10. Методи валютного регулювання і контролю
Валютне регулювання – це законодавчо визначена діяльність уповноважених державою органів щодо застосування адміністративних та економічних методів впливу на учасників валютних правовідносин при реалізації валютної політики в державі.
Головними методами валютного регулювання і контролю, якими користуються органи грошово-кредитного регулювання, є такі:
–девізна політика (валютні інтервенції) - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.;
–дисконтна (облікова) політика — зниження або підвищення Національним банком України відсоткових ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позико-вий капітал;
–девальвація та ревальвація валют;
–управління валютними резервами (диверсифікація). Валютні резерви — запаси резервних активів, що перебувають на рахунку в центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для оплати боргових зобов’язань та здійснення валютних інтервенцій.;
–валютні обмеження — законодавчо встановлені вимоги щодо обмеження чи заборони здійснення операцій з валют-ними цінностями.
- Види валют
- Види валютних курсів:
- Функції валютних ринків:
- 8. Валютне регулювання: суть і необхідність
- Міжнародні органи валютного регулювання:
- 10. Методи валютного регулювання і контролю
- 11. Кредит: сутність, теорії та принципи
- Чинники
- 14. Функції кредиту
- 15. Загальна характеристика форм і видів кредиту
- Суб'єктами іпотечного кредиту є:
- Унаслідок цієї діяльності:
- Головні представники міжбанківських об'єднань:
- 25. Центральні банки, їх походження та призначення
- 26. Функції та операції центрального банку
- Основні принципи функціонування нбу:
- Види комерційних банків
- 32. Небанківські кредитні установи
- Взаємні фонди грошового ринку.
- Пенсійні фонди