Страхові ризики та їх оцінка
Мета: Оволодіти знаннями щодо змісту та структури ризику й управління ними.
1. Поняття та види ризиків.
2. Зміст та структурна характеристика ризику.
3. Концепція управління ризиками.
______________________________________
1. Поняття та види ризиків.
Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Ризиком буде визначено лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.
Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, наприклад, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності.
Ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.
У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями.
Системний поділ ризиків на види, зумовлений як практичними, так і теоретичними потребами, визначає їх видово- просторову структуру.
Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин
Невідома ситуація - це невпевненість
1) за критерієм причини виникнення ризики бувають:
- природні;
- антропогенні;
2) за критерієм сутності об’єкта:
- особисті;
- майнові;
3) за критерієм обсягу:
- великі;
- масові;
4) за критерієм наслідків ризики розрізняють:
чисті;
спекулятивні.
1) За своїм походженням ризики поділяються на природні та антропогенні. Причини природних ризиків – випадкові події та стихійні явища – зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим. Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умовним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антропогенним, оскільки людина започатковує ядерну реакцію, і природним – тією мірою, якою така реакція може відбуватися далі неконтрольовано під дією природних сил.
2) Ризики, ототожнювані з ризикогенними об’єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті – конкретних осіб. Особа як об’єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об’єкт. Адже вона є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати відповідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.
3) Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміру. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від імовірні настання більших чи менших матеріальних витрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Очевидно, що втрати катастрофічних ризиків більші, а в разі незначних – найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи незначних.
Поділ ризиків за критерієм їх розміру має важливе практичне значення, оскільки допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування ризиків різних категорій, а передусім – катастрофічних і великих.
Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками існування», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства.
Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку.
З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними директивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикованих галузях господарської діяльності. Це – транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.
4) Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність – шанс.
Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні – згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.
Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чистих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.
- 1. Передумови виникнення і форми страхування.
- 2. Зміст, функції та принципи страхування.
- 3. Необхідність і форми страхового захисту.
- 1.Передумови виникнення і форми страхування
- 2. Зміст, функції та принципи страхування.
- 3. Необхідність і форми страхового захисту.
- 1. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні .
- 2. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- 3. Роль страхування в ринковій економіці.
- 1. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- 2. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- 4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- 5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- 3. Роль страхування в ринковій економіці.
- Класифікація страхування
- Лекція 3
- Класифікація страхування
- 2. Класифікація страхування за об’єктами.
- 3. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- Страхові ризики та їх оцінка
- Лекція 4
- Страхові ризики та їх оцінка
- 2. Зміст та структурна характеристика ризику.
- 3. Концепція управління ризиками.
- Страхові ризики та їх оцінка
- Лекція 5
- Визначення страхових тарифів
- 1. Порядок розрахунку тарифів з ризикових видів страхування.
- 2. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- 1. Порядок розрахунку тарифів з ризикових видів страхування.
- 2. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- Страховий ринок
- Лекція 6
- Страховий ринок
- 2. Структура страхового ринку.
- 3. Тенденції розвитку страхового ринку України.
- Страховий ринок
- Лекція 7
- Маркетинг у страхуванні
- 2. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- 3. Стратегія збуту на страховому ринку.
- 4. Страхові посередники.
- Страхова організація
- Лекція 8
- Страхова організація (компанія)
- 2. Стратегія страхової компанії.
- 3. Організаційна структура страхової компанії
- Страхова організація
- Лекція 9
- Ресурси та органи управління страхової організації
- 2. Органи управління страховою компанією.
- 3. Об’єднання страховиків та їх функції.
- Державне регулювання страхової діяльності
- Лекція 10
- Державне регулювання страхової діяльності
- 2. Ліцензування страхової діяльності.
- 3. Оподаткування страховиків.
- 2. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- 3. Вирішення і припинення дії договору.
- Державне регулювання страхової діяльності
- Лекція 12
- Державний нагляд за страховою діяльністю
- 1. Функції та повноваження Держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- 2. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- 1. Функції та повноваження Держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- 2. Змішане страхування життя.
- 3. Стан та перспективи розвитку страхування життя в Україні.
- Тема 7 особисте страхування Лекція 14
- 2. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- 3. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- Особисте страхування
- Лекція 15
- Медичне страхування
- 2. Обов’язкове медичне страхування.
- 3. Добровільне медичне страхування.
- 1.Страхування ренти (ануїтетів).
- 2.Страхування додаткової пенсії.
- 1.Страхування ренти (ануїтетів).
- 2.Страхування додаткової пенсії.
- 1. Структура та принципи майнового страхування.
- 2. Вартісна оцінка майна, що підлягає страхуванню.
- 3. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- 1. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки.
- 2. Страхування технічних ризиків.
- 1. Страхування будівель.
- 2. Страхування тварин.
- 3. Страхування домашнього майна.
- 1. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
- 2. Страхування відповідальності перевізника вантажів.
- Тема 10
- Тема 11
- 1. Доходи страховика.
- 2. Витрати страхової компанії.
- 3. Прибуток страховика.
- Тема 12
- 1. Поняття фінансової надійності.
- 2. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації.
- 3. Платоспроможність страховика та методи її оцінки.