Тема 10. Ліквідність і платоспроможність комерційного банку.

Ліквідність та платоспроможність комерційного банку є одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову. стійкість банківської установи, вони показують достатність власних коштів того чи іншого банку для забезпечення захисту інтересів його вкладників та інших кредиторів, а також характеризують здатність банківської уста¬нови забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань.

Ліквідність — це здатність банку забезпечити своєчасне вико¬нання своїх грошових зобов'язань. Вона визначається збалансо¬ваністю між термінами і сумами погашення активів та термінами і сумами виконання зобов'язань банку, а також термінами та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі креди¬тів та понесених витрат.

Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Одним із найважливіших завдань управління банком є забезпе¬чення належного рівня ліквідності. Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен у будь-який час мати змогу задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття гро¬шових коштів з їхніх рахунків.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від кількох основних чинників:

— наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;

— можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи продажу активів.

Поняття ліквідності банку ширше, ніж поняття платоспроможно¬сті. Воно включає здатність банку виконувати не лише боргові й по¬забалансові зобов'язання, а й забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Іншими словами, ліквідність банку обов'язково пе-редбачає платоспроможність, але, крім неї, ще й можливості вести окремі категорії активних операцій.

Активи банку за ступенем їх ліквідності можна поділити на три групи:

1. Ліквідні кошти, що знаходяться в негайній готовності, або першокласні ліквідні кошти. В їх числі — каса, кошти на коррахунку, першокласні векселі та державні цінні папери.

2. Ліквідні кошти в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені в кошти. Мова йде про кредити та інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізовані цінні папери, зареєстровані на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках), та інші цінності (включаючи нематеріальні активи).

3. Неліквідні активи — це прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку і відносяться до основних фондів.

Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів за активами покривати термінові зобов’язання по пасиву. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов’язань визначається поруч з чинниками, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив за терміном, таким має бути й актив; тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном звільнення коштів за активами в грошовій формі і сумою й терміном майбутнього платежу по зобов’язаннях банку.

«Банки мають два джерела забезпечення ліквідності — внутрішні та зовнішні. Внутрішня ліквідність втілена в певних видах активів, що швидко реалізуються і для яких є стійкий ринок та які є надійним об’єктом вкладання коштів в очах інвесторів. Зовнішня ліквідність може бути забезпечена шляхом набуття банком на ринку таких зобов’язань, які збільшують його запас ліквідних коштів».

На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: що більшою є частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, то вищою є ліквідність банку. В міжнародній банківській практиці найліквіднішою частиною активів вважається касова готівка, під якою розуміють не лише гроші в касі, а й кошти, що перебувають на поточному рахунку даного кредитного інституту в Національному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважаються першокласні короткотермінові комерційні векселі, що банк може переоблікувати в Національному банку, цінні папери, гарантовані державою. Менш ліквідними є банківські інвестиції в довготермінові цінні папери, тому що їх реалізація протягом короткого терміну не завжди можлива. Як важколіквідні активи розглядаються довгострокові позички і вкладення в нерухомість.

Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: що більшою є частка високоризикованих активів у балансі банку, то нижчою є його ліквідність. Так, на практиці до надійних активів заведено відносити наявні кошти, а до високоризикованих — довготермінові вкладення банків. Ступінь кредитоспроможності позичальників банку має істотний вплив на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку: що більшою є частка високоризикованих кредитів у кредитному портфелі банку, то нижчою є його ліквідність. Ліквідність залежить також від структури пасивів балансу. Якщо за вкладами до запитання вкладники вправі зажадати гроші в будь-який момент, то строкові вклади знаходяться в розпорядженні банку більш-менш тривалий період, тож за інших рівних умов підвищення питомої ваги вкладів до запитання і зниження частки строкових вкладів знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних засобів, також впливає на рівень ліквідності балансу.