількості послуг, отриманих від контрагентів тощо. До них належать процентні, комісійні, інші банківські та небанківські операційні витрати. Умовно-постійні — це витрати, які меншою мірою залежать від зміни обсягу операцій. До них належать витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо.

Поділ витрат на умовно-змінні та умовно-постійні дає змогу виділити і залучити до аналізу категорію проміжного доходу. Проміжний дохід визначається як різниця між загальними доходами банку та умовно-змінними витратами:

ПД = Д – В_змін ,

де ПД — проміжний дохід;

Д — загальні доходи банку;

В_змін — умовно-змінні витрати.

В іншій інтерпретації проміжний дохід можна розглядати як суму постійних витрат і прибутку банку.

Виходячи з того, що доходи банку спрямовуються на відшкодування витрат (умовно-змінних та умовно-постійних) і утворення прибутку, можна записати:

Д = В_змін + В_пост + П,

де В_пост — умовно-постійні витрати;

П — прибуток банку до оподаткування.

Таким чином, згідно з наведеним вище рівнянням:

ПД = В_пост + П.

Для банку з нульовим прибутком правомірним буде рівняння, яким визначається мінімальний проміжний дохід, що забезпечує беззбитковість банку. Тобто за умови, якщо прибуток дорівнює нулю, дохід, який забезпечує беззбитковість, дорівнюватиме постійним витратам:

ПД_змін = В_пост .

Виходячи з цього рівень фінансової міцності банку можна визначити за коефіцієнтом безпеки (КБ):

Отже, рівень фінансової міцності банку буде тим вищий, чим меншою буде частка проміжного доходу, необхідна банку для відшкодування своїх умовно-постійних витрат. Інакше кажучи, рівень фінансової міцності банку перебуває у зворотній залежності від рівня умовно-постійних витрат у загальному доході банку. Це означає, що нормальний розвиток комерційного банку сприяє підвищенню його фінансової міцності, адже зростання обсягів діяльності за цих умов сприятиме збільшенню доходів. Що ж до умовно-постійних витрат, то вони залишаться незмінними, оскільки не залежать від обсягів діяльності комерційного банку. Тобто рівень умовно-постійних витрат відносно доходів знизиться, спричинивши підвищення рівня фінансової стійкості банку.

Скориставшись попередніми даними щодо доходів і витрат, можна легко обчислити рівень фінансової міцності банку та оцінити його зміну в досліджуваному періоді. Якщо постійні витрати банку у звітному та попередньому році становлять відповідно 23 176 тис. грн і 24 094 тис. грн, коефіцієнт безпеки банку дорівнюватиме:

;

.

Зміна за період становить 6,92 підпункти.

Розрахунки вказують на те, що в аналітичному періоді рівень фінансової міцності банку збільшився, перш за все внаслідок збільшення обсягів та ефективності його діяльності.

На завершення аналізу фінансової міцності можна визначити «межу» безпеки (МБ) банку й оцінити її динаміку в досліджуваному періоді:

МБ = Д – ПД_мін.

Скориставшись наведеними вище даними, отримаємо:

МБ₁ = 83 602 – 23 176 = 60426 тис. грн;

МБ₀ = 69 540 – 24 094 = 45446 тис. грн.

Відбулися зміни на користь банку: у звітному періоді межа безпеки поширилась на 14 890 тис. грн.

За результатами обчислень можна зробити висновок щодо високого рівня фінансової міцності банку.