logo search
Валютні операції

Тема 1. Валютний ринок та валютні операції: термінові, своп

Структура теми:

    1. Загальні основи діяльності банків на валютних ринках.

    2. Форвардні операції.

    3. Свопи ринку конверсійних операцій та ринку капіталів.

    4. Фінансові ф’ючерси.

    5. Опціони.

Ключові слова: валютні операції, поточні операції з негайною поставкою (спот), строкові валютні операції, ф’ючерсні операції, опціонні операції, своп, закритий контракт, фінансові угоди, валютний своп, процентний своп, кліринг, біржовий кліринг, опціон пут.

1.1. Загальні основи діяльності банків на валютних ринках

Основними суб’єктами валютного ринку є комерційні банки. У банках відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Крім задовольнення заявок своїх клієнтів, банки проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів. В зв’язку з цим валютний ринок завжди розглядається як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комерційним банкам.

Міжнародні розрахунки тісно переплітаються з валютними операціями комерційних банків.

Валютні операції являють собою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

Валютні операції поділяються на поточні конверсійні операції з негайною поставкою валюти та поточні депозитно-кредитні операції, а також строкові операції, поставка валюти за якими відбудеться в майбутньому. Поточні конверсійні операції, а також поточні депозитно-кредитні операції становлять основну частку валютних операцій. На них на світових ринках припадає майже 90% обороту ринку.

Поточні операції з негайною поставкою валюти називаються ще операціями «спот» (spot). Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення.

При цьому враховуються робочі дні в країнах валют, з якими укладаються угоди, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін поставки валют збільшується на один день. Наприклад, для угод, укладених у четвер, термін поставки валюти — понеділок, у п’ятницю — вівторок.

За угодами спот поставка валюти здійснюється на рахунки, які вказані банками-отримувачами. Дводенний термін переказування валют за укладеною угодою раніше обумовлювався труднощами здійснення його в коротший термін. Однак значне поширення засобів зв’язку (СВІФТ), систем електронних міжбанківських переказів (ЧІПС у США, ЧАПС у Лондоні, СЕП в Україні), комп’ю­терної обробки операцій дає змогу сьогодні значно прискорити переказування валюти. Про це свідчить поява таких операцій, як розміщення одноденних депозитів (overnight — розрахунки «сьогодні на сьогодні»), або валютних операцій з розрахунками today («сьогодні на сьогодні»), tomorrow («сьогодні на завтра»).

Разом з тим традиційно базовою валютною операцією є угода спот і базовим курсом — курс спот. Саме на базі курсів спот розраховуються інші курси угод на валютному ринку — крос-курси, курси форвардних і ф’ючерсних угод.

Валютні операції з негайною поставкою є наймобільнішим елементом валютної позиції і містять у собі відповідний ризик. Зміна курсу може зумовити або великі прибутки, або великі збитки. Для запобігання ризикам валютні дилери проводять економічний та технічний аналіз руху курсу. У результаті аналізу вони віддають перевагу «довгій» (купівля валюти) або «короткій» (продаж валюти) позиціям для конкретної валюти, щодо якої вони укладають угоду. При появі нових повідомлень протягом дня оцінка тенденцій валютного ринку дилерами та напрямки валютних операцій можуть неодноразово змінюватись.

Укладаючи валютні угоди з негайною поставкою, банки дають доручення про переказування проданої валюти і на використання придбаної валюти, не очікуючи отримання письмового підтвердження про купівлю або продаж від контрагента. При великих оборотах валюти банки вимагають від клієнтів перераховувати на свої рахунки відповідні кошти (заставу), щоб запобігти ризикам неплатежу.

За допомогою операцій спот банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, у тому числі «гарячих» коштів, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Крім ризику валютних позицій, для банку існує ще ризик непереказу покриття у зв’язку з коливаннями курсів на валютних ринках. Різниця в часі роботи регіональних та міжнародних валютних ринків веде до того, що зазвичай банк переказує продану валюту до отримання інформації про зарахування на його рахунок суми придбаної валюти. У зв’язку з цим банки встановлюють для своїх клієнтів ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних угод, за якими ще не надійшла інформація про переказ валюти. Використання електронних засобів інформації і комунікацій зводить до мінімуму розрив між зарахуванням на рахунок банку коштів та отриманням ним інформації про це. Банки можуть отримувати інформацію з комп’ютера кореспондента, в якого відкриті їхні рахунки, і навіть у разі несприятливої різниці у часі будуть мати інформацію про всі суми, що надійшли, вранці наступного дня. Це, однак, передбачає наявність суттєвих операційних витрат. Тому тільки великі банки можуть ефективно забезпечити значні обсяги операцій на валютних ринках.

