Банкрутство підприємства

Банкрутство підприємства – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; Процедура банкрутства підприємства передбачена багатьма нормативними актами, зокрема Цивільним Кодексом, Господарським Кодексом та інше. Однак, основним нормативним актом, який регулює процес банкрутства підприємства являється Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон). Згідно Закону справу про банкрутство підприємства може ініціювати як кредитор так і боржник. При поданні заяви про банкрутство підприємства кредитором боржника необхідна наявність ряду обставин, зокрема – - боржник має грошове зобов’язання перед кредитором (обов’язок сплатити певну суму коштів). До грошового зобов’язання не відносяться  недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли з такої участі; - сума грошового зобов’язання повинна перевищувати розмір у 300 мінімальних розмірів заробітної плати на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом; - грошове зобов’язання має бути безспірним у розумінні положень Закону про банкрутство. Згідно Закону безспірні вимоги це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Слід зазначити, що при розгляді справ про банкрутство підприємства, склалась судова практика, при якій Суд не розглядає вимоги визнанні боржником як безспірні, оскільки вони виключені зі списку документів за якими проводиться виконавче провадження. Також однією з умов доказу безспірності, Суд в обов’язковому порядку вимагає щоб було відкрито виконавчого провадження зі стягнення боргу з боржника через виконавчу службу, та щоб з моменту відкриття такого провадження сплинуло понад три місяці. Законом передбачено можливість подання заяви про банкрутство підприємства також і самим боржником. Вимоги до заяви про банкрутство підприємства від боржника дещо відрізняються від заяви про банкрутство підприємства від кредитора. Основною різницею є подання боржником відповідних доказів своєї неплатоспроможності, зокрема таких як – розмір заборгованості зі сплати страхових внесків; заборгованість по кредитам; заборгованість зі сплати по відшкодуванню заподіяної моральної та матеріальної шкоди; наявність у боржника майна та інше. Також Законом передбачено випадки обов’язкового звернення боржника до суду із заявою про банкрутство підприємства. Не звернення із такою заявою тягне за собою відповідальність засновників, директора, ліквідатора (якщо такий є) боржника перед кредиторами усім своїм майном по незадоволених вимогах кредиторів. Процедура банкрутства підприємства – це складний та іноді досить тривалий процес, але банкрутство підприємства приносить ряд позитивних переваг як для кредитора так і для боржника.

Так, зокрема при банкрутстві підприємства боржник має такі вигоди:

• Боржник сам може контролювати та ініціювати процес банкрутства підприємства. Використовуючи процедуру банкрутства підприємства можна на законних підставах відстрочити виконання своїх зобов'язань перед кредиторами на період роботи ліквідаційної комісії без негативних наслідків для себе (оскільки законодавством передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з моменту початку провадження у справі про банкрутство).

• Нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій по усіх видах заборгованості підприємства банкрота зупиняється.

• Знімається арешт, накладений на майно боржника, а також інші обмеження відносно розпорядження майном.

• Накладення нових арештів або інших обмежень відносно розпорядження майна підприємства банкрота не допускається.

• Укладення договорів про відчуження майна боржника і виконання ним зобов'язань здійснюється в особливому порядку, передбаченому законодавством.

• Термін здійснення усіх грошових зобов'язань банкрота і зобов'язання відносно сплати податків і зборів вважається таким, що наступив.

• Процедура банкрутства підприємства триває не більше 12 місяців (але може бути продовжена судом і до 18 місяців).

• Спрощується процедура ліквідації підприємства, оскільки при ліквідації підприємства через процедуру банкрутства підприємства не потрібно в обов'язковому порядку проведення позапланової виїзної перевірки платника податків органом державної податкової служби.

• Ліквідацію через банкрутство підприємства можна завершити значно швидше, ніж стандартний процес ліквідації підприємства.

Кредитор у рамках процедури банкрутства підприємства боржника також отримує ряд вигод :

• Дуже часто процедура банкрутства підприємства - це єдина можливість стягнення боргу з неплатоспроможного підприємства.

• При неможливості повернення заборгованості боржником кредитор має можливість законно списати його як безнадійну заборгованість.

• Кредитор дістає можливість зміни непідходящого керівництва компанії-боржника.

Таким чином, процедура банкрутства підприємства, яка проведена грамотно та виважено, принесе вигоди як кредитору так і боржнику, та знівелює всі ризики і негативні наслідки банкрутства підприємства для заінтересованих осіб.

