1.2 Методичні підходи до аналізу рівня ліквідності банку

Ліквідність банківської діяльності є основною надійного та стабільного функціонування на ринку. Саме тому управління ліквідністю належить до центральних завдань фінансового менеджменту банку. У свою чергу якість процесу управління базується на ефективності методичного інструментарію оцінки ліквідності банку. У вітчизняній практиці виділяють такі напрями оцінки банківської ліквідності: по-перше, нормативи ліквідності, виконання яких перевіряється Національним банком України, а методика їх розрахунку висвітлена у Постанові Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» [24]. По-друге, це метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків. Метод коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний зв’язок між різними рахунками, групами та розділами балансу. По-третє, це метод розривів ліквідності, який спрямовано на здійснення моніторингу за ліквідною позицією банку, а також використовується для прогнозування потреби банку в ліквідних коштах на певну перспективу. Методи та прийоми аналізу ліквідності банку, їх взаємозв’язок подано у додатку Г. Охарактеризуємо кожен із зазначених підходів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установив такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Методика розрахунку та нормативне значення представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.