Для страхування ризиків курсових коливань на ринку з’яви­лися нові інструменти — строкові валютні операції.

Строкові валютні операції (форварди, ф’ючерси, опціони) — це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення.

Сьогодні строкові валютні операції досить популярні, оскільки вони дають змогу не тільки страхувати ризики, а й ще мати великі прибутки на торгівлі валютними контрактами. Укладення валютних строкових угод відбувається на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових центрах, таких як Лондон (Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів — LIFFE), Чикаго (Чиказька біржа опціонів — CBOE), Нью-Йорк (Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа — NYFE).

Курс валют за строковими угодами відрізняється від курсу за операціями спот. Хоча, як правило, напрямок динаміки курсів за поточними і строковими угодами збігається, це не виключає відповідної автономності зміни курсів за строковими угодами, особливо в періоди криз або спекуляцій з валютами. Різниця між курсами становить відповідну величину, що називається дисконт чи премія. Детально це питання розглядатиметься в наступних розділах

Курс валют за строковими угодами розраховується на базі курсу спот та відсоткових ставок за депозитними вкладами в країнах відповідних валют. Вплив відсоткових ставок на курс строкових операцій пов’язаний з тим, що для купівлі валюти в май­бутньому необхідно буде взяти позику або зняти з депозиту, сплативши при цьому відсоток за кредит, або втративши його за вкладом. Водночас розміщення придбаної валюти на депозит приносить відсоток.

Строкові операції поділяються на: форвардні, ф’ючерсні та опціонні.

Форвардні операції — це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею.

Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів. Форвардна угода звичайно укладається з метою здійснення реального продажу або купівлі валюти та застосовується для страхування ризику зміни курсу валют. Разом з цим форвардні операції можуть використовуватись і для проведення валютних спекуляцій на курсовій різниці. Теоретично не існує гарантій виконання форвардної угоди, тому в практиці страхування ризиків використовуються ф’ючерсні валютні операції.

Ф’ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках.

Особливістю ф’ючерс­них угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов’язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф’ючерсними угодами не відбувається.

Мета проведення ф’ючерсних операцій полягає: по-перше, в страхуванні ризиків від несприятливих змін валютних курсів; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси валют, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди з боку хеджерів і тим вища ціна контракту.

Оціонні операції — це угоди, що дають право (але не зобов’язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною.

Опціонні контракти так само, як і ф’ючерсні, є стандартизованими і здійснюються через біржу, хоча є також випадки позабіржової торгівлі. Опціоні угоди укладаються для страхування ризиків та проведення спекуляцій. Але, якщо при укладенні ф’ючерсної угоди і зміні тенденцій ринку власник контракту може втратити всі кошти, то при опціонній торгівлі власник втрачає тільки премію. Тенденції світових валютних ринків свідчать про стрімке зростання обсягів саме опціонних операцій.

Різновидом валютних операцій, які поєднують поточні і строкові операції, є угоди своп (swap).

Своп — це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами.

При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки). За операціями своп поточна операція здійснюється за курсом спот, який у зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу. При цьому клієнт має економію на маржі — різниці між курсами продавця і покупця за поточною угодою. Операції своп вигідні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують не­обхідною валютою без ризику, який пов’язаний зі зміною її курсу.

Операції своп використовуються для:

Детальніше механізми виконання окремих видів валютних операцій буде розглянуто в наступних розділах.

Для здійснення валютних операцій у комерційних банках ство­рюються підрозділи — дилінгові центри, які оснащені спеціальною технікою з метою швидкого укладення угод (в реальному часі) — телефонами, інформаційною та дилінговою апаратурою відомих фірм Рейтер, Телерейт, Блумберг, комп’ютерами, факсами тощо. Спеціалісти, які працюють у таких центрах, називаються валютними дилерами.

Дилери самостійно розміщують необхідну їм для постійного моніторингу інформацію в спеціальних «вікнах» комп’ютерної програми, які відкриває для них агентство Рейтерс.

Інформація надходить по каналах агентства з двох джерел:

У спеціальному «вікні» агентства, яке має код UAH= можна побачити котирування гривні відносно долара, які вводять комерційні банки, що мають обладнання агентства Рейтер. Вартість програмного продукту Рейтер-2000 досить висока, тому з 169 українських банків системою Рейтер у 2000 р. користувався лише 61 банк.

Зміст будь-якої виведеної у «вікно» інформації може бути роздрукований на спеціальному принтері.

Іншим продуктом агентства є Рейтер Дилінг 2000 (Reuter Dealing 2000), який дає змогу укладати угоди і вести переговори в режимі двостороннього телексного зв’язку з 3800 банками і компаніями в 84 країнах. Кожний банк-передплатник дилінгової системи має один або кілька чотирилітерні коди, які дають змогу з’єднатися з ним з будь-якого дилінгового місця другого банку протягом однієї-двох секунд, наприклад:

MRYJ — Банк Мрія, Київ;

KING — ING Barings, Голландія;

VABN — Ва-Банк, Київ.

Дилінгова апаратура для користувачів кодом установлюється на виділену телефонну лінію. Залежно від розміру банку він може мати від одного до кількох дилінгових кодів, кожний з яких належить до відповідної спеціалізації дилерів: окремі коди для конверсійних операцій, депозитних, кредитних тощо.

Користувач системи Рейтер Дилінг 2000 зі своєї робочої станції може зв’язатися з іншими дилерами, які підключені до цієї системи. Переговори з іншими трейдерами відображуються на екранах комп’ютерів. Робоча станція Дилінг 2000 дає змогу отри­мувати доступ до новин та інформації агентства Рейтер, а також користуватися іншими можливостями інтелектуального терміналу.

До них відносять:

Сьогодні багато українських банків підписалося на новий програмний продукт — Рейтер Дилінг 3000, який являє собою нове покоління торговельних систем Рейтер і вміщує всі достоїнства Дилінгу 2000 з розширеними новими функціональними можливостями.

До них належать:

Новий екран Дилінг 3000 також має низку нових функціональних можливостей, що дає змогу працювати з більшою кількістю завдань, більш ефективно використовувати екран і не пропустити важливої інформації.

Крім цього, він має ще такі переваги:

У найближчій перспективі Дилінг 3000 зможе співпрацювати з внутрішнім корпоративним Інтернетом через підключення до нього прямо з робочого місця користувача. Цей програмний продукт має всі коди Дилінгу 2000 і це дає змогу швидко навчитись з ним працювати.

Іншою інформаційною системою, яка конкурує з Рейтером, є служба агентства «Доу Джонс Телерейт» (Dow Jones Telerate). Вона також надає економічну інформацію про міжнародні ринки, а саме: котирування валют, відсоткові ставки, форвардні пункти, ціни валютних ф’ючерсів тощо.

Найбільший інтерес для дилерів, які проводять арбітражні операції, становить послуга Доу Джонс Телетрак (Teletrack). Вона дає змогу будувати графіки і проводити доволі глибокий технічний аналіз.

Високим попитом на ринку інформаційних послуг користується система агентства «Блумберг» (Bloomberg). Вона пропонує користувачам цілий комплекс інформаційних послуг, який включає економічні та політичні новини, дані про валютні курси, відсоткові ставки, строкові інструменти тощо, а також достатньо потужний аналітичний апарат. Технічно «Блумберг» складається з двох моніторів, а також оригінальної клавіатури, в яку вмонтовано динамік.

Обладнання системи «Блумберг» дає змогу дилерам не тільки відстежувати поточний стан валютних ринків, а й аналізувати складні тенденції, створювати інвестиційні портфелі з підрахуванням дохідності, будувати графіки та проводити їх аналіз. Крім цього, на екрані терміналу «Блумберг» дилер може вивести телевізійні програми фінансових новин.