12.3 Види спеціалізованих кредитно-фінансових установ
Залежно від обраної сфери діяльності розрізняють різні види спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, функції і назви яких, а також обсяги і типи операцій, роль у кредитній системі та економіці значно відрізняються у різних країнах. Найбільш характерними і поширеними у промислово розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є: страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди.
Страхові компанії - це спеціалізовані інститути, що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, організацій, населення формують цільові фонди грошових коштів та здійснюють виплати з них при настанні певних подій (страхових випадків). Мобілізація коштів страховими компаніями здійснюється шляхом залучення страхових внесків (страхових премій) юридичних та фізичних осіб на основі укладених з ними договорів про відшкодування збитків або виплату певної суми у разі настання страхового випадку. При цьому страхові компанії відшкодовують збитки, завдані тому чи іншому видові майна внаслідок стихійних лих або інших несприятливих явищ, а також виплачують громадянам чи їх сім’ям певні суми при настанні різних подій у їхньому житті (наприклад, досягнення певного віку або втрата працездатності).
Пенсійні фонди це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збір і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян при досягненні ними певного віку. За формою власності пенсійні фонди можуть бути приватними або державними. Приватні пенсійні фонди створюються різними фірмами і корпораціями для виплати пенсій та допомоги своїм робітникам і службовцям. Кошти цих фондів формуються за рахунок регулярних відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку підприємств, а також за рахунок прибутку від операцій самих фондів. Пенсійні фонди можуть функціонувати як самостійні юридичні особи, однак частіше вони знаходяться під контролем корпорацій, що їх створили, або перебувають у довірчому управлінні траст відділів комерційних банків чи страхових компаній. Якщо страховій компанії доручається не лише управління акумульованими коштами фондів, тобто їх активними операціями, але й врегулювання усіх зобов'язань за пасивами, то такий пенсійний фонд вважається застрахованим. В усіх інших випадках фонд є незастрахованим.
Інвестиційні фонди являють собою особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Шляхом випуску власних цінних паперів інвестиційні фонди акумулюють грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції і облігації різних підприємств у своїй країні та за кордоном.
У зв'язку з тим, що значна частина інвесторів не має можливості і належних знань для того, щоб регулярно слідкувати за станом ринку цінних паперів та приймати ефективні інвестиційні рішення щодо вкладення своїх заощаджень у різні види фондових інструментів, вони звертаються до спеціалізованих організацій інвестиційних фондів. Інвестор, який бажає, щоб інвестиційний фонд взяв на себе управління його коштами, повинен придбати цінні папери, що випускаються фондом (як правило, акції). Це гарантує вкладникам розміщення їх заощаджень у професійно сформовані портфелі цінних паперів, тобто розподілені досвідченими фахівцями між різними напрямами інвестицій у багато інструментів фондового ринку. Завдяки цьому досягається суттєва мінімізація ризику інвесторів внаслідок широкої диверсифікації акумульованих фондом коштів, вкладених у цінні папери десятків різних емітентів. Інвестиційний фонд відповідно до ситуації на ринку здійснює постійну купівлю і продаж цінних паперів, перерозподіляючи капітали у найбільш перспективні підприємства і галузі. Вкладникам фонду, як правило, надається можливість вибору між кількома портфелями цінних паперів, кожен з яких має свої інвестиційні особливості й переваги.
Фінансові компанії це небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу. Фінансові компанії можуть бути створені як самостійні юридичні особи на акціонерних чи пайових засадах або ж як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компаній, що відображає прагнення останніх опанувати відповідні сектори ринку кредитних послуг. Крім того, фінансові компанії можуть створюватись промисловими фірмами виробниками споживчих товарів.
Ресурси фінансових компаній формуються шляхом випуску власних боргових зобов'язань як правило, облігацій або векселів. Крім того, фінансові компанії можуть використовуватися короткостроковими кредитами комерційних банків.
Кредитні спілки це кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування. Об'єднання громадян у кредитні спілки може здійснюватись за професійною, релігійною, територіальною або іншими ознаками, тобто ініціаторами їх утворення можуть виступати відповідно підприємства, профспілки, церковні громади, місцеві органи самоврядування. Спільність інтересів осіб, що формують кредитну спілку визначається потребами у дохідному розміщенні власних коштів та можливості оперативного отримання кредиту на власні потреби.
Ощадно-збережні асоціації продають сертифікати своїм клієнтам. Вони приймають на свої рахунки ощадні вклади та інші чекові депозити і видають позики під заставу нерухомості. Ощадно-збережні асоціації можуть бути організовані або як кооперативи (взаємні компанії), або як акціонерні товариства (фондові компанії).
В Україні до небанківських кредитних установ відносять також каси взаємної допомоги та ломбарди.
