3.1 Залучення грошових коштів і наданні їх в позику

НБУ видає ліцензію банкам на здійснення таких операцій:

-- касове обслуговування клієнтів;

-- перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація;

-- відповідальне збереження цінностей клієнтів;

-- ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці України;

-- ведення рахунків банків-кореспондентів;

-- проведення операцій по касовому обслуговуванню державного бюджету і ведення бюджетних рахунків;

-- проведення операцій по касовому обслуговуванню місцевого бюджету і ведення його рахунків;

-- видача і одержання міжбанківських кредитів;

-- кредитування юридичних і фізичних осіб, фінансовий лізинг;

-- факторинг;

-- вкладення коштів у статутні фонди інших юр. осіб;

-- залучення депозитів юр. і фіз. осіб;

-- емісія цінних паперів;

-- ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті;

-- неторгові операції з валютними цінностями;

-- ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті;

-- відкриття кореспондентських рахунків в іноземних банках;

-- залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

-- операції з банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародному ринку;

-- фінансування капітальних вкладень;

-- видача поручительств, гарантій, інших зобовязань;

-- купівля-продаж цінних паперів і операції з ними, а також державних цінних паперів;

-- керування коштами і цінними паперами за дорученням клієнтів.

В останній час в банківській практиці зявилися операції, повязані із страхуванням: надання клієнтам гарантії погашення заборгованості, збільшення суми вкладу при хворобі або нещасному випадку, мобілізація грошових коштів шляхом продажу населенню страхових полісів. Банки придбають вже функціонуючі страхові компанії, що виявляється вигідним як для комерційних банків, що отримують стабільно прибуткові страхові компанії, так і для страхових компаній, яким надається можливість використовувати широку мережу банківських філій та відділень на території своєї країни та за кордоном. Таким чином, в сучасних умовах триває розвиток тенденції розширення функцій комерційних банків, які для покращення банківської ліквідності, отримання доходів, утримання позицій на ринку розвивають нехарактерні раніше для банків операції та послуги.

Одне з основних завдань банків - це отримання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення благоустрою співробітників банку. Прибуток є найважливішим показником діяльності комерційних банків. Він використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Банківські ресурси - сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні банків та використовуються ними для виконання активних та інших операцій. Акумулюючи грошові накопичення, доходи та заощадження фізичних та юридичних осіб, банки перетворюють їх на позиковий капітал, тобто грошовий капітал, який надається в позику власникам на умовах повернення за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом.

Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошових коштів і наданні їх в позику або інвестування за більш високими відсотковими ставками. Вони виступають посередниками між тими, хто має тимчасово вільні грошові кошти, і тими, кому вони потрібні. Метою та рушійним мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Операції, шляхом яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів вкладів в межах депозитних операцій, отриманні кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, в результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.

За своїм економічним змістом ресурси комерційних банків досить різноманітні. Власні кошти комерційних банків складаються із статутного фонду, а також створюваних в процесі банківської діяльності резервного та інших фондів. До власних коштів прирівнюється прибуток, який до його розподілу знаходиться в обігу комерційного банку та використовується в якості банківського ресурсу. Тимчасово вільні кошти бюджетів на рахунках в комерційному банку (якщо він залучається до касового виконання державного бюджету) утворюються в результаті їх поточного виконання, тобто від моменту надходження доходів на рахунок в банку до моменту їх використання.

Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках в комерційному банку і кошти в розрахунках: залишки на розрахункових та поточних рахунках підприємств, організацій та установ всіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання та спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках; кошти депоновані з метою забезпечення гарантій платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками та акцептованими платіжними дорученнями; кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку; кошти бюджетних та суспільних організацій; кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів. До банківських ресурсів відносять грошові заощадження населення, які формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб в майбутньому. Ресурсами комерційних банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також кошти інших банків, що заходяться на їх кореспондентських рахунках в комерційному банку. І нарешті, до ресурсів комерційних банків відносять інші грошові кошти, які утворюються в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій.

В залежності від джерела мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, що мобілізуються самим комерційним банком, і ті, що придбані у інших комерційних банків. Ресурси комерційного банку можна класифікувати по можливості прогнозування їх величини. При цьому виділяють ресурси, які піддаються прямому та непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування відносять фонди банку та нерозподілений прибуток. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на поточних рахунках підприємств та організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів. В залежності від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні та тимчасові. Постійні - це грошові кошти, чия динаміка або оборотність може бути прогнозована комерційним банком або певна частина (стабільні залишки), яка використовується для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси створюють грошові кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

З точки зору джерел утворення ресурси комерційних банків поділяються на власні та залучені. До складу власних ресурсів включають кошти фондів банку, створених при його заснуванні за рахунок коштів засновників (акціонерів), а в подальшому за рахунок відрахувань від прибутку і при необхідності додаткового випуску акцій. До них відносяться і нерозподілений прибуток комерційного банку. Власні ресурси - лише відправна точка для організації банківської справи і їх роль в значній мірі зводиться до гарантування прибутковості та фінансової стійкості комерційного банку. Комерційний банк має можливість залучати грошові кошти підприємств, організацій, установ та населення. Частину залучених ресурсів він мобілізує за своєю ініціативою, для чого виходить на грошовий ринок як позичальник. Для оперативного задоволення своїх потреб в додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших банків, Національного банку або здійснює емісію цінних паперів. Суть цієї операції полягає в мобілізації комерційними банками грошових коштів в обмін на видачу кредиторам певних цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує шляхом того, що клієнти самі пропонують йому свої грошові кошти з метою забезпечення їх збережності та отримання доходу. Серед залучених ресурсів використовуються як традиційні для комерційних банків України, так і нові для них види ресурсів. До перших, зокрема, належать кошти підприємств, організацій, установ та населення на рахунках у банку, кошти бюджету тощо. Поява другого виду ресурсів повязана із залученням банків в нові для них сфери банківської діяльності - операції з цінними паперами, факторингові, лізингові та інші операції. Це призвело до включення до складу банківських ресурсів не тільки грошових коштів в національній та іноземній валюті, а і цінних паперів, майна та повязаних з ними майнових прав.

На сучасному етапі більша частина операцій комерційних банків базується на залучених ресурсах, що не зменшує ролі власного капіталу. Розвиток комерційної діяльності банків повязаний з розширенням сфери банківських послуг для клієнтів.

На практиці роботи комерційних банків розрізняють послуги, які можна звести до трьох груп: 1) послуги, повязані з розрахунково-касовими, кредитними, валютними та іншими операціями, обсяги яких підлягають обліку; 2) консультації, участь банків в перевірці проектно-кошторисної документації та інші інженерні послуги, на аналоги яких є кошториси та калькуляції; 3) послуги, обсяги яких точно не можуть обліковані або на аналоги яких відсутні кошториси і калькуляції.

Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують його основні функції і направлені на зростання доходності діяльності банку.