4.2. Фірмовий кредит у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Сутність фірмового кредиту і Міжнародні розрахунки перетина- ються з обміном валют і наданням кре-

дитів зовнішньоторговими партнерами один одному. У цьому проявляється взаємозв'язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій.

У світовій торговельній практиці широко використовується комерційний (фірмовий) кредит, який реалізується шляхом надання постачальником покупцеві відстрочення платежу за поставлений товар.

Відстрочення платежу допускає взаємозв'язок торгової і кредитних угод. За­кінчення торгової операції тут співпадає з початком кредитної угоди, яка в свою чергу буде завершена при погашенні підприємством-позичальником заборгованості за позикою. Особливість відстрочення платежу полягає у тому, що угода позики не є головною метою. Вона є лише супутньою угоді купівлі-продажу, сприяючи ре­алізації товарів.

Покупець з ряду причин скоріш схильний вдатися до розстрочки платежу, ніж отри­мати банківський кредит для негайної оплати поставленого товару. Це пояснюється тим, що банківський кредит ускладнений безліччю формальностей, часто дорогий і не завжди доступний. Досягти взаємної домовленості з партнером завжди простіше, особливо за на­явності позитивного досвіду співпраці. Прагнення покупця платити в розстрочку обумов­лене його бажанням негайно отримати право власності на матеріальні цінності, на їх ви­користання у процесі виробництва або перепродаж і т.д., у той час як платіж в погашення заборгованості він може провести пізніше.

Як уже зазначалося, у вітчизняній практиці фірмовим кредитом вважається не тільки розстрочка платежу, але і авансовий платіж (рис. 4.1).

172 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Є певна суперечність з загальноприйнятою світовою практикою, за якої авансо­вий платіж, будучи специфічною формою розрахунків, виступає лише як платіжний механізм, як двостороння угода партнерів і не має вираженої кредитної спрямова­ності. Тому обгрунтовано використовувати термін «комерційний кредит» лише при дослідженні розстрочки платежу.

При наданні фірмового кредиту у контракті встановлюються: його вид, термін І ціна; валюта отримання і валюта погашення кредиту; спосіб погашення основного боргу; умови нарахування і виплати відсотків; гарантії та ін. Крім того, в контракті обговорюється графік поставки товару і графік погашення основного боргу і відсотків.

Вид кредиту визначається терміном розстрочки платежу.

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Однак ця узагальнена класифікація коригується кредитним законодавством кож­ної країни і залежить, в першу чергу, від загального рівня кредитоспроможності підприємств і платіжної дисципліни. Наприклад, французьке кредитне право викори­стовує таку класифікацію кредитів залежно від термінів їх використання: коротко­строкові - до 2 років, середньострокові - від 2 до 7 і довгострокові - більше 7 років.

Тривалість кредиту визначається, з одного боку, залежно від того, яка стадія руху товару покривається кредитом. Так, кредити, пов'язані з процесом обороту, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання імортованого то­вару у процесі виробництва, надаються на більш тривалий термін. З іншого боку, на тривалість кредиту прямо впливає характер товару, який постачається.

Традиційно склалась практика, коли короткострокові кредити надаються при поставках товарів народного споживання, продуктів харчування з відносно трива­лим терміном використання, побутової техніки, приладів, серійного обладнання. При поставках складнішого і дорожчого обладнання термін кредиту частіше обме­жується 5 роками. Довгострокові кредити надаються при поставках комплектного, складного і дуже коштовного обладнання (судна, авіатехніка) і зазвичай гаранту­ються урядовими органами або банками країни-продавця.

Конкретний термін фірмового кредиту залежить також від обсягу угоди, фінансо­вого становища покупця і постачальника, ціни кредиту, наявності довгострокових зв'язків між постачальниками і покупцями, гостроти конкуренції між постачальника­ми, якості товару, який пропонується різними постачальниками тощо.

Для постачальника фірмовий кредит не тільки прискорює реалізацію продукції, але й приносить додатковий прибуток у формі відсотка, який включається до кон­трактної ціни. Розмір відсотка залежить від багатьох чинників, в першу чергу, від становища грошового ринку країни-кредитора на момент надання кредиту. Він відо­бражає співвідношення попиту і пропозиції позичкового капіталу, яке залежить у кінцевому результаті від економічної кон'юнктури, а також валютного і банківсько­го законодавства країни-кредитора.

Типи нарахування і виплати Розмір відсотка залежить також від відсотків з фірмового кредиту розміру кредиту, його тривалості, типу ва-

люти, ризику неплатежу і виду забезпе-

чення (банківська гарантія, акредитив і т. ін.) (рис. 4.3). Зокрема, чим триваліший термін кредиту, тим, звичайно, вища ставка річного відсотка і тому, наприклад, ціна кредиту в розмірі 6-8 % річних може виявитися занадто високою для 3-місячного кре­диту і нормальною для 1-1,5-річного кредиту. Крім того, якщо валюта кредиту силь­на і стійка, кредитні відсотки будуть нижчими, ніж у разі використання слабких ва­лют, чий курс може бути схильний до значних коливань.

При визначенні показників відсоткових ставок в міжнародній торговій практиці враховуються також такі чинники, як економічні і політичні умови країни-імпортера,

174 Розрахункові та кредитні операції у човнішньоекономічній діяльності підприємства

які визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні і економічні умови, ризикований характер ринку ведуть до збільшення плати за кредит.

