3. Аналіз динаміки та структури валютних операцій

Масштаби валютної діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів у загальних активах. Аналіз проводиться на основі валютного балансу. Для визначення місця, яке посідають валютні операції в діяльності банку, використовується такий показник:

.

Динаміка валютних операцій аналізується за допомогою загальних показників динаміки:

;

.

Наступним кроком є структурний аналіз валютних операцій, який може проводитися шляхом розрахунку питомої ваги окремих валютних операцій банку як за залишками на валютних рахунках, так і за оборотами за ними. Аналіз структури валютних операцій дає змогу простежити тенденції зрушення в напрямах діяльності банку з валютою та оцінити ефективність стратегії керівництва банку внаслідок структурних зрушень у валютних операціях. При цьому основним критерієм оцінювання наслідків зміни структури та масштабів діяльності банку з іноземною валютою є збільшення маси прибутку.

Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):

• за статтями активів і пасивів;

• за видами валют;

• за видами операцій;

• операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;

• операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті.

Головним аспектом будь-якої операції з іноземною валютою є здатність визначити те, чи має банк достатні можливості для повного та адекватного зіставлення обсягу валютних операцій зі ступенем прийнятного ризику і рівня прибутковості.

Валютні кредити аналізуються за такими ж напрямами, що й гривневі кредити. Тобто визначається рівень дохідності валютних кредитів, стан їх повернення, прострочення платежів, рівень неповернення кредитів. Невід’ємною частиною аналізу є визначення рівня витратності ресурсної бази, сформованої за допомогою валютних депозитів. У разі відносно низької відсоткової ставки за валютними депозитами порівняно з депозитами у національній валюті (10 % проти 25 %) створюються позитивні передумови зниження витратності ресурсної бази банків. Тому активізація діяльності банку щодо залучення валютних депозитів є головною умовою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. При цьому важливо дотримуватися короткої відкритої валютної позиції. Одержані показники витратності ресурсів та дохідності кредитних операцій повинні порівнюватись з відповідними показниками по гривневих депозитах та кредитах. Порівняння відносних показників є критеріями вибору стратегії керівництва банку щодо напрямів діяльності з метою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. Це саме стосуються і операцій банку з цінними паперами у валюті.

За фактором впливу на баланс розрізняють балансову, позабалансову та загальну валютні позиції.

Балансова валютна позиція — це співвідношення, що склалося між сумами балансових активів та зобов'язань комерційного банку в одній валюті. Вона виникає в результаті проведення операцій, які безпосередньо впливають на баланс комерційного банку. Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот (якщо таке передбачено) повинна відноситися безпосередньо на фінансовий результат банку як курсові різниці.

Позабалансова валютна позиція — це співвідношення, що склалося між сумами позабалансових вимог та зобов'язань комерційного банку в одній валюті. Вона виникає внаслідок проведення операцій, які безпосередньо не впливають на баланс банку.

Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот не визнається фінансовим результатом до реального перенесення позиції на баланс, а переоцінка у зв'язку зі зміною курсу форвард фінансовим результатом визнається.

Загальна валютна позиція — це сума балансової та позабалансової валютних позицій. Така позиція розраховується з метою оцінки та аналізу загального обсягу валютних операцій банку і є аналітичним інструментом.

За фактором ризику розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Зауважимо, що в науковій літературі існують розбіжності щодо їх визначення.

Закрита валютна позиція — ситуація, коли сума активів у певній іноземній валюті повністю збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику така позиція не становить загрози для банку, оскільки внаслідок зміни валютного курсу і активи, і зобов'язання зміняться на однакову величину, але розмір капіталу банку залишиться сталим.

Відкрита валютна позиція— ситуація, коли сума активів у певній іноземній валюті не збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику це становить загрозу для банку, оскільки внаслідок різниці при зміні валютного курсу активи та зобов'язання зміняться не на однакову величину, що призведе до зміни розміру капіталу комерційного банку.

У свою чергу, відкриті валютні позиції поділяються на довгі та короткі.

Довга відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума активів перевищує суму зобов'язань у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу іноземної валюти щодо національної та отримає дохід у вигляді позитивної курсової різниці в разі падіння курсу національної валюти щодо іноземної.

Коротка відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума зобов'язань перевищує суму активів у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу національної валюти щодо іноземної та отримає дохід у вигляді курсової різниці в разі знецінення іноземної валюти щодо національної.

Важливим напрямом аналізу є контроль за дотриманням нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками, які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція – це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності – відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція банку при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція – зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої валютної (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення суми абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами до регулятивного капіталу банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком зазначається у формі 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів».

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) – не більше 30 %; та для загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) – не більше 5 %.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається та контролюється щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.