Основні характеристики валютних ф’ючерсних контрактів

У всіх випадках прибуток чи збиток на ф’ючерсній операції визначається як добуток вартості тіка, кількості тіків, на яку змінилась ціна контракту, та кількості контрактів за відкритою учасником ринку позиції.

На всіх біржах валютні ф’ючерси діють на основі квартального циклу, коли березень, червень, вересень та грудень є місяцями поставки для відповідних контрактів.

Різноманітність ф’ючерсів на іноземну валюту дозволяє хеджерам вибирати такі контракти, які мають високий рівень кореляції з касовою позицією і досить точно відбивають зміни у валютних курсах. Якщо валютна позиція учасника ринку виражена в одній із основних валют, то хеджування проводиться за допомогою ф’ючерсів на ту саму іноземну валюту. А якщо хеджер має відкриту позицію у валюті, для якої не існує відповідного типу ф’ючерсних контрактів, то необхідно дібрати такий ф’ючерс, зміна ціни якого була б паралельною зміні обмінного курсу даної валюти. Для виявлення тісноти залежності між змінами цін застосовуються методи кореляційного аналізу.

Хеджування валютного ризику за допомогою ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту полягає в мінімізації ризику компенсуванням збитків за касовою позицією прибутками за ф’ючерсною позицією і навпаки. Принципи дії механізму хеджування розглянемо на прикладах ідеального хеджування ф’ючерсами.

Приклад 14. Довге хеджування валютними ф’ючерсами.

Американська компанія підписала в березні контракт на поставку в червні обладнання з Німеччини на суму DM 500000. Отже, в американської компанії створюється коротка відкрита валютна позиція за дойчмарками. Компанія наражається на валютний ризик, пов’язаний зі зміною курсу марки до долара протягом трьох місяців. Якщо менеджмент компанії впевнений, що курс марки до долара знижуватиметься протягом даного періоду, то валютну позицію можна залишити відкритою та одержати додатковий прибуток від сприятливої зміни курсу.

Компанія вважає за краще не брати на себе валютного ризику, оскільки прогнози свідчать про можливе підвищення курсу марка-долар. Тому менеджмент компанії купує червневі ф’ючерсні контракти в дойчмарках, вартість яких на момент операції становить $0.5400/DM1. Купуючи ф’ючерси, компанія створює довгу позицію, яка за величиною дорівнює касовій позиції в 500000 DM. Оскільки сума одного контракту в німецьких марках становить DM 125000, то для повного хеджування відкритої валютної позиції необхідно купити 4 контракти (500000:125000 = 4).

У червні компанія проведе операцію продажу чотирьох ф’ючерсів. Якщо курс марки до долара підвищиться, то компанія виграє на ф’ючерсах і одержаний прибуток спрямує на компенсацію додаткових витрат з купівлі DМ 500000 на спотовому ринку. Якщо ж, навпаки, курс марки знизиться, то виграш буде отримано на боці касової позиції компанії за рахунок купівлі DM 500000 на спотовому ринку за вигіднішим курсом. За ф’ючерсами в такому разі компанія зазнає збитків, які в сумі з основною операцією купівлі марок дадуть такий самий результат, як і в попередньому випадку. Проілюструємо сказане на числовому прикладі (табл. 4.2), де розраховано результати хеджування валютного ризику при різних варіантах зміни валютного курсу:

а) $ 0.5500 / DM 1;

б) $ 0.5400 / DM 1;

в) $ 0.5300 / DM 1.

Таблиця 4.2