logo search
Metod_ind_rob_09_1

Методичні рекомендації

Ліківдність банку − це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Різниця між сумою надходжень і сумою використання коштів показує розрив ліквідності.

Можливі стратегій управління ліквідністю банку відображені у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Стратегії управління ліквідністю

Вид стратегії

Основні положення

Стратегія трансформації активів

Управління ліквідністю через активи, а саме нагромадження високоліквідних активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку. Ліквідність характеризується як запас. Це традиційний і найпростіший підхід, але водночас і дорогий з погляду вартості (втрата майбутніх доходів).

Стратегія запозичення ліквідних засобів

Управління ліквідністю через пасиви, а саме запозичення грошових коштів. Ліквідність розглядається як потік. Необхідна умова: високий ступінь розвитку фінансових ринків (міжнародна практика з 60-х років). Найчастіше використовується великими міжнародними банками. Супроводжується підвищенням ризику зміни процентних ставок та ризику доступності запозичених коштів.

Стратегія збалансованого управління ліквідністю

Частина попиту на ліквідні кошти задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта − за допомогою проведення операцій запозичення коштів. Перевага – гнучкість, яка дозволяє найбільш вигідно поєднувати різні джерела поповнення ліквідних коштів в залежності від економічних умов та змін в ринкових цінах. Втілюється через механізм відкриття кредитних ліній.