2.3. Валютна позиція банку

Валютна позиція банку — співвідношення (різниця) між су­мою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.

Активи та позабалансові вимоги — це активи, які обліковуються на певний день у балансі, тобто є у розпорядженні банку на цей час, та активи, які банк одержить у майбутньому (купівля певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон та майбутні надходження у валюті у вигляді доходу).

Балансові та позабалансові зобов’язання — це зобов’язання банку на певний день у балансі перед клієнтами та контрагентами та зобов’язання банку у майбутньому (продаж певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон, майбутні збитки в певній валюті).

Валютна позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція містить додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.

Валютна позиція відкрита довга — сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати втрат у разі підвищення курсу національної валюти відносно іноземної.

Валютна позиція відкрита коротка — сума балансових та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових втрат у разі підвищення курсу іноземної валюти відносно національної.

Валютна позиція закрита — сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті.

За кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов’язаннями банку. Якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов’язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Якщо вартість пасивів та позабалансових зобов’я­зань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають:

• купівля та продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, усі строкові угоди — форварди, опціони, ф’ючерси та ін.;

• одержання іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на відповідних рахунках. (Коли банк одержує дохід або збиток в іноземній валюті, він обліковується в національній валюті на день валютування. Наприклад: банк одержав дохід на суму 1000 дол. США, що на день одержання за курсом НБУ становило 5445 грн, але на другий день при зміні курсу НБУ це буде вже друга сума, наприклад 5435 грн);

• купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат;

• формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

• інші обмінні операції з іноземною валютою.

На практиці дилери банків укладають угоди по телефону або за допомогою трансакційної системи Reuters Dealing. Коли угода здійснюється по телефону, її основні параметри дилер записує вручну, заповнюючи так званий тікет (tiket). При укла­данні угоди за допомогою Reuters Dealing тікет формується автоматично. Тікет — це папір визначеної форми, де вказуються усі параметри угоди. На кожну операцію дилер виписує окремий тікет.

Основні параметри угоди, що обговорюються дилерами:

• суми і валюти операції;

• курс здійснення угоди;

• дата валютування;

• основна траса платежу і реквізити контрагентів.