2.4. Платіжна дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення
Платіжна дисципліна полягає в суворому дотриманні суб'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні засадничих принципів здійснення грошових розрахунків.
Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення платіжної дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану.
Платіжна дисципліна передбачає передовсім здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки. Отже, її забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їхній фінансовий стан.
За безготівкових розрахунків відвантаження й оплата товарів не збігаються в часі. Це призводить до виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Беручи загалом, така заборгованість у процесі фінансово-господарської діяльності є неминучою через авансові платежі в розрахунках. Водночас така заборгованість може стати наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни.
Дебіторська заборгованість пов'язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги: за розрахунками з бюджетом або з працівниками підприємства. Унаслідок нестабільності економіки України нині значно зросла несвоєчасність розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Це призводить до того, що значна частина оборотних коштів підприємств-виробників виводиться з обігу на невизначений час.
З огляду на цю обставину досить важливими стають резерви за сумнівними боргами, які формуються з валового прибутку. За списання балансу підприємства цих боргів відповідно зменшується сума створеного резерву в кореспонденції з рахунками обліку розрахунків з дебіторами. У разі додавання невитраченої суми резервів за сумнівними боргами до суми прибутку наступного року (за роком їх створення) відповідно зменшується сума резервів І збільшується розмір оподатковуваного прибутку. Сумнівними боргами вважаються такі види дебіторської заборгованості, які не погашено в установлені строки і не забезпечено гарантіями. Якщо протягом року не отримано борги з дебіторів, ці суми відносять на фінансові результати підприємства.
Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позичку покупцям, тобто своєрідний спосіб інвестування оборотного капіталу. Надання покупцеві відстрочки платежу - це, по суті, надання йому товарного кредиту, який не може бути безоплатним. Збитки або упущену вигоду від надання такого кредиту можна оцінити виходячи з розміру банківського відсотка, що він міг би належати підприємству, якби покупець розрахувався своєчасно, а гроші було покладено на банківський депозит.
Кожне підприємство мусить проводити облік дебіторської заборгованості та управляти нею.
Управління дебіторською заборгованістю передбачає прийняття управлінських рішень стосовно двох протилежних процесів діяльності підприємства: з одного боку, зростання безнадійних боргів, а з другого - збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг). Отже, у процесі управління дебіторською заборгованістю необхідно забезпечити оптимальний розмір інвестицій оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.
Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю дає змогу підприємству ефективніше використовувати фінансові ресурси, зменшувати можливість зростання безнадійних боргів і забезпечувати збільшення інвестиційних можливостей підприємства.
Кредиторська заборгованість виникає здебільшого під час розрахунків з постачальниками і свідчить про використання у фінансово-господарській діяльності коштів, які не належать підприємству, але перебувають у нього в обороті.
Кредиторську заборгованість доцільно аналізувати:
за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав;
постачальниками (за несплаченими своєчасно розрахунковими документами);
товарами;
розрахунками з бюджетом;
розрахунками в порядку заліку взаємних вимог;
виданими векселями, строк оплати яких не настав;
простроченими векселями;
використаним кредитом.
Нині в Україні обсяг кредиторської заборгованості підприємств зростає одночасно зі зростанням загальної дебіторської заборгованості. Заліки взаємної заборгованості можуть тільки тимчасово стабілізувати ситуацію, але не усувають причин виникнення заборгованості. Це свідчить про те, що система платежів і розрахунків об'єктивно відображає кризовий стан справ у економіці в галузі виробництва і реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт.
Зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємств сприятиме дальше вдосконалення грошових розрахунків, через використання обігу, клірингової системи обслуговування.
Зміцненню платіжної дисципліни сприяє запровадження санкцій за її порушення.
Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.
Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.
Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.
Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення в експлуатацію об'єктів, на які отримано кредит; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.
Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковою адміністрацією.