Каса взаємної допомоги – громадська кредитна установа, яка об'єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників та службовців – членів профспілки: у відділах соціального забезпечення місцевих рад народних депутатів – для пенсіонерів. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотації профспілкових органів та інших грошових надходжень. За рахунок цих коштів надаються довгострокові (до шести, в окремих випадках до десяти місяців) та короткострокові (до чергового одержання заробітної плати) позики. За рішенням правління каси її членам може бути надана відстрочка повернення довгострокових позик до трьох місяців. Граничні розміри позичок встановлюються правлінням каси, причому довгострокових позичок – залежно від суми внесків, нагромаджених членом каси.
Ломбарди – це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. В нашій країні вони виникли на початку 20-их років. Ломбарди є державними госпрозрахунковими підприємствами. Вони перебувають в розпорядженні місцевих Рад в системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей.
Ломбарди видають позики на строк до трьох місяців у розмірі 75 % від вартості оцінки заставлених речей і до 90 % – вартості виробів з дорогоцінних металів, каменів, годинників у золотій оправі тощо. Оцінка речей, що здаються на зберігання або під заставу для одержання позики, здійснюється за домовленістю сторін, а вироби з дорогоцінних металів – за державними розцінками. Для розвитку своїх операцій ломбарди можуть користуватися банківським кредитом.
- Розділ 1: гроші, грошовий оборот та грошова система
- Тема 1.1 Сутність, функції та види грошей План
- 1.1.1 Походження грошей
- Види грошей
- 1.1.3 Функції грошей
- Питання для самоконтролю:
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Тема 1.2 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм План
- 1.2.1 Металістична теорія грошей
- 1.2.2 Номіналістична теорія грошей
- 1.2.3 Кількісна теорія грошей
- 1.2.4 Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- Тема 2 Грошовий обіг і грошові потоки План
- 2.1 Характеристика і структура грошового обороту
- 2.2 Форми грошового обігу
- 2.3 Форми безготівкових розрахунків
- 2.4 Закон грошового обігу
- 2.5 Грошова маса та її показники
- 2.6 Методи стабілізації грошей
- 2.7 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- Питання для самоконтролю:
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Тема 3 Грошовий ринок План
- 3.1 Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти
- 3.2 Види грошового ринку
- 3.3 Попит і пропозиція на грошовому ринку
- 3.4 Рівновага на грошовому ринку
- 3.5 Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку
- Контрольні запитання і завдання:
- Рекомендована література:
- Тема 4 Грошові системи План
- 4.1 Поняття та елементи грошової системи
- 4.2 Еволюція грошових систем
- 4.3 Типи грошових систем
- 4.4 Державне регулювання грошових систем
- Тема 5 Інфляція і грошові реформи План
- 5.1 Сутність і види інфляції
- 5.2 Типи інфляційного процесу
- 5.3 Форми і методи антиінфляційної політики
- Питання для самоконтролю:
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Рекомендована література:
- 6. Грошова реформа в Україні
- 6.1 Поняття і типи грошових реформ
- 6.2 Грошові реформи та методи їх проведення
- 6.3 Грошова реформа в Україні
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Розділ 2: кредит в ринковій економіці
- Тема 7.1 Кредит у ринковій економіці План
- 7.1.1 Необхідність та сутність кредиту
- 7.1.2 Теорії кредиту
- 7.1.3 Функції кредиту
- Тема 7.2 Кредит – як форма руху позичкового капіталу
- 7.2.2 Ринок позичкових капіталів
- 7.2.3 Процент за кредит
- 7.2.4 Функції кредиту
- Питання для самоконтролю:
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Рекомендована література
- Тема 8 Характеристика окремих видів кредитів План
- 8.1 Кредит: необхідність та сутність
- 8.2 Теорії кредиту
- 8.3 Форми та види кредиту
- 8.4 Роль кредиту в розвитку економіки
- 8.5 Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період
- Питання для самоконтролю:
- Тема 9 Кредитні системи
- 9.2 Центральний банк та комерційні банки як основа кредитної діяльності України
- 9.3 Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Тема 10 Центральні банки План
- 10.1 Загальна характеристика центральних банків
- 10.2 Функції центральних банків
- 10.3 Національний банк України та його функції
- 10.4 Організація діяльності центральних банків
- Тема 11 Комерційні банки План
- 11.1 Класифікація і характеристика комерційних банків
- 11.2 Організаційна та функціональна структура окремих видів комерційних банків
- 11.3 Доходи, видатки і ліквідність активів комерційних банків
- Зразковий баланс активів і пасивів комерційного банку
- 11.4 Пасивні та активні операції комерційних банків
- Питання для самоконтролю:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Тема 12 Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути План
- 9.1 Фінансові посередники і їх місце у структурі фінансового ринку
- 12.2 Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи
- 12.3 Види спеціалізованих кредитно-фінансових установ
- Питання для самоконтролю:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література:
- Розділ 4 гроші у світовій економіці План
- Тема 13.1 Валютні відносини і валютні системи
- 13.2 Конвертованість валюти
- 13.3 Валютний курс та його види
- Питання для самоконтролю:
- Питання для обговорення на семінарських заняттях:
- Теми для рефератів:
- Рекомендована література: