3.2. Шляхи поліпшення функціонування ринку цінних паперів в Україні та перспективи його розвитку

Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За ро­ки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду можливих шляхів поліпшення функціонування ринку цінних паперів, зазначимо, що він існує в конкретній економічній системі. І якою б досконалою не була законодавча база, яка регулює ринок цінних паперів, якою розгалуженою не була його інфраструктура, який би не був сприятливий податковий клімат для суб’єктів ринку цінних паперів, без загального розвитку економіки, без підйому виробництва, без зростання загальної заможності населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися.

Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної та законодавчої бази. Вдосконалення нормативної та законодавчої бази функціонування фондового ринку, в першу чергу, сприятиме сприятливому інвестиційному клімату та економічному зростанню економіки в цілому. Нині значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору є загальним завданням побудови її державності, прискорення радикального оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціально зорієнтованої моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку іноземного бізнесу та інвестицій, а саме : наявність відносно розвиненої інфраструктури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне положення; висока якість і дешевизна робочої сили; ненасичений вітчизняний ринок. Створення чітко зрозумілої і прозорої системи законодавчого регулювання прав інвесторів, надасть йому впевненість, що в Україні його інтереси та права власності захищені. Адже кожен національний ринок має бути доступним для інвесторів, тоді він отримує міжнародний статус та визнання і є конкурентним ринком.

Також зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку.

Стандартизація обліку прав власності на цінні папери Національним депозитарієм України має стати практичним кроком щодо гармонізації законодавства України з світовими і Європейськими нормами. Встановлення відповідних стандартів депозитарного обліку буде сприяти підвищенню прозорості фондового ринку та сприяти зростанню операцій на фондовому ринку, що фактично веде до підвищення доходної частини бюджету України за рахунок відповідних податків.

Стандартизація Національним депозитарієм операцій на ринку цінних паперів дає можливість сформувати фундамент ефективного ринку цінних паперів, забезпечити дієвий контроль з боку державних органів та створює умови для надійного захисту прав інвесторів. З метою створення єдиної системи депозитарного обліку Національним депозитарієм із залученням фахівців державних органів, експертів фондового ринку і представників міжнародних організацій розроблено та затверджено Стандарт депозитарного обліку. В цьому стандарті вперше на теренах країн СНГ вдалося створити основу для формування єдиної системи депозитарного обліку як для державних так і для корпоративних цінних паперів.

Але норми законодавства і стандартизація не можуть замінити собою високі технології та програмні продукти, що мають забезпечити функціонування Національної депозитарної системи. Розбудова Національної депозитарної системи передбачає впровадження сучасних принципів і технологій, які відповідають тенденціям глобалізації ринків і в світовому масштабі. Запровадження стандартів має супроводжуватися створенням системної технології, що поєднує облікову і виконавчу систему інфраструктури ринку цінних паперів. Приклад такого будівництва в Україні вже є. Це поєднання методологічної роботи Національного банку зі створенням системи електронних платежів. Вирішення цієї проблеми забезпечить рух інвестицій в Україну, вихід цінних паперів українських емітентів на іноземні фондові ринки, буде сприяти прозорості і надійності фондового ринку України.

Удосконалення приватизаційних механізмів – один з чинників розвитку РЦП України. Відповідно до затвердженої «Програми розвитку фондового ринку на 2005 — 2010 рр.» [12], пакети акцій підприємств, де частка держави становить 25% і менше, необхідно продавати лише через фондові біржі. Окрім того, передбачено проводити через фондові біржі попередній продаж 5 — 10% акцій підприємств, що підлягають приватизації. Це дасть можливість наповнити організований фондовий ринок додатковим обсягом акцій, підняти його капіталізацію, формувати справедливі ринкові ціни підприємств, які приватизують, збільшити відповідні надходження до бюджету.

Наступний крок у розвитку РЦП України має стати вирішення проблеми об’єднання фондових бірж. Нині при Секретаріаті Президента створено робочу групу, яка розробляє концепцію розвитку системи біржової торгівлі в Україні. Щоб змусити ринок працювати тільки через фондові біржі, передбачено жорсткі методи. Це, зокрема, примусовий лістинг деяких категорій емітентів на фондових біржах, сприяння випуску комерційних цінних паперів у формі короткострокових облігацій, розміщення і обіг яких мають обмежуватися лише на фондових біржах, організація регулярного продажу через систему біржової торгівлі акцій стратегічно важливих для економіки країни підприємств окремими частками — від 5% до 49% статутного фонду/

Вихід українських господарюючих суб’єктів на міжнародні ринки капіталу також є дуже важливим. Останнім часом дедалі більше українських підприємств розглядають зарубіжні фондові ринки як джерело залучення капіталу. Проте кількість випадків виходу емітентів на ринок цінних паперів залишається незначною. Найрозповсюдженіші способи виходу вітчизняних компаній на зовнішні ринки — публічне розміщення акцій та випуск єврооблігацій. У червні 2005 р. в Україні створено Національний комітет IPO (процедура публічного розміщення акцій), діяльність якого сприяє первинним публічним розміщенням акцій українських компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках. Стратегічна мета проекту «Комітет IPO» — виведення протягом 1,5-2 років близько 10 українських компаній на провідні біржові майданчики світу, насамперед Нью-Йоркську і Лондонську фондові біржі. Випуск вітчизняними компаніями єврооблігацій поки що не став ефективним способом виходу на міжнародні ринки капіталу. Боргові цінні папери, що емітують українські компанії, через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках. У 2005 р. на ринок єврооблігацій виходило кілька великих компаній нефінансового сектору [11]. Найактивніший позичальник — Київстар GSM. Так, у квітні 2005 р. Київстар розмістив випуск єврооблігацій обсягом 175 млн. дол. США.

Позитивним кроком також буде впровадження в Україні прямого комунікаційного зв’язку з фондовими біржами та торгівельно-інформаційними системами, оскільки дуже необхідно отримувати інформацію про хід торгів в режимі реального часу. Всі процеси на ринку цінних паперів будуть сприйматися учасниками у вигляді інформації. У відповідний проміжок часу вони будуть знати, хто продає цінні папери та за якою ціною.

З огляду на специфіку, тенденції і проблеми розвитку українського фондового ринку, можна сказати, що основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:

• стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

• проведення адміністративної реформи і , зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;

• централізація та організаційна оформленість обігу ЦП в Україні через створення єдиної біржової системи;

• зосередження торгівлі цінними паперами на організованому ринку, оскільки укладання угод за межами організованого фондового ринку применшує інвестиційну привабливість країни, провокує тінізацію українського капіталу;

• сприяти залученню коштів населення на фондовий ринок через запровадження на початковому етапі пільгового оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами;

• підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперів, пристосувати структуру інформації про емітентів до міжнародних стандартів звітності, що забезпечить її презентабельність і дасть змогу інвестору оцінити реальну вартість підприємства та його потенціал;

• здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;

• запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

• обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

• залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

• розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

• створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

• формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці;

ВИСНОВОК

З метою дослідження процесів формування та розвитку ринку цінних паперів в Україні в даній роботі було узагальнено та висвітлено етапи становлення фондового ринку України, було розглянуто сутність та особливості функціонування фондових бірж, досліджено принципи функціонування фондового ринку в цілому. Також в роботі було надано характеристику видів цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку України, охарактеризовано біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів. Особливу увагу було зосереджено на досліджені сучасного стану українського фондового ринку, виходячи з якого можна стверджувати, що подальший розвиток ринку цінних паперів в Україні стримується рядом об’єктивних та суб’єктивних факторів. Найголовнішими серед яких є:

• кризовий стан української економіки;

• високий рівень інфляції;

• відсутність твердої національної грошової одиниці;

• відставання існуючої законодавчої та нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

• слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

• нерозвиненість первинного ринку цінних паперів;

• практична відсутність операцій з похідними видів цінних паперів;

• відсутність гарантій по операціях з цінними паперами;

• недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

• відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення тощо.

В дослідженні стану та тенденцій розвитку фондового ринку велике значення відіграє необхідність проводити це дослідження за такими напрямками: вивчення стану та розвитку емітентів; вивчення та аналіз структури цінних паперів, що випущені та знаходяться в обігу; аналіз попиту та пропозиції на цінні папери; аналіз курсів цінних паперів, а також їх ціни під впливом низки факторів; аналіз кон’юнктури ринку цінних паперів у взаємозв’язку з економічним розвитком України; аналіз приватизаційних процесів; аналіз діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів; вивчення процесів, що відбуваються на біржовому та позабіржовому ринках.

Національні фондові ринки світу усе більше інтернаціоналізуються. Це цілком природно, адже капітал узагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщується в ті країни і регіони, де його обертання дає найбільший приріст. Це стосується й обертання капіталу у вигляді цінних паперів. Що стосується обертання в Україні цінних паперів іноземних компаній, то це питання має бути вирішене насамперед на законодавчому рівні.

Український ринок цiнних паперiв має базуватися на довiрi й взаємоповазі усiх його учасникiв, використовувати єдинi правила професiйної та етичної поведiнки на ньому, користуватись єдиною термiнологiєю.

Використання програмного забезпечення за європейськими зразками також дозволить органічно і швидко адаптувати український ринок до європейських систем, створити ідентичні західним умови для іноземних інвесторів, полегшити вітчизняним підприємцям вихід у світовий фінансовий простір.

Щодо подальшого ефективного розвитку українського фондового ринку, то державі необхідно здійснити ряд першочергових заходів, а семе:

• забезпечити зосередження торгівлі цінними паперами тільки на організаційно оформленому біржовому та позабіржовому ринках;

• розширити сферу діяльності інвестиційних інвесторів в Україні шляхом удосконалення нормативної бази діяльності інститутів спільного інвестування;

• створити систему спеціалізованих організацій інфраструктури фондового ринку, зокрема національного депозитарію, зберічачів цінних паперів та розрахунково-клірингових установ;

• забезпечити сприятливі умови для обігу цінних паперів іноземних емітентів на теріторії України і цінних паперів резидентів за її межами;

• поліпшити механізм залучення вільних коштів суб’єктів господарювання через систему внутрішніх місцевих позик;

• удосконалити законодавчу й нормативну бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному та вторинному ринках.

Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до цінних паперів, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

Якщо вирішити існуючі проблеми, то це прискорить розвиток організованого фондового ринку в Україні, що, в свою чергу, позитивно вплине на масовий вияв довіри до українських цінних паперів, на їх ліквідність, капіталізацію ринку, сприятиме збільшенню доходів до бюджету, прискоренню приватизаційних процесів, виведенню із кризи економіки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А. Коноцера. Форми інформаційного забезпечення на фондовому ринку // Ринок цінних паперів України. – 2006.- № 5-6. – С. 73-76.

2. Брітченко І., Перепелиця Р. Роль комерційних банків у розбудові фондового ринку України // Вісник Національного банку України. – 2005.- № 4. – С. 23-27.

3. В. І. Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов’язюк. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Видання 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2004. -400с.

4. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // ВВРУ. – 1996. - № 51. – С. 292.

5. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. № 710/97 – ВР.

6. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» // ВВРУ. – 1991. - № 38. – С. 508.

7. Лапішко З. Національна депозитарна система – основа інфраструктури фондового ринку // Вісник Національного банку України. – 2006.- № 4. – С. 49-52.

8. М. Бурмака. Розвиток фондового ринку і політика державного дирижизму в Україні // Ринок цінних паперів України. – 2006. - № 1-2. – С. 3-10.

9. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.

10. Назарчук М. Середньостроковий прогноз розвитку фондового ринку України // Економіка України. – 2008. - № 2. – С. 47-62.

11. Олександров А. Розвиток національної депозитарної системи // Цінні папери. – 2005. - № 27. – С. 13-16.

12. Проект програми розвитку фондового ринку України на 2005-2010 рр. // Цінні папери. – 2005. - № 13. – С. 9.

13. Румянцев С. Вирішення проблеми подвійних реєстраторів // Цінні папери України. — 2005. — №46(386). — С. 11.

14. Сергій Котляров. Фондовий ринок України в контексті євро інтеграції // Ринок цінних паперів України. – 2007. - № 11-12. – С. 3-10.

15. Сохацька О.М., Дениско О.М. Біржова справа: Навчальний посібник. – К.: Тріада-Плюс, 1994. – 187 с.

16. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок. – 6-е изд.: Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М, 2000. – VIII = 648 с. – (Университетский учебник).

17. Яценюк А. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку // Вісник Національного банку України. – 2004.- № 11. – С. 4-9.

18. http://www.ssmsc.gov.ua/4/2003/3.1.shtml

19. http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=epol0&issue=2006_1

20. http://www.referatik.com.ua/referat/61/4574/?page=2

21. http://horuz.narod.ru/f_r_N22000.htm

22. http://www.yur-gazeta.com/article/1564/

23. http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=539&pub=3813

24. http://www.refine.org.ua/print.php?rid=5363&page=5