58 Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.

Світова валютна система — це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.Складовими світової валютної системи є: форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці — СДР, ЕКЮ, євро); уніфікований режим валютних паритетів та курсів; умови взаємної конвертованості валют;уніфікація правил міжнародних розрахунків; режим валютних ринків та ринків золота;міжнародні валютно-фінансові організації; міжнародне регулювання валютних обмежень.вітова валютна система у своєму розвитку пройшла етапи, які обумовлені ступенем розвитку світового ринку, міжнародними зв’язками, типами національних грошових систем.Міжнародна (регіональна) валютна система — договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн.

59. Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.

Світова валютна система - це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Складовими світової валютної системи є:

1) форми міжнародних засобів платежу, 2)уніфікований режим валютних паритетів та курсів, 3) умови взаємної конвертованості валют, 4) уніфікація правил міжнародних розрахунків, 5)режим валютних ринків та ринків золота, 6)міжнародні валютно-фінансові організації, 7) міжнародне регулювання валютних обмежень.

Розвиток світової валютної системи:

1) система, заснована на золотому стандарті (платіжний оборот обслуговувався переважно золотом), 2) механізм золотодевізного стандарту, що було юридично оформлено рішенням Генуезької конференції (1922 р.) 3)Бреттон-вудська валютна система. На міжнародній валютно-фінансовій конференції країн антигітлерівської коаліції, що відбулася у липні 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (США), були узгоджені основні принципи даного валютно-фінансового устою, 4) Ямайська валютна система створилась внаслідок угоди, що була досягнута на нараді країн-учаснць МВФ у м. Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 рМіжнародна валютна система - договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн.

Щоб протистояти гегемонії долара у світовій системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС)- форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Механізм ЄВС містив 3 елементи: *європейська валютна одиниця -ЕКЮ, *режим сумісного коливання валютних курсів - "суперзмія", *Європейський фонд валютног о співробітництва.

Маастрихтська угода 1992 р. визначила 3 етапи становлення ЄВС:

1)липень1990р.-грудень1993р.: *повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС, *завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС, *розроблення заходів щодо зближення ряду економічних параметрів для країн-членів, 2) січень 1999 р.: *створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком, *установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ, *емісія єдиної грошової одиниці, *проведення єдиної валютної політики країнами членами ЄВС. 3) 1 січня 2002р.— євро увійшло до готівкового обороту i має місце паралельного обігу з національними валютами. А з 1 липня 2002р. євро залишиться єдиною європейською валютою.

60. Міжнародні ринки грошей та капіталів. Cкладовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти — до ринку грошей.У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками: наявністю розвинутої кредитної системи та фондової біржі;місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;помірністю податкового тиску;пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та іноземним цінним паперам — до біржового котирування;вдалим географічним положенням;відносною стабільністю політичного режиму.З інституційної точки зору міжнародний ринок капіталів та грошей — це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. До таких установ належать: приватні фірми, банки, насамперед ТНК та ТНБ, фондові біржі, державні та муніципальні органи, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації, регіональні банки розвитку та ін.Міжнародний ринок грошей — це сектор фінансового ринку, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший ніж один рік).Міжнародні ринки грошей розрізняються за територіальною та валютною ознаками. У першому випадку мова йде про національні грошові ринки. Покупцями та продавцями на них є представники з інших країн. Такі міжнародні грошові ринки функціонують у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Цюріху. Здійснення операцій на них регулюється національним законодавством, а міжнародний характер їх виявляється в тому, що як мінімум одна зі сторін проводить операції в іноземній валюті. Але це не «чисті» міжнародні ринки. Вони є провідниминаціональними грошовими ринками. Міжнародний ринок капіталів — це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов’язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів — іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні і номіновані у валюті цієї країни. Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається.

61. Загальна модель пропозиції грошей та учасники її формування. Теоретично можна допустити, що у формуванні пропозиції грошей берут участь усі суб’єкти економіки: фірми, ДГ. Державні структури, фінансові посередники, насамперед банки. За їх роллю можна розташувати так:ЦБ-найбільш дієвий і відповідальниц учасник.

Комерц.банки-високоактивні учасники.Економіч. Суб., що розміщують свої гроші на вклади в банках.Економ. Суб., що позичають. Зааг.модель формув. Пропоз.гр.=Грошова база *грошово-кредитний мультиплікатор(завдяки якому зростають банківські депозити..). Суть пропоз. гр. - економ. суб’єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. Пропозицію слід розглядати на макро та мікро рівнях. Пропоз на мікро рівні – це кошти, які мають ек суб’єкти і пропонують їх для продажу на грошовому ринку. Пропозиція на мікро рівні залежить від %ставки і кількості грошей, яку мають ек суб’єкти у своєму володінні. Пропози на макрорівні дорівнює сумі грошових коштів, які мають всі ек суб’єкти, тобто = масі грошей в обороті.

Пропозиція грошей: М1 =mМб, де М1 — пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; т — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб — грошова база.

Зміна пропозиції грошей (Мі) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку — операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. На коеф-т мульт-ра впливають: 1) зміна норми обов’язкових резервів - викликає протилежну за напрямом зміну коеф-та (m) мультиплікації гр. маси, 2) зміна типової ринкової процентної ставки - при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки; 3)зміна багатства - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї; 4) тінізація підприємницької діяльності - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту - зменшується пропоз-я; 5) низький стан довіри до банків .

М1 - маса грошей не змінюється при зміні %ставки;

М2 – маса грошей змінюється при незмінній %ставці;

М3 – маса грошей змінюється і змінюється %ставка.

62. Характеристика структурних елементів грошової бази та їх ролі в управлінні грошовою базою. Бгр.=Го+Рб

Готівка в обігу- це гроші, що перебувають поза банками.Го = різниця між загальним обсягом емісії готівки та суми готівки, що зберігається в касах банків.

Банківські резерви-це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні комерційних банків і не використані для активних операцій. Вони включають залишки готівки в касах банків та їх вклади на кореспондентських рахунках у центральному банку.

Банківські резерви поділяються на :Обовязкові-це та частина загальних резервів, яка бронюється на вимогу і за нормативами ЦБ і яка не може бути використана для активних опер.комерц. банку.Вільні резерви – це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків і можуть бути вільно використовуватися для активних операцій.

63. Механізм впливу НБУ на грошову базу через активні і пасивні операції.

Золотовалютні резерви НБУ збільшує за допомогує валютної інтервенції для збалансування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації обмінного курсу.

Цінні папери уряду найбільш зручний та ефективний інструмент управління банківськими резервами. Якщо НБУ хоче зменшити грошову базу, то продає ОВДП. Кредити банкам, що надаються центральним банком також впливають на грошову базу.Надаючи кредити ком. Банкам, НБУ збільшує їх резерви, а через них і грошову базу. Внутр. Держ. Борг також впливає на Гб, якщо він збільшується, то збільш. І гр..база. При збільшенні інших активів НБУ теж збільшується грошова база. Кошти уряду та ін.. клієнтів НБУ мають незначний вплив на Гбазу. Зростання зобов’язань НБУ перед МВФ. ПРИ їх збільшенні скорочуються банківські резерви і грош.бази. Ін.зобов.НББУ також при збільшенні негативно впливають на банк.резерви та грошову базу.

64. Баланс Національного банку України. Характеристика його статей, що пов’язані з грошовою базою. Актьиви:-Золотовалютні резерви-Цінні папери уряду

-Внутрішній державний борг.близький до цінних паперів уряду, сформований внаслідок надання НБУ прямих кредитів уряду на покриття дефіциту.-Кредити банкам та ін.. позичальникам.Інші активи.

Пасиви НБУ-це джерела надходження в розпорядження НБУ кошті, за рахунок яких формуються його активи.:-банкноти та монети в обігу-кошти банків-вклади банків на корреспонд рах-ках, депозитних та ін..-кошти уряду та ін..клієнтів-зобовязання пее МВФ-інші зобов’язання_Власний капітал (статутний капітал НБУ, фонди та інші резерви, сформовані НБУ в процесі діяльності.)