Санація підприємства

Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчить про численні стратегічні і тактичні прорахунки в діях державної законодавчої та вищої виконавчої влади на початковому періоді його формування. Відтак зрозуміло, що важливою передумовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення ефективного механізму державного регулювання підприємництва. Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємницьких структур свідчать, що державна підприємницька політика має включати такі складові державне, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його чинниками:

• політика роздержавлення та приватизації;

• конкурентна або антимонопольна політика;

• інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо:

Так як темою цього докладу є “Санація підприємства”, то третій формотворчий чинник, що сприяє формуванню підприємницького середовища в Україні, більш за все належить до нашої розмови. І це є інститут банкрутства — загальний інструмент підприємницької політики, що виявляє неефективну діяльність підприємницьких структур, їхню неспроможність розрахуватися з державою та кредиторами, гарантуючи захист інтересів останніх та розробляючи заходи для запобігання банкрутству.

У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось у двох принципово різних напрямках — так звані британська та американська моделі. За британською — банкрутство розглядалось як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів (основних, оборотних та інших), наявних у боржника, та його ліквідації як суб'єкта господарювання. Суттю американської моделі є здійснення санації підприємства з метою його реабілітації та відновлення платоспроможності. Нині державне регулювання в розвинутих ринкових країнах інтегрує ці дві моделі.

Інститут банкрутства, нещодавно відроджений в Україні, також базується на поєднанні елементів британської та американської моделей, що створює умови для санації, реорганізації підприємств та оновлення фінансово-господарської діяльності.

Нормативно-правове регулювання процесу банкрутства в Україні ґрунтується на Законах України “Про банкрутство”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про аудиторську діяльність”, а також на Арбітражному процесуальному кодексі України. Слід зазначити, що суб'єктом банкрутства можуть стати підприємницькі структури або державні підприємства, що неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Однак неспроможний суб'єкт господарювання на цьому етапі ще не є банкрутом. Він визнається таким тільки з рішення Арбітражного суду. До прийняття такої ухвали йому надається можливість вийти зі стану неспроможності через процедуру санації.

Санація (лат. — оздоровлення, лікування) — це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств чи великих промислових об'єднань, банків, інших державних та бізнесових структур. Умовами санації можуть бути:

• випуск нових акцій або облігацій для залучення грошового капіталу;

• збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій;

• зменшення процентних виплат на облігації, випущені підприємством, та відстрочка їх погашення;

• реструктуризація короткострокової заборгованості в довгострокову; ліквідація нерентабельного підприємства і створення на його базі нового; зміна форми власності підприємства;

• структурна перебудова виробництва, у тому числі можливість переходу на випуск більш рентабельної продукції, поділ, злиття або створення дочірніх підприємств; зміна ринків збуту;

• зміна сировинної бази; інші заходи, спрямовані на оздоровлення фінансове неспроможного підприємства.

Державними органами та структурами, що беруть участь у провадженні справи про банкрутство підприємства за чинним законодавством України є:

• Арбітражний суд — провадить справу про банкрутство;

• Фонд державного майна — тимчасово розпоряджається майном боржника, якщо банкрутом є державне підприємство;

• банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника і стає тимчасовим розпорядником майна боржника, коли банкрутом є недержавна структура;

• аудиторська фірма, що підтверджує неплатоспроможність боржника;

• санаторії — громадяни або організації, які за власним бажанням беруть участь у санації підприємства;

• ліквідаційна комісія, що призначається Арбітражним судом після визнання боржника банкрутом, до складу якої обов'язково має входити розпорядник майна боржника.

Отже, основна мета інституту банкрутства — не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів та держави. Відтак банкрутство — є дійовим засобом державного регулювання, за допомогою якого вирішуються проблеми економічних відносин між різними суб'єктами ринку, формується система захисту державою інтересів кожного та створюється підприємницьке середовище на цивілізованих засадах.

Процедура ліквідації підприємства  

Прийняття рішення про ліквідацію підприємства – важливий крок для його власника, адже реалізація цього кроку потребує здійснення повного аналізу господарської діяльності підприємства, звільнення всіх працівників та проведення остаточних розрахунків з кредиторами.  

Схематично процедура припинення діяльності підприємства за бажанням власника зображена нижче: