logo
Dengi_i_kredit_konspekt

Закон грошового обігу к. Маркса та рівняння обміну. Його значення в економіці

Закон грошового обігу відкритий К. Марксом. З його допомогою визначається кількість грошей, необхідна для обігу:

КГ – кількість грошей в обігу;

СЦТ – сума цін товарів, робіт, послуг, що вироблені і будуть реалізовані;

К – сума цін товарів проданих в кредит;

БП – сума платежів за борговими і іншими зобов'язаннями;

ВП – сума платежів, що взаємно погашаються;

Ш – швидкість обороту однойменної грошової одиниці.

Зворотний вплив на кількість грошей в обігу здійснюють:

  1. Ступінь розвитку кредиту, оскільки чим більша частина товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу;

  2. Розвиток безготівкових розрахунків;

  3. Швидкість обігу грошей.

При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою функції скарбу. Потреба в грошах скорочувалася і зайві гроші йшли з обігу в скарби і навпаки.

При паперово-грошовому обігу необхідно, щоб випуск паперових грошей був обмежений тою їх кількістю, в якій оберталося б дійсно символічно представлене ними золото.

Вказану вимогу забезпечує стійкість грошей і має силу у всіх економічних формаціях, де існує грошове звернення.

Умови і закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох чинників: потребами економіки в грошах і фактичним надходженням грошей в оборот. Якщо в обороті грошей більше, ніж потрібний, то це веде до знецінення грошей – пониження купівельної спроможності грошової одиниці.

Рівняння обміну – залежність між кількістю грошей і національним продуктом:

MV=Py

де:

Якщо кількість грошей в економіці постійна, а швидкість обігу зростає, тоді зростає і національний дохід, а національний продукт стає оцінкою швидкості обігу грошей.

Унаслідок втрати у господарюючих суб'єктів довіри до національної валюти, оборот грошей збільшується, що в даному випадку рівнозначно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується швидше, чим кількість готівки в обороті.