Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (станом на 1.01.2000 р.)

Закінчення табл. 1.3

На розвиток системи бухгалтерського обліку в кожній конкретній країні впливають такі чинники:

• діяльність провідних теоретиків і професійних організацій;

• загальна економічна ситуація в країні;

• податкова політика;

• національні особливості;

• користувачі та цілі, які вони собі ставлять;

• юридичне середовище;

• мова;

• вплив інших країн.

У фінансовому світі запроваджено три моделі балансу. Перша переважає в країнах, які використовують британську систему бух­галтерського обліку. Статті активу балансу за цією моделлю класифікуються за принципом ліквідності. Активи розміщено в порядку зниження ліквідності, а пасиви — за рівнем імовірності виконання боргових зобов’язань.

За другою моделлю, що поширена у Франції, статті балансу (особливо пасиви) класифікують за принципом володіння або права власності. Наприклад, пасив балансу поділяють на дві великі групи: власний капітал і запозичені кошти.

У третій моделі чітко проглядається зв’язок між статтями активу та пасиву. Зауважимо, що така модель застосовувалася в обліковій практиці об’єктів господарювання в країнах колишнього Радянського Союзу. Статті балансу відображали цільову спрямованість використання виділених у плановому порядку ресурсів. Цей тип балансу за останні роки став дуже поширеним у Франції, де його ще називають функціональним балансом. Баланс, актив якого побудовано за типом функціонального, а пасив — за принципом прав власності, офіційно узаконено.

Для розуміння сучасного стану бухгалтерського обліку в Україні варто (хоча б побіжно) розглянути ситуацію в історичному ракурсі. Українська облікова система розвивалась так само, як і в країнах Західної Європи, за принципом подвійного запису. Великі відхилення намітилися в період переходу до централізованої планової економіки, у рамках якої бухгалтерський облік як функція управління перетворився на інструмент, за допомогою якого намагалися стабілізувати народне господарство країни.

Для Східної та Центральної України цей період почався з 1917, для Західної — з 1939 р. і тривав до 1985 р. У цей час Державний банк колишнього Радянського Союзу практично повністю регламентував обліковий цикл банківських установ. Відтинок часу між 1985-м до середини 90-х років характеризувався як період незначних змін у системі бухгалтерського обліку. Проте в науковій літературі дедалі частіше наголошувалося на необхідності поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (табл. 1.4). Активний розвиток малого підприємництва, поява широкої мережі комерційних банків поставили цю проблему на порядок денний.