5.1 Сутність і види інфляції

Термін "інфляція" (від лат. Inflаtio) буквально означає "здуття". Дійсно, фінансування державних видатків (наприклад, у періоди екстремального розвитку економіки в часи війн, революцій) за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот призводило до розширення грошового обігу та знецінення паперових грошей.

Інфляція – це знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірної їх емісії і переповнення ними каналів грошового обігу.

Як результат цього підвищуються ціни на товари та послуги, падає купівельна спроможність грошей, знижуються матеріальні стимули до праці іт.д.

Сучасна інфляція є наслідком дії багатьох факторів.

Необхідно розрізняти внутрішні та зовнішні фактори (причини) інфляції. Серед внутрішніх факторів можна виділити:

1. деформація економіки;

2. монополія держави на грошову емісію;

3. монопольне становище великих виробництв і їх диктат цін на ринку;

4. монополія профспілок на ринку праці та їх можливість впливу на рівень оплати праці;

5. непомірно високі податки або процентні ставки за кредит

Зовнішніми факторами інфляції є світові структурні кризи (сировинна, енергетична, валютна), зростання цін на світових ринках, скорочення надходжень від світової торгівлі, валютна політика держав, спрямована на експорт інфляції в інші країни, нелегальний експорт золота, валюти.

Отже, інфляція як багатофакторний процес – це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового обігу. Таким чином, глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу, так і в сфері виробництва, і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

При інфляції капітал переміщується із сфери виробництва в сферу обігу, тому що там швидкість оборотності є значно вищою, що приносить великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси (механізм інфляції само відтворюється, на його основі зростає дефіцит заощаджень, зменшуються обсяги кредитів, інвестицій у виробництво і пропозиція товарів).

Головними не грошовими факторами інфляції в Україні є:

- криза планової господарської системи, яка проявляється в падінні виробництва, незбалансованості, диспропорційності економіки;

- неекономність виробництва, яка проявляється у витратному характері виробництва, низькому рівні продуктивності праці та якості продукції.

До основних грошових факторів інфляції відносять:

- лібералізацію цін в умовах відсутності ринку та конкуренції, що дало можливість монополістичним структурам заволодіти і й реалізацією товарної маси та диктувати ціни;

- дефіцит державного бюджету;

- кредитну експансію банків, яка мала невиробничий характер;

- доларизацію грошового обігу (значний приплив іноземної валюти збільшував ціни на товари та послуги);

- розпад "рубльової зони";

- відплив за межі країни валютної виручки підприємств та доходів громадян та інші фактори.

Таким чином, інфляція в Україні відрізняється від всіх інших. Це пояснюється умовами її розвитку (переходом від планово-адміністративної до ринкової економіки), високими темпами зростання цін тощо.

В міжнародній практиців залежності від середньорічного темпу приросту цін прийнято поділяти інфляцію на три види:

1. повзуча – не більше 5-10%;

2. галопуюча – від 10 до 50%;

3. гіперінфляція – більше 100% (МВФ гіперінфляцією вважає

середньомісячне зростання ціна на 50%).

Для економічно розвинених держав характерна повзуча інфляція, тобто невелике, помірне знецінювання з року в рік.

В країнах що розвиваються, переважно існує галопуюча та гіперінфляція.