Аналіз інноваційної діяльності АТ Банк "Финанси та Кредит"

курсовая работа

1.2 Cучасний стан інноваційної діяльності в Україні

Усвідомлення великої значимості підтримки інноваційних процесів в Україні засвідчило прийняття низки програмних нормативних документів. Починаючи з кінця 90-х рр., нараховано понад 20 нормативних актів, у т. ч. 15 Законів України (див. додаток), які в тій чи іншій частині регулюють питання інноваційної діяльності в Україні.

Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" № 1977, який був прийнятий Верховною Радою України 13 грудня 1991 р. Цей документ став першим нормативним актом такого роду на теренах СНД, що закладав основи державної політики в науково-технологічній сфері, визначав її основні завдання, механізми формування та реалізації.

У 1993 р. було прийнято низку законів, спрямованих на охорону інтелектуальної власності, які відкривали шлях до формування ринку інновацій та участі України у міжнародному трансфері технологій. Важливе значення мали також закони "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.) та "Про наукову і науково-технічну експертизу" (1995 р.), причому останній був визнаний еталонним для держав-учасниць СНД.

Базовий Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", який визначає основні напрями державної політики в цій сфері і правове поле діяльності владних структур, був прийнятий 1 грудня 1998 року. Його положення набули розвитку в наступному знаковому нормативному акті - Законі України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року. В ньому відбувся перехід від акценту на суто науково-технічній сфері, якою законодавство обмежувалося досі, до методології проектного управління інноваційними процесами. В законі було визначено організаційні механізми та засоби фінансової підтримки виконання інноваційних проектів. Великі надії повязувалися з встановленням пільгового оподаткування субєктів інноваційної діяльності, зокрема, за рахунок ПДВ.

Для інноваційних підприємств Законом було визначено:

1. Пільги по податку на прибуток: 50 % податку на прибуток, одержаний від виконання інноваційних проектів, мали залишатися у розпорядженні платника податків, зараховуватися на його спеціальний рахунок і використовуватися ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз (ст. 21);

2. Пільги по сплаті земельного податку: інноваційні підприємства мали сплачувати його за ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування (ст. 21) (від земельного податку також звільнено заклади культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту);

3. Пільги по податку на додану вартість: 50 % ПДВ по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), повязаних з виконанням інноваційних проектів, мали залишатися у розпорядженні платника податків, зараховуватися на його спеціальний рахунок і використовуватися ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз (ст. 21); від оподаткування також звільнялася вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів (ст. 22);

4. Митні пільги, які необхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту: сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні, або виробляються, проте не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту мали бути звільнені від сплати ввізного мита (ст. 22);

5. Інноваційним підприємствам було дозволено прискорену амортизацію основних фондів і встановлено щорічну двадцятивідсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3 (ст. 21).

На жаль, Закон "Про інноваційну діяльність" так і не вступив у дію у повному обсязі. Визначальну роль в цьому відіграло призупинення, одразу після його прийняття, низки головних положень щодо надання податкових та митних пільг для інноваційних підприємств. Це призупинення здійснювалося законами України про Державний бюджет 2003, 2004 та 2005 рр., а в рамках перегляду держбюджету у березні 2005 р. статті 21-22 Закону було повністю скасовано. Не було реалізовано й положення закону щодо організаційної системи управління інноваційними процесами, зокрема - створення уповноважених державних та регіональних установ.

Відсутність практичної реалізації прийнятої нормативної бази не могла не відбитися негативним чином на стані інноваційної діяльності в Україні. Стан останньої визначається трьома чинниками: станом науки, станом інноваційної інфраструктури, попитом на інновації з боку матеріального виробництва. Тенденція до переважання негативних змін в науці і сьогодні залишається домінуючою. У фундаментальній науці продовжується постаріння наукових кадрів, старіння дослідно-лабораторного оснащення; зростання диспропорцій в науково-технічній інфраструктурі обмежує можливості створення інноваційного продукту, придатного для комерційної реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках. Організація науково-технічної інфраструктури, фінансового забезпечення та менеджменту стає дедалі менш придатною для реалізації великих інноваційно-інвестиційних проектів, поступово переорієнтовується на виконання дрібних, периферійних проектів і завдань. Внаслідок цього не відбувається суттєвих позитивних зрушень в структурі промислового виробництва, яка в ході змін 90-их років втратила значну частину виробництв нових технологічних укладів і сьогодні не відповідає критеріям розвинених країн.

Якщо у 2003-2004 рр. відновлення економічного зростання супроводжувалося певним пожвавленням у сфері інноваційної діяльності (рис.1.1), з 2005 р. частка промислових підприємств, які здійснюють технологічні інновації, невпинно скорочується. Пояснення тимчасового поліпшення показників полягає у використанні виробничих заходів, недовикористаних у попередні роки через кризові явища в українській економіці. На жаль, наступне відновлення спаду свідчить про те, що в Україні так і не були відновлені дієві ланцюги, які б забезпечили звязок науки, технологій та виробництва, підживлюючи тим самим провадження інновацій.

Рис 1.1. Динаміка інноваційної активності промислових підприємств, 1997-2008рр..

За даними Держкомстату, за 2008 р. лише на одному з шести промислових підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50 %, тоді як на кожному другому - до 10 %. Загалом, понад 90 % від загальної кількості промислових підприємств взагалі не здійснюють інновацій. Слід відзначити, що падіння інноваційної активності підприємств не демонструє кореляції з динамікою інвестиційних процесів і відбувалося синхронно з інвестиційним "бумом" 2003-2004 рр., що свідчить про слабку інноваційну спрямованість інвестицій.

У 2007 році кількість промислових підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, зменшилася до 1359 підприємств, або 13,7 % їхньої загальної кількості, порівняно з 1496 (15,1 %) у попередньому році (рис.1.2.). За 2008 року кількість інноваційно активних підприємств становила 1012 (10,3 %), тоді як за аналогічний період 2007 року - 1047 (11,1%)

Рис 1.2. Інноваційна діяльність промислових підприємств в Україні у 2003-2008рр..

При цьому спад інноваційної активності спостерігається як:

- в добувній (з 5,1 % за 2007 року до 4,5 % за 2008року),

- виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (з 24,0 % до 26,5%).

- в обробній промисловості (з 12,4 % до 11,8 %). В межах останньої позитивні зрушення відбувалися в легкій промисловості (з 7,9 % до 8,6 %), зокрема:

- в целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі (з 5,2 % до 6,4 %);

Проте в більшості провідних галузей обробної промисловості відбувалося зниження інноваційної активності, зокрема:

- в харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (з 9,9 % до 8,6 %);

- в виробництві деревини та виробів з неї (з 5,5 % до 4,7 %);

- в хмічній та нафтохімічній промисловості (з 18,4 % до 18,1 %);

- в виробництві інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) (з 10,2 % до 8,5 %);

- в металургії та обробленні металу (з 12,5 % до 11,3 %);

- машинобудуванні (з 20,4 % до 20,1 %).

Кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації, є ще нижчою. Так, якщо в 2003 році впроваджували інновації 1120 промислових підприємств (11,5 % до загальної кількості), в 2007 році - лише 958 (10,0 %), а за підсумками 2008 року - 771 (7,9 %) - порівняно з 795 (8,3 %) торік.

Низька інноваційна активність промислових підприємств, в свою чергу, обумовлює незначну частку інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості. Лише 6,3 % загального обсягу промислової продукції за 2008 року було інноваційною, що дещо більше, ніж за 2007 року (5,2 %) (табл.1.1.). Найбільшою частка інноваційної продукції закономірно залишається в машинобудуванні, проте досить характерно, що на тлі загального збільшення частки інноваційної продукції цей показник в машинобудуванні порівняно з аналогічним періодом минулого року дещо зменшився (з 18,8 до 18,1 %).

Таблиця 1.1.

Частка реалізованої інноваційної продукції в промисловості за видами економічної діяльності у 2006-2008 рр.

Види економічної діяльності

Частка, %

2008

2009

2010

Промисловість України

5,6

5,8

6,3

Добувна промисловість

3,0

3,6

8,7

Обробна промисловість

7,2

7,0

6,9

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

4,4

5,6

5,8

Легка промисловість

5,0

3,8

2,5

Виробництво деревини та виробів з деревини

5,0

10,2

2,7

Целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа

4,4

6,6

10,0

Виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення

2,5

3,1

1,8

Хімічна та нафтохімічна промисловість

16,7

14,2

11,2

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів

4,2

3,9

3,9

Металургія та оброблення металу

4,4

1,6

3,3

Машинобудування

16,0

19,3

18,1

виробництво машин та устаткування

15,1

15,8

16,7

виробництво електричного та електронного устаткування

12,8

13,2

15,7

виробництво транспортного устаткування

18,2

25,3

20,1

Виробництво та розподілення електроенергії, газу і води

-

0,1

0,5

Підставою для деякого оптимізму може стати збільшення на 18,4 % кількості освоєних нових технологічних процесів - ця тенденція триває вже декілька років. Проте потенціал такого оновлення використовується недостатнім чином. Збільшення порівняно з 2007 р. обсягу інноваційної продукції у вартісному вимірі у 2,6 разу досягнуто за рахунок зростання обсягів реалізації її однорідних видів. Водночас, кількість найменувань освоєних нових видів продукції зменшилася на 17,2 % (табл.1.2.), що узгоджується з тенденцією до сповільнення інноваційних процесів та свідчить про неефективність звязку "технологія-виробництво". Таблиця 2.

Таблиця 2.

Впровадження інновацій у промисловості

Показники

2008

2009

2010

Освоєно інноваційних видів продукції, найменувань:

2508

3030

3116

Інноваційних видів техніки

459

596

618

Показники

2008

2009

2010

Впроваджено нових технологічних процесів

1383

1168

1214

Маловідходних, ресурсозберігаючих

512

457

462

Придбано нових технологій

135

168

171

- З них за договорами про передачу права власності на обєкти промислової власності або за ліцензіями на їхнє використання

33

30

38

Обсяг реалізованої інноваційної продукції (млрд. грн.)

17,4

11,9

9,6

Отже, підсумки інноваційної діяльності українських підприємств за період 2008-2010 рр. року дають підстави зробити висновок про подальше поглиблення стагнації в інноваційній сфері, нехтування в державній політиці потребами формування технологічних основ економіки, заснованої на знаннях, закріплення технологічного відставання України від розвинених держав світу.

Делись добром ;)