Доцільність купівель на умовах фірмового кредитування визначається реальною економічною ефективністю отримуваної продукції порівняно з ціною кредиту. Ціна кредиту не обмежується лише величиною нарахованих відсотків, а комплексно відо­бражає всі витрати імпортера, які з'явилися у зв'язку з отриманням розстрочки плате­жу. Вона складається з основних і додаткових витрат. До основних належать ті витра­ти, які надходять як дохід кредитору; до додаткових - усі ті, які, будучи витратами для позичальника, не складають доход)' для кредитора, а йдуть третім особам, залученим до розрахункової операції - банків і т.п. До додаткових витрат, наприклад, належить комісія, яку сплачує імпортер банк)', що гарантує експортеру своєчасне погашення борг}'. Ці витрати з кредиту входять у розряд одночасних і прихованих. На наш по­гляд, при оцінці доцільності купівель на умовах фірмового кредиту для імпортера важливо визначити як абсолютну суму витрат на цей кредит, включаючи всі одночасні і приховані витрати, так і відсоткове значення цієї суми до ціни товару. Покупцю та­кож важливо співставити загальну суму витрат на фірмовий кредит з витратами, які виникають у випадку купівлі цього ж товару на умовах негайної оплати.

Загальна сума витрат з кредиту може бути також представлена у відсотках річних. Для цього треба, перш за все, відобразити величину всіх додаткових витрат з кредиту у вигляді річної відсоткової ставки. Наприклад, за кредит у 60 000 доларів США пе­редбачена відсоткова ставка 5 % річних. Крім того, додаткові витрати (виплата за га­рантію, комісія з інкасо і т.п.) складають у загальній кількості 390 доларів США. Кре­дит підлягає поверненню через 90 днів. Для визначення відсоткового виразу додатко­вих витрат з кредиту використовуємо формулу:

Сума основних і додаткових витрат з кредиту, виражених у відсотках річних, відображає загальні витрати по кредиту у відсотках річних. В цьому прикладі за­гальні витрати з кредиту нараховують у 7,6 % річних.

В умовах посилення конкуренції на ринку товаровиробників постачальники, надаючи розстрочку платежу, часто згоджуються на невелику плату за кредит або не беруть ніякої. Однак у таких випадках покупець повинен знати, що далеко не

176 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

завжди незначна відсоткова ставка відповідає його фактичним витратам за кредит. У більшості випадків друга частина плати за кредит береться постачальником у ви­гляді «прихованого відсотка», шляхом відповідного підвищення ціни товару. При цьому ступінь підвищення ціни, особливо при поставках коштовного обладнання індивідуального виготовлення, визначити досить важко. Включення плати за кредит повністю чи частково в ціну товару обумовлюється, в першу чергу, прагненням по­стачальника зробити умови свого кредиту більш привабливими для покупця порівняно зі своїми конкурентами.

Вибір типу нарахування і виплати відсотків - важлива умова контракту, особли­во при інфляції. У світовій практиці використовують такі способи нарахування і ви­плати відсотків: прогресивний (лінійний), регресивний (штафельний) і пропорційний (змішаний).

При прогресивному способі відсотки нараховуються з суми наступної тратти від дати її виставлення до дати оплати, тобто для кожної частини кредиту окремо від дати його надання. При цьому сума відсотків, яка виплачується з першої тратти, бу­де найменшою, далі сума виплачених відсотків буде збільшуватися.

Розглянемо приклад. Експортер «А» поставив імпортеру «В» товар на суму 600 000,00 доларів СІЛА з розстрочкою оплати на 1 рік при умові погашення основ­ного боргу і нарахованих відсотків у три етапи. Ставка відсотків з кредиту - б % річних. Прогресивний порядок нарахування і виплати відсотків матиме такий вигляд:

де В, - сума відсотків, яка виплачується з першим платежем; В₂ - сума відсотків, яка виплачується з другим платежем; В₃ — сума відсотків, яка виплачується з третім пла­тежем.

При регресивному способі нарахування відсотків здійснюється з залишкової су­ми заборгованості від дати останнього платежу. При цьому з першим платежем вип­лачується найбільша сума відсотків, потім вони поступово зменшуються. В нашому прикладі регресивний спосіб нарахування відсотків калькулюється у такий спосіб:

Відсотки за фірмовим кредитом зазвичай починають нараховувати з моменту закінчення поставки, а їхню виплату здійснюють послідовними внесками одночас­но з оплатою кожної частини платежу за контрактом. Поширеною є практика вис­тавлення векселів на підлягаючу сплаті частину основного боргу і нарахованих відсотків. У контракті, а також у рахунку-фактурі зазвичай суворо фіксується графік оплати основного боргу і нарахованих відсотків.

Покупець зазвичай виграє при нарахуванні відсотків прогресивним способом і виплаті їх більш рідкими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними. Продавець же, навпаки, об'єктивно зацікавлений у використанні регресивного спо­собу і виплаті частішими внесками. Доцільно приймати до уваги можливі коливан­ня курсів валют ціни і платежу, що врешті-решт відобразиться на прибутку чи втра­тах у момент здійснення кінцевого платежу. Тому, обираючи метод нарахування відсотків за кредитом, кожному партнерові необхідно оцінити тенденції валютних ринків і спробувати спрогнозувати, який саме метод вигідний йому. Компромісним для продавця і покупця, на наш погляд, є змішаний спосіб нарахування відсотків.

Оскільки при фірмовому кредитуванні експортер передає покупцеві товаророз-порядчі документи до того, як останній оплачує товар, він втрачає контроль над відвантаженим товаром і зобов'язаний у зв'язку з цим визначити форми і засоби га­рантії оплати товару у належному обсязі і у погоджені терміни. Без цієї неодмінної умови будь-яка кредитна угода не тільки не буде економічно ефективною, але й мо­же бути зовсім збитковою.

178

Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства