2. Стратегія страхової компанії.

Головні перетворення у країні спрямовані на структурні зміни форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту.

Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації – це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети її існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з її головною метою. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

У практиці страхового менеджменту широко використовується стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний процес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнтованих на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацювання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятливих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в законодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посередницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб’єктів страхового ринку.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи економічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, структурні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних і фізичних осіб тощо.

Зміни, що відбуваються в Україні, що можуть позитивно вплинути на діяльність страховиків:

1) Здійснення приватизації майна переважної більшості підприємств, що раніше належали до державного сектору економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування відповідальності підприємств. Слід намагатися охопити страхуванням ризики, насамперед, засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидкому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довіру до нового страховика, що дуже важливо для зміцнення його позиції на страховому ринку.

2) Нова ідеологія пенсійного забезпечення населення. Реформа в цій справі передбачає побудову трирівневої системи джерел пенсійного забезпечення. Частина коштів формуватиметься за рахунок вкладів працюючих громадян на пенсійні рахунки за умов пенсійного страхування.

3) Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добровільними видами страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби, вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що відповідно зменшує базу оподаткування. Це значно підвищує фінансові можливості підприємств, заохочує їх до участі у страхуванні.

4) Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Це загальна тенденція, згідно з якою населення активніше залучається до страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості, транспортних засобів та домашнього майна.

5) Суттєве зниження рівня інфляції, що сприятиме зміцненню довіри страхувальників до реальності відшкодування збитків. Проте у правилах і договорах страхування слід неодмінно передбачити можливості коригувати страхову суму платежів з огляду на відхилення реальної вартості застрахованого майна внаслідок інфляції (дефляції) страхової одиниці.

6) Стан криміногенної ситуації, особливо у містах, що призводить до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Зважаючи на таку тенденцію, доводиться коригувати страхові тарифи, вживати разом зі страхувальниками й правоохоронними органами додаткових запобіжних заходів щодо охорони об’єктів страхування. Водночас поширення правдивої інформації про рівень злочинності має сприяти переконанню власників у необхідності страхувати свої майнові інтереси.

7) Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати амортизаційних відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до збільшення коливань між залишковою вартістю об’єкта за балансом підприємства і його реальною вартістю. Це слід враховувати і в умовах страхування.

8) Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність. Це потягне за собою, зокрема, розширення масштабів використання страхових послуг у частині страхування майна від вогню і стихійного лиха, технічних ризиків, майна, що оформляється під заставу, страхування відповідальності.

9) Активізація процесу формування українського фондового ринку. Розвинений ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних акцій, залучаючи додатковий капітал до статутного фонду, а також оперативніше вирішувати питання про інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери і, при потребі, продаж цінних паперів. Розвиток фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових послуг.

10) Наявна тенденція до стабілізації банківської облікової ставки, що безпосередньо впливає на прояв заощаджу вальної функції страхування, зумовлює більшу передбачуваність доходів страховиків від розміщення депозитів та визначеність деяких інших параметрів фінансової діяльності.

11) Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дасть можливість поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть призвести перерви у виробництві в разі настання стихійного лиха, техногенних аварій або інших страхових подій.

12) Поява в регіонах нових страховиків, котрі володіють ліцензіями на аналогічні види страхових послуг. Компанія має ретельно вивчати можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості своїх послуг.

13) Доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередників. Страхові брокери й агенти сприяють, як правило, зростанню кількості договорів і розширенню географії страхувальників, а це позитивно позначається на надходженні страхових премій і формуванні раціональної структури страхового портфеля. Існують також великі резерви щодо збільшення продажу страхових послуг через установи банків і зв’язку, транспортні організації.

14) Перестрахування ризиків на облігаторних засадах. Зі зростанням рівня капіталізації страховиків вони зможуть суттєво збільшувати розмір страхових зобов’язань на власному утриманні. Перспективним напрямком розвитку внутрішнього ринку страхування є створення регіональних і спеціалізованих страхових пулів.

15) Посилення спілкування з потенційними страхувальниками наданням їм різних консультацій з ризик-менеджменту, страхування ризиків та інших питань, що не виходять за межі статутної діяльності компанії.

16) Можливості тіснішої взаємодії з місцевими органами влади. Ці стосунки можуть виявлятися у взаємному намаганні розслідувати причини страхових подій, поліпшити умови для розміщення офісу компанії, рекламних матеріалів, фінансувати за рахунок коштів страховика деякі запобіжні заходи, купувати цінні папери, що їх емітують місцеві адміністрації.

Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, реформу пенсійного забезпечення та медичного обслуговування населення, залучання внутрішніх і зовнішніх інвестицій, здійснення проти інфляційних заходів, раціоналізація оподаткування як страхувальників, так і страховиків, упорядкування відсоткових ставок, валютних курсів, налагодження фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями.