3.4. Платежі пластиковими картками

Найсучаснішим засобом платежу вважається пластикова картка. Платежі пластиковыми картками - вид платежів за дебетом. Після того, як платник підпише документ або повідомить про свою згоду на оплату електронним кана­лом, одержувач платежу чи його банк отримають від банку платника призначе­ну суму дебетуванням його рахунку. З розвитком карткових систем з'явилися

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у човнішньоекономічній діяльності підприємства 143

різні види пластикових карток, які різняться за призначенням, функціональними і технічними характеристиками. Розглянемо основні з них.

Банківські кредитні картки призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна їх суть - відкриття банком кредитної лінії, автоматично використовуваної щоразу при купівлі товару або отримання кредиту в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту.

Кожна фінансова установа має свої правила щодо можливості одержання кре­диту. У деяких системах банківську кредитну картку можна застосовувати для пільгової оплати окремих видів послуг (наприклад, телефонних розмов), для отри­мання грошей у банківських автоматах. Кредитні картки випускають для платоспро­можних споживачів і є для них засобом самоідентифікації.

Кредитні картки бувають індивідуальні та корпоративні.

Індивідуальні видають окремим клієнтам банку на основі договору. Вони мо­жуть бути «стандартними» або «золотими». «Золоті» призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають пільги для них.

Корпоративні картки видають організації, які на її основі можуть видати індивідуальні картки певним особам (керівникам, співробітникам), їм відкривають персональні рахунки, «прив'язані» до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком за корпоративний рахунок несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

Чекові гарантійні картки видають власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власникові рахунку користуватися кредитом (овер­драфтом). При цьому банк гарантує одержання грошей за чеком у межах вста­новленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума.

Основні правила користування чековою гарантійною карткою:

S підписи на чеку і на картці повинні бути ідентичними;

^ сума чека не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці;

•S якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.

«Електронні гаманці» - картки, призначені для оплати різноманітних товарів або послуг. Потенційно можуть використовуватися як в межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання обмежується певним регіоном. Платіжна спроможність обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можна вносити безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунку власника картки. Пе­редбачено можливість багаторазового «завантаження електронного гаманця».

144 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, на якій записа­ні дані, необхідні для ідентифікації особи - власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів. Ці дані містять:

•S банківські реквізити власника картки (адреса, код банку і відділення, номер рахунку);

^ розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду влас­ника;

•S термін дії картки;

•S максимальну суму, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів з рахунку.

Коли картку встановлено у відповідні зчитуючі пристрої, індивідуальні дані власника передаються комунікаційними мережами для одержання дозволу на про­ведення операції. На картках великих міжнародних карткових асоціацій, наприклад, Visa та Master Card (рис. 3.6), магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації не­обхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональ­ний ідентифікаційний номер (PIN - Personal Identification Number), який вво­диться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів POS. Набрані цифри порівнюються з PIN-ко­дом, що записаний на смузі. Якщо вони не збігаються, власнику надається мож­ливість зробити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається або по­вертається власнику (єврокартка).

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 145

Картка з мікросхемою винайдена у Франції 1974 року й одержала велике по­ширення в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) скла­дається із запам'ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих прист­роях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональ­них можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також «інтелектуальними» картками або смарт-картками.

3.5. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ПЛАТЕЖІВ ВЕКСЕЛЯМИ

Іншим засобом платежу, що широко використовується як у міжнародній, так і вітчизняній практиці, є вексель - цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну грошо­ву суму власнику векселя (векселеутримувачу).

При розрахунках із зовнішньоторговельних операцій використовуються про­стий («соло») і переказний вексель (тратта). Частіше застосовують переказний век­сель, який є безумовною пропозицією трасата (кредитора), адресованою трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітент}') в установлений термін означену су­му. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником щодо ремітента.

Просту форму грошового зобов'язання (прості векселі) при міжнародних розра­хунках використовують значно рідше (рис. 3,7).

Простий вексель (соло) виставляє не кредитор, а боржник (векселедавець), який бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством.

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національного і міжнародного права. Так, у 1930 р. в Женеві ряд країн прийняли «Однотипний век­сельний закон». На його основі держави - учасниці угоди, у т.ч. колишній СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство. Самостійну групу, складають країни, чиє вексельне законодавство належить до інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законо­давстві різних країн, і передбачати їх у контрактах, які регулюватимуть фінансові відносини за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до «Однотипного вексельного закону» вексель складають у пись­мовому вигляді. Він повинен містити обов'язкові реквізити.

