1.3 Правові забезпечення інноваційної діяльності в Україні
Сучасний етап розвитку економіки України характеризується зміною пріоритетів національного прогресу. Так, світове співтовариство в умовах глобалізації суспільних та соціально-економічних процесів визначає відправним фактором суспільного прогресу саме розвиток людини та якісні внески в людський потенціал, по відношенню до яких культура виробництва, продуктивність праці та інші пріоритети вважаються вторинними. На сьогодні, досягнення економічного розвитку шляхом широкомасштабного введення у господарський обіг таких продуктів інтелектуальної праці, як знання, технології, науково-технічні розробки, тощо для їх комерціалізації та досягнення соціально-економічного ефекту, визнається моделлю інноваційного розвитку економіки Євросоюзу. Обраний Україною шлях інтеграції до Євросоюзу вимагає зближення та інтеграцію національної економічної системи до систем ЄС. Це ставить Україну перед вибором запровадження тієї моделі розвитку, яка прийнята ЄС за базову, тобто моделі інноваційного розвитку.
Утвердження інноваційної моделі розвитку національної економіки забезпечить її конкурентоспроможність та вихід на траєкторію сталого розвитку. Тому перехід до інноваційної моделі розвитку національної економіки поступово стає імперативом державної політики. Це полягає, насамперед, у встановленні ефективного правового регулювання відносин у сфері інновацій.
Сучасна нормативно-правова база (закони укази президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду,наказів центральних органів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності налічує близько 200 документів.
Кодекси :
- Господарський кодекс України, в главі 34 дається визначення інноваційної діяльності (ст.325), визначаються її види (ст.327), форми інвестування в іновації (326), шляхи та форми державного регулювання (ст.328) та система державних гарантій інноваційної діяльності (ст.329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст.330), поняття та зміст договору на створення і передачу науково технічної продукції (ст.331), який використовується для виконання інноваційних розробок на замовлення субєкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалізації;
- Цивільний кодекс України - глава 62 "Виконання науково дослідних або дослідно - конструктивних та технічних робіт"(регулюються договірні відносини,що складаються в процесі викрнання таких робіт в т.ч. розробки інноваційних проектів.)
Закони України:
- від 18 вересня 1991р. "про інвестиційну діяльність", в ст.З якого закріплення поняття інноваційної діяльності як однієї з форм інвестіційної діяльності;
- від 13.12.1991р. "про наукову і науково-технічну діяльність", згідно з якими інноваційна діяльність належить до науково-технічної (ст.1);
- від 02.10.1995р "про наукову і науково-технічну експертизу", що визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм та проектів;
- від 16 липня 1999р. "про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технічних парків", що регулює особливості здійснення інноваційної діяльності зазначених у ньому субєктів інноваційної діяльності;
- від 04.07.2002р. "Про інноваційну діяльність", що забезпечує правове регулювання комерційної Іноваційної діяльності, в т.ч.: дає визначення основними поняттями інновацій, обєктів та субєктів інноваційної діяльності - статті 1, 4, 5.
- від 16.01.2003р. "Про пріорітетні напрями інноваційної діяльності в Україні" закріплює визначення понять пріорітетних напрямів інноваційної діяльності, їх види (стратегічні та середньо-статистичні), основних засад їх формування, експертизи, затвердження, механізму їх реалізації та моніторингу.
Крім законів Верховна Рада України приїняла низку постанов, які регулюють інноваційні відносини. Однією з них (від 13 липня 1999р.) є затверджена Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України, визначається виключна значущість інноваційного шляху розвитку економікиУкраїни, визначаються його головні цілі, пріорітетні напрями, комплексстимулюючих та організаційно-управлінських заходів.
Підзаконні науково-правові акти з питань інноваційної діяльності регулюються, як правило, процедурні та/або організаційні аспекти питання інноваційних відносин, серед них:
Акти Президента:
- від 11.07.2006 року №606 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України»
- від 06.04.2006 року «Про стан науковотехнологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України»
Постанови Верховної Ради України
- від 16.06.2004 року № 1786 «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності України»
- від 13.07.1999 року № 916 «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України»
Міністерством освіти і науки України та Державним агенством України з інвестицій та інновацій в кінці 2006 та початку 2007 років було завершено формування нормативної бази відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»:
Постанови Кабінету Міністрів України:
- від 26.06.2006 року № 1657 «Деякі питання організації діяльності технологічних парків », якою було затверджено Порядок реєстрації технологічних парків, внесено зміни до Порядку розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків;
- від 21.03. 2007 року № 517, було затверджено Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків;
- від 8.03. 2007 року № 1310 постанова «Про внесення змін до пункту 14 Порядку розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків», що внесені зміни дають можливість вносити зміни до проекту технопарку в разі змін номенклатури товарів.
- від 14.05.2008 року № 447 програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки» яка визначає оптимальний варіант вирішення проблеми створення організаційно-економічних умов.
- від 07.05.2008 № 439 Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки. Виконання програми дасть змогу забезпечити умови ефективного виконання стратегічних прюрітетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, а саме:
1. Системне формування інформаційного супроводження розвитку національної інноваційної системи
2. Збільшити надходження до бюджету та створити нові робочі місця сферу
3. Ефективне використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України.
Міністерством освіти і науки України підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інноваційну діяльність», який подано на розгляд Верховної Ради України.
Прийняття законопроекту також забезпечить державну підтримку вітчизняних наукових розробок.
Ми можемо додати, що держава ,як один із основних субєктів інноваційної діяльності, забезпечує впровадження інноваційних процесів у національну економіку та встановлення досконалого правового регулювання відносин і цій сфері. Зокрема державне регулювання інноваційної діяльності, як передбачено статтею 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність», здійснюється шляхом:
1. Визначення і підтримки приоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;
2. Формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
3. Створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;
4. Захист прав та інтересів субєктів інноваційної діяльності;
5. Фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
6. Стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ , що кредитують виконання інноваційних проектів;
7. Встановлення пільгового оподаткування субєктів інноваційної діяльності;
8. Підтримки функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури.
Отже, ми можемо дати висновок, що для переходу економіки країни на Інноваційний шлях розвитку необхідне досконале нормативно-правове забезпечення. Норми про інноваційну діяльність, що містяться в багатьох актах різних галузей законодавства України і за якими інновації є складовими інвестиційного процесу, утворюють в Україні законодавчу базу для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності , яка має досить виразні комунікаційні технології як у сфері відтворення знань, так і в галузях, що використовують нововведення.
Необхідний комплексний підхід до розвитку інноваційної діяльності через створення умов для розробки, виробництва і комерціалізації технологій, а також підготовки кадрів для ведення інноваційної діяльності.
У сучасних умовах державна політика України повинна бути спрямована не тільки на забезпечення національної інноваційної системи певними ресурсами, а також на формування сучасної інституціональної основи. Саме ця основа покликана сприяти виникненню такої системи взаємин між наукою, промисловістю та освітою, коли інновації стають основою прогресу економіки і суспільства, а потреби інноваційного розвитку, багато в чому визначають і формують найважливіші напрямки наукової діяльності.
РОЗДІЛ 2. Аналіз інноваційної діяльності,на прикладі АТ “Банк”Фінанси та кредит”
2.1 Загальна характеристика АТ “Фінанси та Кредит”
АТ “Фінанси та Кредит” є юридичною особою за законодавством України та набув прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації (21 липня 1993р.) у порядку, передбаченому законодавством України.
У своїй діяльності Банк керується законодавством України, включаючи вимоги нормативно-правових актів Національного банку України, положеннями цього Статуту, а також внутрішніми правами, процедурами, регламентами та іншими актами внутрішнього регулювання, прийнятими відповідно до цього Статуту.
Банк має у власності рухоме та нерухоме майно, самостійний баланс, відкриває власні кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках, використовує власні патенти, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.
АТ “Фінанси та Кредит” володіє, користується та розпоряджається своїм майном та коштами відповідно до цілей своєї діяльності, передбачених цим Статутом. Право власників Банку охороняється у відповідності з чинним законодавством України.
Банк самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім майном та коштами, на які відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.
Банк є власником:
1. майна, переданого йому засновниками та акціонерами Банку у власність як вклади до статутного капіталу;
2. грошових коштів, отриманих від продажу цінних паперів Банку юридичним та фізичним особам;
3. доходів та майна, отриманих Банком в результаті фінансової, господарської та банківської діяльності в Україні та за її межами;
4. іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законів.
Банк здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до мети і предмету своєї діяльності та призначення майна.
Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій на підставі ліцензій та дозволів, виданих Національним банком України та/або іншими уповноваженими органами державної влади України, та здійснення іншої діяльності, здійснення якої банками не забороняється законодавством України, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Метою (цілями) діяльності АТ “Фінанси та Кредит” є здійснення банківської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах акціонерів.
Капітал Банку впливає:
· основний капітал;
· додатковий капітал.
Основний капітал Банку включає:
· сплачений і зареєстрований статутний капітал;
· розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акції додаткових внесків акціонерів у капітал Банку;
· загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.
Основний капітал не включає збитків за поточний рік і нематеріальні активи.
Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати критеріям, визначенням Законом України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами Національного банка України.
В межах, в яких це дозволяється чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, додатковий капітал може включати:
· нерозкриті резерви;
· резерви переоцінки;
· гібридні (борг капітал) капітальні інструменти;
· субординальний борг;
· інші інструменти відповідно до чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Розмір додаткового капіталу не може перевищувати 100 відсотків основного капіталу.
Банк формує резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобовязаннями. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 (пяти) відсотків від щорічного прибутку Банку до досягнення ним 25 (двадцяти пяти) відсотків розміру регулятивного капіталу Банку. Банк формує інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до чинного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Прибуток Банку визначається як різниця між доходами та витратами Банку, повязаними з отриманням цих доходів, та утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття операційних та інших витрат.
Органами управління Банку є:
1. Загальні збори акціонерів (далі - Загальні збори).
2. Наглядова рада.
3. Правління.
4. Органами контролю Банку є:
5. Ревізійна комісія.
6. Служба внутрішнього аудиту Банку.
Члени Наглядової ради та Правління, а також керівник служби внутрішнього аудиту мають відповідати вимогам чинного законодавства України, у тому числі кваліфікаційним вимогам Національного банку України щодо ділової репутації, освіти та відповідного досвіду цих осіб.
Банк організовує бухгалтерський облік своїх операцій відповідно до внутрішньої облікової політики, стандартів бухгалтерського обліку, виконує вимоги, встановлені законодавством України, зокрема, вимоги нормативно-правових актів Національного банку України, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках та базі комплексної автоматизації та компютеризації та подає свої баланси, звітність та іншу інформацію Національного банку України у належні строки та в установлених ним строках і формах.
Фінансовий рік Банку відповідає календарному року та починається 1 січня і закінчується 31 грудня (Див. Додаток Г-Ж).
Банк самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку, підвищення доходів.
Банк самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також соціальний розвиток трудового колективу.
Банк проводить наступні банківські операції, передбачені Статутом Банку, підставі банківської ліцензії №123 від19 листопада 2001 року, виданої Національним банком України:
Ш приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб;
Ш відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
Ш надання гарантій і поручительств та інших зобовязань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
Ш придбання права вимоги на виконання зобовязань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе;
Ш ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
Ш лізинг;
Ш послуги з відповідального збереження та надання в оренду сейфів для збереження цінностей та документів;
Ш випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
Ш випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використання цих карток;
Ш надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
З 05 липня 2007 року ПАТ “Фінанси та Кредит”, згідно з дозволом Національного банку України №123-3, має право здійснювати наступні операції:
1. операції з валютними цінностями:
2. неторговельні операції з валютними цінностями;
3. ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
4. ведення кореспондентських рахунків банку (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
5. ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
6. відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
7. відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
8. залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
9. залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
10. операції з банківськими металами на валютному ринку України;
11. операції з банківськими металами на міжнародних ранках;
12. інші операції з валютними цінностями на міжнародніх ринках;
13. емісія валютних цінних паперів;
14. операція купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
15. здійснення операції на ринку цінних паперів від свого імені (виключаючи андеррайтинг).
16 перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.
17 операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
Ш з інструментами грошового ринку;
Ш з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
Ш з фінансовими фючерсами та опціями.
Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
Банк має ліцензію Серія АБ №124927, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 09.02.2005року строком дії до 09.02.2010 року, на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
АТ “Фінанси та Кредит” є членом міжнародних карткових платіжних систем: