Тема 16. Регулювання діяльності банків (4 години).
5.1. Регулювання банківської діяльності, його суть та форми.
5.2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок
визначення.
1. Державне регулювання банківської діяльності здійснюється насамперед в межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на банки II рівня.
Вплив центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за такими основними напрямами:
1) створення законодавчих та інших умов, які б дозволили банкам реалізувати свої економічні інтереси (організаційно-правовий напрямок);
2) встановлення економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою забезпечення ліквідності банківської діяльності (напрямок опосередкованого економічного впливу).
Банківський нагляд - своєчасне регулювання на порушення та негативні тенденції у діяльності банків з метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи загалом.
У загальному вигляді банківський нагляд зводиться до виявлення правопорушень і їх усунення, запобігання високого рівня ризикованості, з'ясування того, наскільки діяльність банків відповідає встановленим правилам.
За етапами і методами здійснення банківський нагляд поділяють на:
вступний, попередній і поточний.
Нагляд за діяльністю банків належить до адміністративного регулювання.
Банківське регулювання - це система заходів, за допомогою яких центральний банк, або інший наглядовий орган забезпечує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі.
Регулювання здійснюється з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
До основних завдань банківського регулювання та нагляду можна віднести:
1) забезпечення стабільності та надійності банківської системи:
2) захист інтересів вкладників:
3) створення конкурентного середовища у банківському секторі:
4) забезпечення прозорості діяльності банківського сектора економіки:
5) забезпечення ефективної діяльності банків, підтримка необхідного рівня стандартизації та професіоналізму у банківській сфері тощо.
Регулювання діяльності банків Національний банк України здійснює у двох основних формах адміністративне та індикативне регулювання.
Адміністративне регулювання включає такі заходи:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності:
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру:
4) нагляд за діяльністю банків:
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Основними складниками індикативного регулювання є:
1) засоби впливу, пов'язані з визначенням кількісних параметрів банківської діяльності:
встановлення обов'язкових економічних нормативів;
визначення норм обов'язкових резервів для банків;
встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків
від активних банківських операцій;
2) засоби впливу непрямого характеру:
визначення процентної політики;
рефінансування банків;
кореспондентські відносини;
управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
операції з цінними паперами на відкритому ринку;
імпорт та експорт капіталу.
Індикативне регулювання банківської діяльності включає такий важливий елемент, як встановлення з боку НБУ для банків обов'язкових економічних і нормативів. Їх призначення - захист інтересів вкладників і кредиторів та забезпечення фінансової надійності банків.
2. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-горівня) капіталу.
Величина регулятивного капіталу розраховується за формулою:
РК = ОК + ДК-В,
ОК - основний капітал;
ДК - додатковий капітал;
В-відрахування.
Основний капітал уважається більш незмінним, і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал немає стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.
Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:
а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за підсумками року розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валового доходу або валових витрат відповідно до методики НБУ);
б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності);
> дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;
> емісійні різниці:
> резервні фонди;
> загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.
Ці складові частини включаються до капіталу 1 -то рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:
> відрахування бо резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
> призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;
> фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;
> будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків:
в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та основний капітал зменшується на суму:
- недосформованих резервів під можливі збитки за:
1) кредитними операціями;
2) операціями з цінними паперами;
3) дебіторською заборгованістю;
4) прострочених понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;
5) коштами, розміщеними на коррахунках у банках, які визнані банкрутами або які зареєстровані в офшорних зонах;
> нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
> капітальних вкладень у нематеріальні активи;
> збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
> збитків поточного року.
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:
- резерви під стандартну заборгованість інших банків;
>резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків:
- нерозподілений прибуток минулих років;
> прибуток звітного року, що очікує затвердження:
- результат переоцінки основних засобів;
- прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;
> субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), з метою підвищення капіталізації.
Субординований борг це звичайні незабезпечень боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.
Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій.
Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій.
Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більш ніж 25% капіталу банку.
Отже, відкоригована частина фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників, виступає регулятивним капіталом.
- Тема 10. Банківське кредитування як основа діяльності банку (4 години).
- Тема 11. Інвестиційна діяльність комерційних банків.
- 2. Головні напрями участі банків в інвестиційному процесі передбачають:
- Тема 12. Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.
- 1. На здійснення валютних операцій банкам надаються ліцензії, які є таких видів:
- Тема 13. Операції банків з цінними паперами
- Тема 14. Економічний аналіз діяльності банку
- 2. Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу.
- 3. Одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій.
- Тема 15. Аналіз доходів, витрат і прибутку банку
- Тема 16. Регулювання діяльності банків (4 години).