1 —укладання угоди; 2 — передача товару з платежем у кредит; 3 — виставлення векселя з позначенням терміну платежу; 4 — після завершення терміну платежу передача векселя на інкасо; 5 - вексель передається для оплати; б - гроші на рахунок продавця; 7 — повідомлення про надходження; 8 — повідомлення про платіж за векселем.

Для простого векселя:

1. «Вексельна помітка».

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.

3. Термін платежу.

4. Місце платежу.

5. Найменування одержувача.

6. Дата та місце складання платежу.

7. Підпис векселедавця.

Зразок простого векселя за формою «Однотипного вексельного закону» (у дуж­ках зазначено номер елементів векселя).

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Реквізитами переказного векселя (тратти) є:

1. Найменування «вексель», включене у текст документа.

2. Проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму грошей.

3. Найменування трасата (боржника).

4. Термін платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), якому чи за чиі'м наказом має бути здійснений платіж.

7. Дата та місце складання векселя.

8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), який видає вексель.

За відсутністю хоча б одного із зазначених елементів простий і переказний векселі не мають сили.

Зразок переказного векселя за формою «Однотипного вексельного закону» (у дужках зазначено номер елементів векселя) наведено нижче:

У багатьох країнах світу для зручності операцій з векселями, що використо­вуються у комерційному обороті, розроблені вексельні формуляри, які відповіда­ють вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформ­лений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжно­го засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в зазначений термін (здійснити акцепт тратти). Ак­цепт здійснюють у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписують ак­цептантом.

Зразок акцепту:

148 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяпьності підприємства

Печатку під акцептом не ставлять. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим.

Обмежений (частковий) акцепт - це письмове погодження боржника спла­тити тільки частину суми, вказаної у тратті.

Необхідність акцепту тратти зумовлена тим. що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зо­бов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

Якщо тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророз-порядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт викорис­товують для дотермінової негоціації тратти. Негоціація тратти - це продаж векселя векселеутримувачем банкові до настання терміну платежу за векселем. При цьому векселеутримувач отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка зали­шилася після вирахування відсотка за негоціацію та банківського збору. Після цього банк може у вказаний термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими век­селями, у міжнародній торгівлі є їх схвалення (підтвердження) банками. Аваль виступає вексельним поручництвом, до якого застосовується вексельне право. Це поручництво означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (пов­ністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у термін зобов'я­зання за векселем.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або навіть однією з осіб, котрі підписали вексель.

Отже, аваль - вексельне поручництво, завдяки їй особа (аваліст), яка її здійсни­ла, переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов'я­заною за векселем особою акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому іншому етапі його обігу. Банк може здійснювати авалювання векселя на підставі договору з будь-якою зобов'язаною за векселем особою.

Аваль векселя банком здійснюється лише після ґрунтовної перевірки його юридичної та економічної надійності. Він не втрачає своєї сили внаслідок не­дійсності зобов'язання, за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Аваль проставляється на векселі або на додатковому аркуші; він може бути даний і на окремому аркуші, із зазначенням місця його видачі. Він виражається словами «вважати за аваль» або будь-якою іншою рівнозначним формулюванням;

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 14"

він підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця.

Юридична особа, яка бажає заручитись поручництвом, звертається до банку, де проводиться його розрахунково-касове обслуговування. Для прийняття рішення про представлення авалю клієнт повинен подати:

S заяву;

S оригінали векселів, які додаються до авалю;

•S реєстр векселів;

S копії засновницьких документів;

S баланс та звіт про фінансові результати за останній звітний період;

S довідку про стан розрахункового рахунку;

^ документ, що підтверджує товарний характер векселів;

S карточку із зразками підписів та печатки, якщо клієнт обслуговується в ін­шому банку.

Документи залишаються у розпорядженні відповідального працівника банку до прийняття рішення про можливість надання авалю. В обмін на прийняті векселі банк видає розписку.

Банк не пізніше робочого дня, наступного за днем звернення за вексельним по­ручництвом, повинен повідомити клієнта про своє рішення.

Аваль надається тільки по векселях, що видаються (акцептуються) в оплату за продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Не рекомендується надавати аваль по векселях:

• недоміцильованим;

• терміном платежу по пред'явленні, якщо не визначений термін його пред'яв­ лення;

• терміном більше шести місяців з моменту пред'явлення;

• юридичних осіб, векселі яких опротестовувались за останній рік.

У міжнародному платіжному обороті вексель вважається оборотним фінансо­вим документом. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до неї переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передачу векселя здійснюють про­стим врученням чи за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий на­пис ставлять на зворотному боці векселя, його підписує індосант.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з відмовою від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді роблять напис «Без обороту на мене», а передавальний напис називають безоборотним індосаментом.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо векселедавець помістив у переказному векселі слова «не за наказом» або будь-яке рівнозначне формулювання, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками зви­чайної це сії.

150 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Індосамент може бути здійснений навіть на користь платника, незалежно від то­го, чи акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої зобов'язаної за векселем особи. Ці особи можуть у свою чергу індо-сувати вексель.

Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча йо­го умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент є недійсним. Індосамент на пред'явника має силу бланкового індосаменту.

Індосамент має бути написаний на векселі або на прикріпленому до нього ар­куші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не вміщувати зазначення особи, на користь якої він зроблений, або ж він може склада­тися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). У цьому останньому ви­падку індосамент для того, щоб мати силу, має бути написаний на звороті векселя або на додатковому аркуші.

У разі використання додаткового аркуша він повинен бути прикріплений до векселя клеєним способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на до­датковому аркуші, має починатись на векселі і закінчуватись на додатковому ар­куші, а печатка має розміщуватись на з'єднанні векселя та додаткового аркуша.

Індосамент переносить усі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент бланковий, то векселеутримувач може:

• заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;

• індосувати в свою чергу вексель через бланк або на ім'я будь-якої іншої особи;

• передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту. Якщо індосамент вміщує застереження «валюта до отримання», «на інкасо»,

«як довіреному» або будь-яке інше застереження, яке має на увазі просте доручен­ня, векселеутримувач може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але індосувати його він може лише шляхом передоручення. Зобов'язані особи можуть у такому разі заявляти проти векселеутримувача лише такі заперечен­ня, які могли б бути протиставлені індосанту. Доручення, яке вміщується в передо­рученому індосаменті, не припиняється у зв'язку зі смертю передоручителя або на­станням його недієздатності.

Якщо індосамент вміщує застереження «валюта в забезпечення», «валюта під заставу» або інше якесь застереження, що має на увазі заставу, векселеутримувач може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але поставлений ним індосамент має силу лише як передоручений індосамент. Зобов'язані особи не можуть заявляти проти векселеутримувача заперечень, що ґрунтуються на їхніх особистих стосунках до індосанта, якщо тільки векселеутримувач, одержуючи век­сель, не чинив свідомо на шкоду боржнику.

Індосамент, здійснений після терміну платежу, має ті самі наслідки, що і попе­редній індосамент. Однак індосамент, здійснений після протесту в неплатежі або після закінчення терміну, встановленого для здійснення опротестування, має наслідки лише звичайної цесії. Оскільки протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається здійсненим до закінчення терміну, встановленого для здій­снення опротестування.

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 151

Виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються таки­ми відповідно до чинного законодавства України.

Векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та ко­мерційних банків України.

Видача та індосамент векселів за межі України не допускається. У векселі, який підлягає оплаті терміном за пред'явленням або у визначений час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть нараховуватись відсотки. У будь-якому іншому векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка має бути вказана у векселі; за відсутності такої вказівки умо­ва вважається ненаписаною.

Відсотки нараховуються від дня складання векселя, якщо не вказана інша дата.

Якщо сума векселя позначена і прописом, і цифрами, то у випадку розбіжності між цими позначеннями вексель має силу на суму, позначену прописом.

Якщо у векселі сума позначена кілька разів (або прописом, або цифрами), то у ви­падку розбіжності між цими позначеннями вексель має силу лише на меншу суму.

Кожний векселеутримувач має право знімати з нього копії. Копія має точно відтво­рювати оригінал з індосаментами і з усіма іншими позначками, які на ньому є. Вона по­винна вказувати, до якого місця вона доведена. Копія може бути індосована та авальо-вана у тому самом)' порядку і з тими самими наслідками, що й оригінал. У копії має бу­ти вказана особа, в руках якої знаходиться оригінал документа. Остання зобов'язана вручити зазначений документ законному власнику копії. Якщо на оригіналі після остан­нього індосаменту, зробленого до зняття копії, є застереження «починаючи звідси індо-сування дійсне лише на копії» або будь-яка інша рівнозначна формула, то індосамент, поставлений після цього на оригіналі, є недійсним.

Українські банки мають змогу здійснювати з векселями такі операції:

Кредитні:

S врахування (дисконт) векселів;

^ видача позичок до запитання під забезпечення векселів;

S вексельне переврахування і перезастава.

Комісійні:

S прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у термін;

S зобов'язання оплатити вексель за платника (доміциляція);

S аваль векселів;

S акцепт векселів.

Вексельними кредитами є банківські операції з врахування (дисконту) век­селів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів. Кредит надається за заявою векселеутримувача. Врахування векселів і позички під заставу векселів є ак­тивними операціями банку, і їх суми входять у визначення відповідних нормативних коефіцієнтів.

152 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний пере­конатися, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу і оцінки платоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, зобов'язаних векселями, дані інших банків, послуги незалежних ау­диторських служб, інші доступні методи і засоби, що не суперечать закону.

Векселі подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється головним банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку термінів їх оплати, починаючи з найближчого. Рекомендується групувати векселі у різні реєстри: в один вносяться векселі, які мають бути оплачені у місці здійснення операцій, а в іншій - іноземні векселі. Записи за включеними у реєстр векселями звіряються з реквізитами наданих векселів. За прийняті з реєстром векселі пред'явникові вру­чається квитанція, якщо їх облік не може бути здійснений у день прийому.

Банк має проконтролювати, щоб векселеутримувач при внесенні векселя до реєстру зробив іменний індосамент на користь банку. Якщо на векселі останній індосамент був бланкований, то він переводиться в іменний на ім'я банку також бланковим індосаментом, перед яким має бути залишено достатньо місця для того, щоб банк міг поставити штамп (напис) «Сплачуйте за наказом... банку». Напис на ім'я банку доречно робити ще й для того, щоб ускладнити використання векселя при його втраті або викраденні.

Крім того, на лицьовому боці векселя ставиться штамп «прийняти до врахуван­ня», «іногородній».

Подані векселі перевіряються з позицій їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряється:

• правильність заповнення усіх обов'язкових реквізитів;

• повнота сплати вексельного мита;

• повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів. Законним володарем векселя є:

• особа, на ім'я якої вексель виписаний (ремітент);

• особа, на ім'я якої зроблено останній іменний індосамент;

• пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

У векселі мають бути усі реквізити, які встановлені пунктами 1 і 75 «Положен­ня про переказний і простий вексель», розробленого на основі «Однотипного век­сельного закону».

Треба дуже уважно підходити до векселів, які видані в інших державах, з по­зицій суворої відповідності їх вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель. Якщо вексель написаний іноземною мовою, то приймаючи його до враху­вання або в заставу, банк (дирекція, філіал) повинен вимагати завірений нотаріусом переклад тексту векселя.

Метою перевірки економічної надійності векселя є встановлення повної впев­неності у його оплаті. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта, ана­лізується економічне становище індосантів, які зробили написи на векселі. Для цьо­го використовуються усі наявні можливості банку, в тому числі послуги аудиторсь­ких організацій і дані тих банків, у яких відкриті основні рахунки індосантам.

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції''у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним Індосаментом, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. Економічною суттю операції вра­хування є дострокова грошова реалізація векселя його утримувачем банку і переве­дення комерційного кредиту у банківський.

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винаго­роду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у термін платежу, називається врахуванням або дисконтом.

Враховуючи вексель, банк (дирекція, філіал) отримує його у своє розпоряджен­ня, стає кредитором-векселеутримувача з усіма правами і обов'язками останнього, згідно з «Положенням про переказний і простий вексель».

Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто вексе­ледавця і першого векселедержателя. Кількість передавальних підписів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще). В обов'язковому порядку треба пе­ревірити безперервність передавальних індосаментів, визначити законність во­лодіння векселем.

Не приймаються до обліку векселі, подані юридичними особами, векселі яких опротестовувалися за останні 6 місяців.

Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повер­таються клієнту. Після цього реєстри розглядаються керівником банку (дирекції, фі­ліалу) і, за наявністю кредитних ресурсів, на реєстрі ставиться дозволяючий напис про кількість і суму векселів, які приймаються до врахування.

За векселями, з платежем не у місці врахування, стягується також порто (поштово-телеграфні витрати) і дамно (комісії банку за інкасування іноземних векселів).

Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:

де С - сума дисконту; К- номінальна сума векселя; Т - термін у днях від дня обліку до дня платежу; П - ставка врахування річних.

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком як би напе­ред, але зараховується на прибутковий рахунок банку після отримання платежу за векселем.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде на­гляд за термінами настання платежів.

Адже порушення терміну погашення і встановленого терміну подання векселя до опротестування спричиняє втрату «юридичної сили» векселя.

Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до терміну (звичайно, не менше ніж за 7-Ю днів), але виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти по поточним рахункам. У разі оплати векселів після терміну платежу платник понад вексельну суму платить банку за прострочені дні пеню і 6 відсотків річних, а також витрати на

154 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

опротестування, надсилання повідомлень тощо. Після цього банк видає вексель платнику.

Банк виконує доручення векселеутримувачів і бере на себе відповідальність за пред'явлення векселів у термін платнику і одержання належних платежів. Якщо пла­тіж надійде, вексель повернеться боржнику. У разі ненадходження платежу вексель повертається векселеутримувачу, але з опротестуванням неплатежу. Отже, банк відповідає за наслідки, які з'явилися через невчинення протесту.

Якщо при врахуванні векселів банк зазнає певного ризику, оплачуючи вексель (за мінусом дисконту), то, здійснюючи інкасо векселя, він приймає на себе лише доручен­ня одержати належний за векселем платіж у визначений термін і передати його влас­нику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-векселеутримувача. За здійснення інкасо банк отримує комісійну винагороду.

Банк приймає для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Вексель передається для інкасування з написом про передоручення на ім'я

банку, який ставиться на його звороті у вигляді «Сплатіть за наказом банку.

Валюта на інкасо» і засвідчується підписом векселедавця. Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно переслати і'х за місцем платежу і сповістити платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

У разі неодержанні платежу за вексель банк зобов'язаний подати його для опро­тестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.

За виконання доручення щодо інкасування векселів банк має право на:

• відшкодування витрат за відправлення та отримання векселів і одержання пла­ тежу, коли платіж за векселем необхідно одержати в іншому місці;

• винагороду (комісію) за виконання доручення.

Банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне одер­жання і'х у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені но­таріусом (судовим виконавцем) при опротестуванні та за незалежні від банку обста­вини, які можуть призвести до невигідних для клієнта операцій.

Всі операції з інкасування векселів проводяться банком згідно з укладеними до­говорами з клієнтами. Для укладання договору векселеутримувач надає банку такі документи:

•S заяву;

*/ оригінали векселів, що виставляються для інкасування;

•S дві ксерокопії кожного векселя;

^ документ, що підтверджує товарний характер векселів.

Всі документи залишаються в розпорядженні відповідального працівника бан­ку для прийняття рішення. При цьому пред'явнику надається розписка про отриман­ня векселів.

На інкасування не рекомендується приймати векселі:

• неакцептовані переказні;

• недоміцильовані;

• терміном платежу менше десяти днів від моменту прийняття на інкасо.

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 155

Доміциляцією називається призначення платником за векселем будь-якої тре­тьої особи, а такі векселі - доміцильованими. Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на лицьовому боці векселя «Доміцильований» або «Платник (банк)» І підпис доміциліата.

Банк може за дорученням векселедавця або трасата здійснювати платежі за век­селем у встановлений термін. Банк у цьому разі, на відміну від інкасування, векселів не є одержувачем платежу, а стає платником.

Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки він оплачує вексель лише в тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або якщо платник має у нього на своєму розрахунковому (поточному) рахунку достатні кошти І упов­новажує банк списати з його рахунку суму, необхідну для оплати векселя. У против­ному разі банк відмовляє в платежі, і вексель опротестовується звичайним поряд­ком проти векселедавця. За оплату векселя, як особливий платник, банк може стя­гувати комісію, а оплачені векселі відсилає клієнтові. Для осіб, які мають у дано­му банку розрахунковий (поточний) рахунок, оплата доміцильованих векселів може здійснюватися безплатно..

Всі операції з доміциляції векселів виконуються на підставі укладеного з клієнтом (який може бути як векселедавцем, так і акцептантом векселя) договору, в якому записуються умови надання даної послуги банком-доміциліатом.

Підставою для розгляду питання про виконання банком функцій доміциліата є:

S письмова заява платника по векселю;

S реєстр векселів, що пропонуються для доміциляції; S документ, що підтверджує товарний характер векселів.

Надані документи залишаються в розпорядженні працівника банку.

Обов'язковою умовою для прийняття на себе функцій доміциліата є розрахун­кове касове обслуговування платника в банку. Тому банк не виступає доміциліатом з векселів векселедавців (акцептантів), розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому банку.

Борг трасанта вважається погашеним після оплати векселя готівкою, пере­рахуванням вказаної у ньому суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник векселя повинен його повернути трасату з поміткою про оплату, яку ставлять на зворотному боці векселя.

ІДО Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства