9. Рекомендації до державних органів влади та управління, що містять конкретні пропозиції щодо вдосконалення контролю за кредитною політикою банків країни

Заходи кредитної політики 2009-2010 років спрямовувалася на стримування збільшення ринку кредитування , забезпечення банківської сфери платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи.

Здійснювана антикризова політика мала міжнародну підтримку, що забезпечило отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду, частина яких спрямовувалися на фінансування дефіциту державного бюджету.

Тим не менш не вдалося відновити обсяги кредитування економіки на рівні, достатньому для підтримування процесів відновлення економічного зростання. Дії Національного банку були обмежені необхідністю виконання закону про бюджет у частині фінансування його дефіциту. Головним каналом випуску в обіг коштів залишався кредитний, через який було випущено в обіг 59% від загального обсягу коштів. Через канал валютного ринку відбувалось переважно їх вилучення.

Найбільшу частину рефінансування банків НБУ у 2008 році  здійснював через  кредити «овернайт», надані через постійну діючу лінію рефінансування, а вже у 2009 році надано короткострокові кредити для підтримки ліквідності  банків.

Головною метою кредитної політики у 2010-11 роках лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та відповідно платоспроможності по кредитним зобов’язанням.

У прийнятті монетарних рішень на 2011р. Національний банк насамперед спирається на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у прийнятті відповідних регулятивних заходів.Роблячи висновок можна зазначити,що враховуючи всі існуючі проблеми, для поліпшення стану фінансового банківської системи України доцільною є зміна кредитної політики на більш жорстку й послідовну, а саме:

1. зниження ставки рефінансування комерційних банків на 5-6% (становить 10,25%), що зробить кредити більш доступними. Разом із цим, необхідно запровадити контроль за виданими кре­дитами банкам, щоб запобігти ситуації, коли вони будуть отриму­вати кредити під 6-7%, а надавати підприємствам під 20-30%.

2. запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення бан­ківської маржі по операціях за кредитом, який виділяє держава, на рівні 2-3%;

3. виконання Національним банком функції «кредитора останньої інстанції» та забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

4. здійснення націоналізації активів проблемних банків. Для цього можна створити державну компанію з повернення активів (на зра­зок американського трастового фонду )

5. використання керованого плаваючого курсу з поступовим перехо­дом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це сприя­тиме посиленню гнучкості обмінного курсу гривні через розши­рення діапазону його можливих коливань

Основним регулятором кредитної сфери виступає Національний банк України, то йому можна порекомендувати здійснення наступних заходів:

1) Забезпечити прозорість функціонування валютного сегменту ринку через удосконалення правил роботи на ньому учасників та дотримання чітких принципів і процедур можливого виходу на ринок та застосування відповідних регулятивних заходів з боку регулятора.

2) Створити та постійно вдосконалювати механізми хеджування валютних ризиків, зокрема підтримувати розвиток ринку валютних деривативів.

3) Впровадити комплексну систему моніторингу валютних ризиків, з послідовним удосконаленням механізмів контролю та протидії спекуляціям, які порушують стійкість валютного ринку.

4) Забезпечити зниження рівня доларизації економіки, зменшення зовнішніх ризиків та удосконалення засад функціонування валютного сегменту грошово-кредитного ринку.

5) Підтримувати валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечення стійкості української валюти, за умов своєчасного виконання зовнішніх боргових зобов'язань.

6) Реалізовувати заходи з посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій.

7) Надавати державні кредити для погашення, рефінансування та обслуговування кредитів, одержаних вітчизняними банківськими установами та іншими суб'єктами господарювання в іноземних кредиторів.

8) Стимулювати здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення.