1.1 Сутність категорії "витрати"

В основі формування собівартості банківських операцій лежать витрати комерційних банків. Загальна сума прибутку, який отримує банк, визначається як різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат банку, що визначає значимість дослідження банківських витрат.

Інтерес до витрат почав формуватися одночасно з розвитком промисловості з настанням XIX століття. В розвиток теорії управління витратами значний вклад вніс К. Маркс. Він з високою деталізацією розглядав витрати капіталістичного виробництва і обігу, їх види, закономірності формування і фактори, які їх обумовлюють. А. Маршалл в рамках теорії "граничних витрат виробництва" виявив закономірності зміни середніх витрат виробництва при збільшенні обємів виробництва. В числі сучасних авторів, які досліджували витрати, можна насамперед назвати Хорнгрена Ч.Т., Фостера Дж., Шима Дж.К., Сігела Дж.Г., Апчерна А. [11].

В економічній літературі є розбіжності в тлумаченні поняття "витрати". Наведемо визначення даного поняття за основними підходами (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Підходи до визначення поняття "витрати" [6]

Проаналізувавши підходи до визначення поняття "витрати", можна узагальнити, що витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Оскільки діяльність банків відрізняється від діяльності виробничих підприємств, то доцільно зауважити, що витрати банку - це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах у звязку з розробкою банківських продуктів, наданням послуг, виконанням робіт по їх реалізації [9]. Деякі автори визначають витрати як "всі внутрішні та зовнішні по відношенню до банку економічні елементи, використовувані в процесі здійснення ним операцій, повязаних з розробкою, впровадженням та реалізацією банківських продуктів і послуг" [2].

Витрати банку проявляються в зменшенні економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення банком фінансових і господарських операцій, які зменшують активи банку чи збільшують заборгованість.

Валові витрати поділяються на процентні та непроцентні. Процентні включають:

- відсотки, сплачені за депозитами підприємств, населення;

- відсотки, сплачені за міжбанківськими кредитами і депозитами;

- відсотки, сплачені за залишками на розрахункових рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

- комісійні;

- витрати з операцій з цінними паперами;

- витрати з операцій на валютному ринку;

- заробітну плату й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії);

- інші операційні та адміністративні витрати (утримання й оренда помешкань, податки, витрати на рекламу, охорону тощо).

Витрати банку на утримання і експлуатацію будинків і устаткування, оплату праці персоналу носять відносно постійний характер. Їх питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, значна [3].

Виділимо основні ознаки витрат: витрати проявляються у зменшенні економічної вигоди, витрати є необхідною умовою отримання доходу, витрати утворюють вартість, витрати мають цільову спрямованість, витрати виражаються у грошовій формі, витрати виражають фактичне використання сировини, матеріалів, послуг.