3.Чи не страждають відносини з постачальниками від несприятливих умов платежу (термінів розрахунку)?

При оцінці ефективності можливих зв'язків з тим або іншим постачальником рекомендується виходити з таких факторів, як:

• порівняльні масштаби діяльності постачальника і підприємства-покупця;

• частка підприємства-покупця в обсязі реалізації постачальника;

• рівень монополізації ринку постачальником;

• наявність аналогічних товарів (субститутів) на ринку;

• можлива перспективна структура ринку (кількість можливих постачальників).

Для фінансового стану підприємства:

- сприятливо одержання відстрочок платежу від постачальників і від працівників підприємства (заборгованість по зарплаті - у короткостроковому періоді аналізу). Відстрочки платежу - джерело фінансування, породжуваний самим експлуатаційним циклом;

- не сприятливо заморожування частини коштів у запасах на кожній з фаз експлуатаційного циклу (резервні і поточні запаси сировини, запаси готової продукції), надання клієнтам відстрочок платежу.

Мета аналізу фінансової сталості - оцінити можливість підприємства погасити свої зобов'язання і після цього зберегти права володіння підприємством в довгостроковому плані.

Характеристика та розрахунок показників фінансової сталості підприємства наведено у табл. 1.4.

На даному етапі варто розглянути ключовий показник: «Ефект фінансового важеля»:

де ЕФв – ефект фінансового важеля, %;

П_П – податок на прибуток, %;

ЕР – рентабельність активів, %;

СРСВ – середня розрахункова ставка відсотків, %;

ПК – позикові кошти на умовах платності (стр. 440+450+500 ф.1), тис. грн.;

ВК – власні кошти (стр. 380+430 ф 1), тис. грн.

Середня розрахункова ставка відсотків розраховується за формулою:

де ФВ – фінансові витрати (стр. 60 ф 3 або примітка 5 до річної фінансової звітності стр. 540).

ЕР-СРСВ – різниця між рентабельністю активів і ціною позикових коштів (диференціал).

ПК/ВК – плечо важеля - характеризує силу впливу важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер.

Наприклад, плече важеля піднімається з 1 до 9. ПК/ВК 900/100=9. У надії на значне збільшення ефекту важеля. Але не будемо забувати про другу частину - про диференціал. Умови кредиту при незмінному розростанні запозичень можуть погіршуватися. Може наступити момент, коли диференціал стане менше нуля - тоді диференціал буде діяти на шкоду підприємству.

Висновок: не можна збільшувати за всяку ціну плече важеля. Необхідно регулювати плече важеля залежно від величини диференціала.

Приклад. 3 підприємства:

ЕР 17,2 40 30

СРСВ 17 17,5 17

ПК /ВК 1 0,54 2

Тобто в підприємства А - ПК і ВК - 50 на 50. У підприємства Б - ПК менше, ніж ВК. У підприємства С - ВК менше, ніж ПК

ЕФв = 0,75*(17,2-17)*1=0,15

ЕФв = 0,75*(40-17,5)*0,54 = 9,11

ЕФв = 0,75*(30-17)*2 = 19,5

Рекомендації для підприємства А: Можна брати кредити, але диференціал уже наближається до нуля. Найменша затримка у виробничому процесі або збільшення % ставок може перевернути ефект важеля. Рекомендації для підприємства Б - можна залучати кредити. Диференціал =22,5. Ризику немає. Рекомендації для підприємства С – можна залучати кредити, диференціал = 13. Ризик є, але невеликий.

Підприємства: А - уразливе положення, підприємство Б та С- тверде завдяки диференціалу.

При аналізі необхідно відповісти на наступні питання:

- За рахунок яких видів кредиту (короткострокового або довгострокових) досягнута така динаміка?

- чи може підприємство дозволити собі залучення більш дорогих кредитів?

- чи не варто раціоналізувати структуру заборгованості?

- чи можна сподіватися на зниження фінансових витрат по заборгованості?

- яка швидкість відшкодування заборгованості? Чи не допускається відстрочка?

Аналіз і оцінка банкрутства підприємства – суб'єкта ЗЕД виконується за допомогою різноманітних методик.

Модель Чессера – банківська методика оцінки ймовірності невиконання позичальником умов кредитного договору. Під невиконанням умов договору мається на увазі не тільки неповернення суми, але й будь-які інші відхилення від договору, що роблять позику для кредитора менш вигідної.

Модель Чессера - це розрахунок інтегрального показника на підставі шести зважених змінних – фінансових коефіцієнтів, що характеризують рентабельність, ліквідність і фінансову стабільність компанії.

Формула для ймовірності невиконання умов договору

Р = 1 / [1 + e^-Y], (1.3)

де е = 2,71828

Y = -2,0434 – 5,24 * X1 + 0,0053 *X2 – 6,6507 *X3 + 4,4009 * X4 – 0,0791 *X5 – 0,1220 *X6, (1.4)

де X1 – (Гроші + Легкореалізовані цінні папери) / Сукупні активи,

X2 – Виручка / (Гроші + Легкореалізовані цінні папери),

X3 – Доход / Сукупні активи,

X4 – Сукупна заборгованість / Сукупні активи,

X5 – Основний капітал / Чисті активи,

X6 – Оборотний капітал / Виручка.

Таблиця 1.5

Розшифровка складових моделі Чессера

У моделі Чессера для оцінки ймовірності невиконання договори використовуються наступні критерії:

якщо Р > 0,50, варто відносити позичальника до групи, що не виконає умов договору;

якщо Р < 0,50, варто відносити позичальника до групи надійних.

Модель оцінки рейтингу позичальника Чессера підходить для оцінки надійності кредитів.

Модель Альтмана. Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). При побудові індексу кредитоспроможності (Z – рахунок) Альтман обстежив 66 підприємства, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками.

В американській практиці використовується двофакторна модель Альтмана. Для неї вибирають два ключових показники, від яких залежить імовірність банкрутства компанії:

X₁  — показник поточної ліквідності (коефіцієнт покриття);

X₂  — показник питомої ваги позикових коштів в активах (коефіцієнт концентрації залученого капіталу).

Z = -0,3877-1,0736*Х1+0,579*Х2 (1.5)

де X₁  — показник поточної ліквідності (коефіцієнт покриття);

X₂  — показник питомої ваги позикових коштів в активах (коефіцієнт концентрації залученого капіталу).

У моделі враховується фактор ризику незабезпечення позикових коштів власними в майбутні періоди. Автором моделі ризик неспроможності оцінюється наступним чином:

- якщо Z<0, імовірність банкрутства менше 50%;

- якщо Z=0, імовірність банкрутства дорівнює 50%;

- якщо Z>0, імовірність банкрутства більше 50%.

Достоїнство моделі - її простота, обмежений обсяг необхідної вихідної інформації. Недолік моделі - невисока точність прогнозування ризику банкрутства (40-45%). Причина в тім, що не враховується вплив інших факторів ризику, оцінкою яких можуть бути показники рентабельності, ділової активності тощо.

Більш обґрунтованою і більш поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана 1968р.

Z = 1,2X1 + 1,4X2 + 3,3X3 + 0,6X4 + 0,999X5 (1.6)

де X1 — робочий капітал (власні оборотні кошти) / активи;

X2 — чистий прибуток / активи;

X3 — операційний прибуток (EBIT) / активи;

X4 — ринкова вартість акцій / позиковий капітал;

X5 — чиста виручка від реалізації продукції / активи.

Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман дійшов такого висновку щодо інтерпретації значень Z-показника:

- якщо Z<1,81, імовірність банкрутства висока, підприємство стане банкрутом з імовірністю 95% через рік;

- якщо 1,81<Z<2.765, імовірність банкрутства середня;

- якщо 2,765<Z<2.99, імовірність банкрутства невелика;

- якщо Z>2,99, імовірність банкрутства мала. Фінансово-стійке підприємство.

При розрахунку компоненту Х4 з’являється проблема ринкової оцінки власного капіталу компанії. В умовах розвинутого фондового ринку такою оцінкою може бути ринкова капіталізація компанії, однак у наших умовах отримати подібну оцінку важко: торги по акціям більшості компаній відбуваються нерегулярно та переважно, великими пакетами.

У таких випадках ціна акцій не може служити достатньо адекватною оцінкою капіталу, так як операція головним чином фіксує перехід контролю над компанією, а не нормальний інвестиційний процес.

Для оцінки компаній, акції яких не котуються на біржі Альтман у 1983 р запропонував модифікований варіант п’ятифакторної моделі:

Z = 0,717 Х1 + 0,847 Х2, + 3,107 Х3 + 0,42 Х4 + 0,995 Х5 (1.7)

де X4 — балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал

Автором моделі ризик неспроможності оцінюється наступним чином:

- якщо Z<1,23, підприємству з великою імовірністю загрожує банкротство;

- якщо Z>1,23, ризик банкрутства мінімальний.

Таблиця 1.6

Розшифровка складових моделі Альтмана