Суть та значення системи міжбанківських розрахунків

Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами. В Україні реалізуються загальні принципи організації міжбанківських розрахунків, які склалися у світовій практиці та які основані на таких моделях:

1) за рахунками міжфілійних оборотів – виконуються, якщо операції за платіжними картками обслуговують філії одного ж банку. У даному разі головна установа банку проводить міжфілійні розрахунки за кліринговою схемою самостійно;

2) через кореспондентські рахунки, які відкривають комерційні банки один у одного, їх ще називають лоро-ностро;

3) через кореспондентські рахунки, відкриті банками в НБУ, які можна характеризувати, як платежі брутто. Зазвичай це є повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі;

4) через клірингові палати – платежі нетто, до яких вдаються з метою полегшення управління міжбанківськими розрахунками, зниження їхніх ризиків та зменшення потреби тримати великі резерви в центральному банку, тобто до заліку взаємних вимог.

Вище згадані міжбанківські розрахунки є кореспондентськими рахунками, в основі яких покладені кореспондентські відносини.