Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів кош­тів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. Крім цього, широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє чинне законодавство з огляду на можливість вивчення, регулювання і контролю грошового обороту підприємств.

За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт над­ходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою — факт надходження грошей у касу.

Безготівкова форма розрахунків пов'язана з готівковою фор­мою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установлено­му порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отриму­ють плату за це, як звичайно, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;

• організацію розрахунків;

• форми відповідних документів;

• взаємовідносини платників з банками.

Класифікацію безготівкових розрахунків наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Схема класифікації безготівкових розрахунків

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслу­говують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансо­вими операціями: з кредитною системою, бюджетами різних рів­нів, сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки по­діляють на внутрідержавні (або місцеві, що здійснюються в ме­жах одного населеного пункту) та міждержавні, які проводяться між суб'єктами господарювання, котрі перебувають на терені різ­них держав.

За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки мо­жуть бути:

1. прямими, які здійснюються безпосередньо між постачаль­никами;

2. транзитними, які проводяться за наявності проміжних суб'єк­тів (структур).

За способом отримання платежу безготівкові розрахунки по­діляються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (перерахуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаєм­них розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списан­ням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Форми безготівкових розрахунків бувають різні. Ці форми пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ - це відпо­відно оформлений документ на переказ грошових коштів.

Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосову­ватись такі платіжні документи (інструменти):

• платіжне доручення;

• платіжна вимога-доручення;

• платіжна вимога;

• розрахунковий чек;

• акредитив;

• вексель.

Розрахункові платіжні документи складаються на бланках, форми яких визначено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Прав­ління НБУ від 29.03.2001 № 135 (зі змінами і доповненнями).

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) ви­писують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників без­готівкових розрахунків (але не менше двох) з використанням техні­чних засобів (електронно-обчислювальних та друкарських машин).

Розрахункові документи можуть подаватися до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових до­кументів програмно-технічного комплексу «клієнт — банк».

Списання коштів з рахунків платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового до­кумента (за винятком розрахункових чеків) банк передає платнику.

Організація безготівкових розрахунків у господарському обо­роті регулюється нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк України виступає як методичний центр з розроблення форм і засобів розрахунків у народному господар­стві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За переходу до ринкових відносин запровадження безготівко­вих розрахунків має активно сприяти виконанню таких завдань:

• удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;

• оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків;

• підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

• постійному пошуку нових механізмів організації безготів­кових розрахунків, які б дали змогу на економічному підґрунті подолати негативні процеси в грошовій сфері;

• зміцненню договірної дисципліни;

• прискоренню обороту коштів.

Система безготівкових розрахунків має бути пов'язана з ре­альним товарним оборотом. Тільки за такої умови буде забезпе­чений безперервний кругообіг коштів суб'єктів господарювання і, як наслідок, розвиватиметься виробництво. Нормалізація систе­ми безготівкових розрахунків сприятиме нормальним ринковим відносинам. Отже, проблема органічного зв'язку системи безготів­кових розрахунків з ринковим середовищем, що формується сьо­годні в народному господарстві, набуває особливої актуальності.