logo
Shpory_po_ABD_-_teoria

49. Аналіз лізингових операцій банку.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання.

Розрізняють 3 форми лізингу: прямий; зворотний; змішаний. Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об'єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов'язаних із придбанням об'єкта лізингу.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг. Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п'яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання.

Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності. Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань:

— визначення масштабів лізингових операцій у банківській діяльності;

— оцінка динаміки та структури лізингових операцій;

— аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій;

— визначення ризикованості лізингових операцій.

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є: