3. Тенденції розвитку страхового ринку України.

Особливістю українського страхового ринку є те, що він останніми роками розвивався на фоні зростання макроекономічних показників (ВВП, доходів населення), формування фінансового ринку

Для українського ринку характерний суттєвий дисбаланс між різними учасниками ринку. Доходи від страхування громадян є значно меншими від корпоративного сектору.

Простежується й дисбаланс у галузевому розрізі. На частку страхування життя припадає лише 3% зібраних премій, хоч і спостерігається тенденція до незначного зростання цієї частки. Ця тенденція свідчить про дуже низьку платоспроможність населення. Зниження обсягів страхування життя провокує зниження у страхових компаній обсягів довгострокових інвестиційних ресурсів.

Обсяги сформованих страхових резервів мають тенденцію до зростання, однак вони, як правило, короткострокові і представлені в основному грошовими коштами на депозитних рахунках у банках та цінними паперами.

Загалом страховому ринку України властиві такі тенденції:

- темпи зростання значно випереджають темпи збільшення макроекономічних показників;

- реально зростають обсяги страхових операцій з усіх видів страхування;

- відбуваються структурні зміни на користь добровільних видів страхування;

- зростає фінансова надійність страховиків;

- низькій рівень збитковості страхових компаній свідчить про невиконання страховиками основної функції – покриття втрат страхувальників;

- низькі обсяги страхування життя.

Обмежують можливості страхового ринку такі чинники:

- низька платоспроможність населення;

- низький рівень компенсації втрат;

- недовіра населення до страхування;

- відсутність цілеспрямованої державної політики у галузі страхування;

- слабкий розвиток інфраструктури страхового ринку;

- низький рівень кваліфікації кадрів;

- відсутність надійних довгострокових інструментів для розміщення страхових резервів;

- низький рівень капіталізації страховиків.

Тема 4

СТРАХОВИЙ РИНОК

Лекція 7

МАРКЕТИНГ У СТРАХУВАННІ

1. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.

2. Комплекс маркетингу на страховому ринку.

3. Стратегія збуту на страховому ринку.

4. Страхові посередники.

1. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.

На сучасному етапі значне місце в діяльності більшості суб’єктів господарювання має маркетинг – система заходів та прийомів, що дає змогу більшою мірою забезпечити задоволення потреб споживачів та відповідно досягти виробнику оптимальної для нього норми прибутку. Страхові компанії як виробники специфічних послуг не залишаються осторонь. Страховий маркетинг нині є важливим інструментом взаємодії страхової компанії та її оточення. Його основне призначення - оптимізація співпраці зі споживачами страхових послуг.

Дослідження особливостей страхового маркетингу вимагає акцентування уваги на таких аспектах: визначення його змісту та цілей; дослідження процесу побудови маркетингової стратегії; розробка основних елементів комплексу маркетингу страхової організації.

Страховий маркетинг – це комплекс заходів, спрямованих на формування та постійне вдосконалення діяльності страхової компанії, а саме:

- розробка конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретних категорій споживачів;

- впровадження раціональних форм реалізації цих продуктів за належного сервісу та реклами;

- збирання та аналіз інформації щодо ефективності діяльності страховика.

Специфікою страхового маркетингу є:

- довгостроковий характер взаємовідносин між страховиком і страхувальником, що зумовлює ситуацію, коли якість та рентабельність продукту можна оцінити лише через декілька років (страхування життя);

- неподільність страховика та страхової послуги. Якість страхового продукту прямо пов’язана з репутацією та фінансовим станом страхової компанії;

- суттєве державне регулювання ринку страхових послуг та відсутність патентування страхових продуктів, що передбачає безперешкодне копіювання вдалих продуктів конкурентами.

Функції страхового маркетингу:

1) дослідження ринків та клієнтської бази страховика – це дослідження нинішніх та потенційних клієнтів з метою виявлення таких груп споживачів, залучення яких принесе страховику найвищі прибутки;

2) дослідження власного страхового портфеля страхової компанії – це аналіз вірогідності настання страхових випадків від таких характеристик клієнтури, як її географічне положення, стать, професія;

3) розробку вимог до страхових продуктів – процес виявлення їх властивостей, що найбільше відповідають потребам споживачів;

4) просування страхових послуг на ринок.

Маркетинг залежно від часового горизонту, на якому проводяться відповідні маркетингові заходи, можна поділити на оперативний (організаційний, структурний) та стратегічний (товарний, ринковий). Якщо стратегічний маркетинг як система дій покликаний дослідити стан відповідного ринку, визначити потреби певного ринку й на основі цього дослідження розробити відповідний страховий продукт, виділити найбільш прийнятні канали збуту, оптимальну ціну тощо, то оперативний маркетинг має вдосконалювати роботу страхової компанії шляхом коригування її внутрішньої будови (вибір оптимальної системи збуту, вдосконалення поділу праці по горизонталі та вертикалі).

Ефективність діяльності страховика в процесі виведення на ринок та подальшого продажу на ньому нового страхового продукту значною мірою залежить від ефективно побудованої маркетингової стратегії.

Стратегічний маркетинг отримує відображення в маркетинговій стратегії страховика – концентрованому висвітленні всіх маркетингових зусиль страхової компанії.

Маркетингова стратегія страхової організації – це комплексна реалізація даних, отриманих страховиком у процесі дослідження ринку, що дає змогу провести оцінку матеріалів за станом ринку в динаміці та виробити оптимальну стратегію страховика.

Маркетингова стратегія страхової організації реалізовується за допомогою таких інструментів:

- дослідження та сегментація ринку;

- політика в галузі розробки страхових продуктів, позиціонування продукту;

- цінова політика;

- спосіб організації продажу страхових послуг, організація каналів збуту;

- політика формування споживчого попиту(реклама тощо).

Отже, у загальному вигляді маркетингова стратегія зводиться до аналізу стану ринку, потенційної та наявної клієнтури страхової організації, сегментації ринку та розробки ефективного комплексу маркетингу.

Сегментація ринку та позиціонування компанії. Сегментація ринку є інструментом аналізу страхового ринку і становить поділ ринку відповідно до конкретних критеріїв на визначене число складових, всередині яких клієнти будуть максимально схожі між собою.

Сегментація поділяється на маркетингову (поділ ринку відповідно до поведінки страхувальників при придбанні страхового продукту) та технічну (виокремлення сегментів, що є максимально схожими за рівнями ризиків).

Сегментація проводиться за наступними критеріями:

- поведінкові критерії;

- за типом ризиків;

- географічні критерії;

- демографічні критерії;

- соціально-економічні критерії;

- за рівнем активності страхувальника в процесі придбання продукту (активні, пасивні).

Позиціонування – це робота з уявою споживача. Страхова компанія повинна створити певний ринковий імідж своїх послуг, сформувати у свідомості цільових споживачів унікальне їх сприйняття, відмінне від послуг конкурентів.

Отже, сегментація та позиціонування як першочергові інструменти в процесі вироблення маркетингової стратегії дають змогу ретельно проаналізувати стан ринку, висвітлити основні сегменти, в яких доцільним стає проведення подальших маркетингових заходів, та побудувати оптимальний комплекс маркетингу.