Слайд 44

4. Поняття страхування та його правове регулювання.

Страхування є системою особливих грошових відно­син, що займають проміжну ланку між фінансовими і кредитни­ми відносинами, а тому йому об'єктивно належить особлива роль в інфраструктурі ринку. Кошти, мобілізовані шляхом страху­вання, утворюють особливі фонди цільового призначення — страхові фонди.

СЛАЙД 45

Ознаки страхування:

• не постійний, а ймовірний характер відносин

• суворо окреслений характерний перерозподіл відносин

• цільове використання створеного фонду

• повернення ресурсів

СЛАЙД 46

Принципи страхування:

• Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування

• Страховий інтерес

• Франшиза

• Суброгація

• Співстрахування і перестрахування

• Страховий ризик

• Максимальна сумлінність

• Відшкодування в межах реально завданих збитків

• контрибуія

• Диверсифікація

СЛАЙД 47

Функції страхування:

• Відновлювальна

• Ощадна

• Контрольна

• Попреджувальна

СЛАЙД 48

Методи страхування:

1. Загальний

2. Обов’язковий

СЛАЙД 49

Відомі різні форми організації страхових фондів.

1. Найдревніша і водночас найпростіша з них полягає в тому, що страхо­вий фонд утворюється в межах окремо взятого господарства чи підприємства. Ця форма називається: самострахуванням. Самострахування — децентралізована форма організації стра­хового фонду. Такий фонд утворюється господарюючим суб'єк­том лише за рахунок власних ресурсів і тільки для особистих потреб. При цьому завдана непередбачена шкода не компен­сується, а тільки рівномірно розподіляється на весь період часу утворення страхового фонду.

2. Значно пізніше з'явилась інша форма страхового фонду — централізована. Такий фонд є єдиним для певного кола суб'єктів господарювання. Він утворюється в централізованому порядку з централізованих ресурсів (загальнодержавних, регіональних та місцевих), а не на основі страхових внесків відповідних гос­подарств. Шкода, що відшкодовується з цього фонду, не лягає на той самий суб'єкт господарювання, де вона мала місце.

Ці дві форми страхування до цих пір мають місце в Україні, проте вони не дуже поширені, оскільки за ефективністю знач­но поступаються третій формі організації страхових фондів:

3. централізованому страхуванні за рахунок децентралізованих дже­рел. Суть цієї форми полягає в тому, що в ній страховий фонд централізується в спеціальних страхових організаціях, проте утворюється він в децентралізованому порядку, шляхом збору спеціальних внесків в цей фонд від суб'єктів господарювання — юридичних та фізичних осіб. Ця форма організації страхово­го фонду і є страхуванням у його найбільш розвинутому, сучас­ному вигляді.

Тобто, страхування ще можна визначити як форму органі­зації централізованого (в певному масштабі) страхового фонду за рахунок децентралізованих джерел (страхових внесків страху­вальників). СЛАЙД 50

Це визначення охоплює всі види страхування — добровільне і обов'язкове, договірне і недоговірне.

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

В Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV страхуванню присвячена ціла глава 67 «Страхування» (статті 979 – 999). Стаття 979 «Договір страхування»: за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.