2. Страхування майна юридичних осіб.
Одним із традиційних страхувань, як достатньо розвинуті на страховому ринку, є страхування майна від вогню та інших небезпек.
Загальним ризиком є знищення, пошкодження або втрата майна, а конкретними:
вогневі ризики і ризики стихійних явищ (пожежа від удару блискавки, буря, злива, ураган, сель, землетрус та ін.);
техногенні фактори (пожежа внаслідок аварії електрообладнання, вибух, неправильна експлуатація техніки і обладнання, аварії систем водо-, тепло- і енергопостачання);
протиправні дії третіх осіб (крадіжка зі зламом, грабіж, навмисне знищення або пошкодження, підпал).
Тривалість дії договорів страхування – від одного місяця до одного року.
Для укладення договору власник або користувач майна звертається до страховика з усною або письмовою заявою. Страховик здійснює огляд майна і дає оцінку його ризиковості (андеррайтинг об’єкта). На цій підставі визначаються основні договірні умови, в тому числі величина страхового тарифу. Страхові тарифи залежать від розміщення підприємства, галузі виробництва, характеру технологічних процесів, видів сировини та інших факторів. Переважно вони коливаються від 0,01 % до 1 % за ризик «Технічні аварії і катастрофи» та від 0,5 % до 5 % за ризик «Дії третіх осіб» (тариф за останній ризик залежить від захищеності підприємства. Після настання страхового випадку страхувальник повинен в найкоротший термін повідомити страховика. Страхова компанія бере участь у встановленні причин випадку і у визначенні збитків. Вона складає акт про страховий випадок, на підставі котрого виплачується страхове відшкодування.
До страхування технічних ризиків відносяться:
страхування будівельно-монтажних ризиків;
страхування машин від поломок;
страхування електронного обладнання;
страхування післяпускових гарантійних зобов’язань.
Об’єктом страхування будівельно-монтажних ризиків є майнові інтереси страхувальника (ним повинен бути виконавець будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт), пов’язані з володінням, користуванням або розпорядженням майном, яке використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт. Конкретними предметами страхування можуть виступати цілісні будівельні комплекси або окремі об’єкти будівництва. Правилами українських страховиків переважно передбачені чотири основні об’єкти, а саме:
будівельні роботи, включаючи будівельні матеріали і конструкції та обладнання як придбані підрядником, так і передані замовником. У вартість цих матеріалів входять витрати на їх перевезення;
монтажні роботи, включаючи матеріали або обладнання, передане замовником, витрати на заробітну плату, на перевезення, митні збори;
пусконалагоджувальні роботи, включаючи матеріали та майно, використовуване при їх здійсненні;
будівельна техніка, механізми та устаткування, призначені для здійснення будівельно-монтажних робіт.
Додатково можуть страхуватися витрати на зменшення збитків під час випадку, на розчищення території після випадку, предмети та матеріали, які тимчасово знаходяться на будівельному майданчику, допоміжне обладнання будівельного майданчика (риштування, тимчасові інженерні комунікації), допоміжні споруди.
Страховими ризиками є знищення, пошкодження або втрата застрахованих предметів унаслідок пожежі, дії води при аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних та інших гідравлічних систем, стихійних явищ природи (бурі, урагану, зливи, повені, землетрусу, шторму та інших явищ), дії сторонніх сил (наїзду транспортних засобів та будівельної техніки, плаваючих засобів, падіння літаючих об’єктів, дерев, каміння), виробничої аварії на будівельному майданчику, протиправних дії третіх осіб.
Страхові суми визначаються за кожним об’єктом або за кожним окремим предметом. Незавершені будівельні об’єкти страхуються за їх кошторисною вартістю, а матеріали і техніка – за їх дійсною вартістю. Для визначення страхових сум складаються відомості за кожним будівельним об’єктом, а в необхідних випадках – за його конструктивними елементами або предметами.
Договори страхування можуть укладатись з повною або пропорційною системою відповідальності страхової компанії. Страхові тарифи встановлюються у відсотках до страхових сум і деталізуються за кожним ризиком. За ризиком «Пожежа» базові тарифи становлять 0,3 – 0,4 %, за ризиками «Стихійні явища природи» - 0,1 – 0,2 %, «Виробнича аварія» - 0,5 – 0,6 %. Враховуючи високу індивідуалізацію будівельних об’єктів, базові тарифи підлягають корегуванню під час андерайтингу за допомогою підвищувальних або знижувальних коефіцієнтів. Страхові платежі визначаються традиційним способом – множенням страхових сум на страховий тариф. Договорами може передбачатись умовна або безумовна франшиза величиною до 10-15 відсотків страхової суми.
Договори переважно укладаються на річний період, хоч не виключається і більший період згідно з тривалістю будівництва. До договорів додається значна кількість документів – копії договорів підряду, дозволів на здійснення будівельно-монтажних робіт, графіки будівельно-монтажних робіт, кошториси споруджувальних об’єктів, опис майна з визначенням його вартості та ін. Договори вступають в дію з дня, наступного після отримання страховою компанією страхового платежу при умові, що на будівельному майданчику вивантажене або вже знаходиться застраховане майно. Договір страхування діє тільки на території будівельного майданчика.
Страхувальник повинен повідомити страховика про настання страхового випадку не пізніше трьох робочих днів і подати письмове повідомлення з описом події. Після цього переважно створюється експертна комісія для розслідування причин і обставин випадку, участь у роботі якої повинен брати представник страхової компанії. Страхувальник передає страховику акт цієї комісії про встановлення причин та обставин випадку, а також документацію (опис) пошкодженого, знищеного чи втраченого майна та кошторис збитків. На підставі документів про величину збитку та умов договору страхування визначається величина страхового відшкодування.
3. Сільськогосподарське страхування.
Страховий захист сільськогосподарських ризиків знаходиться в сучасних умовах в стадії активного становлення, зокрема змінюються принципи, мета та завдання механізму захисту. Актуальність агрострахування підтверджується з року в рік. Це обумовлено високим ступенем ризику страхування врожаю і як одним із найскладніших видів для страховика.
До об’єктів сільськогосподарського страхування відносяться:
сільськогосподарські культури;
сільськогосподарські тварини;
нерухоме майно, транспортні засоби і сільськогосподарська техніка;
багаторічні насадження.
Загальні засади страхування нерухомого майна, сільськогосподарської техніки і транспортних засобів відповідають умовам і порядку страхування нерухомого майна і транспортних засобів інших суб’єктів господарювання.
Найбільш ризиковим і специфічним видом є страхування сільськогосподарських культур.
Врожай сільськогосподарських культур може страхуватись в усіх типах сільськогосподарських підприємств. За формою це страхування може бути обов’язковим і добровільним. Згідно із Законом України «Про страхування» обов’язковими є страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.
Страхування сільськогосподарських культур може здійснюватись на підставі кількох методик. Основними з них є:
комплексне страхування (неотримання або недоотримання майбутнього врожаю внаслідок усіх передбачених причин);
мультиризикове страхування (зниження врожайності або втрат врожаю внаслідок конкретних причин, переважно граду, бурі, зливи, заморозку та інших стихійних явищ);
за фактично понесеними втратами (посівів від загибелі (пошкодження) внаслідок конкретних причин, переважно стихійних явищ);
індексне страхування (за індексом врожайності або індексом погоди).
Порядок і правила обов'язкового страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності затверджені Кабінетом Міністрів України 11 липня 2002 року [24].
Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю. Предметом страхування є врожай зернових культур та цукрових буряків.
Страховим ризиком є недоотримання або повне неотримання врожаю внаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі, зливи, зсуву, посухи, повного раптового знищення посівів карантинними шкідниками. Страхова компанія відповідає лише за кількісні втрати врожаю.
Страхова сума визначається в розмірі 70% вартості врожаю шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні 5 років даними обліку страхувальника на ціну 1ц продукції і на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.
Типовим договором з цього виду страхування передбачено рівень страхового забезпечення 70%.
Страховий платіж визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф і на показник обсягу відповідальності страховика. Страхові тарифи розраховані для кожної культури або групи культур і диференційовані за областями України.
Загальним збитком вважається втрата застрахованого врожаю внаслідок настання страхового випадку. Цей збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з одного гектара згідно з договором страхування та фактичною врожайністю з одного гектара в поточному році на площу посіву та на ціну, вказану в договорі страхування, але не вищу, ніж фактична на момент виплати відшкодування. Якщо культура повністю знищена і здійснено її пересів (пересадження), то для визначення загального збитку враховується вартість фактично отриманого врожаю, обчислена за цінами підприємства, вказаними в договорі страхування, і фактична вартість врожаю культури, якою пересіяно (пересаджено) площу за цінами поточного року. Різниця між цими сумами з врахуванням величини відповідальності страховика становитиме загальний збиток, котрий визначається після збору врожаю. Прямий збиток (величина страхового відшкодування) визначається шляхом множення загального збитку на показник рівня пошкодження посівів, встановлений при їх огляді після страхового випадку.
Розглянемо на прикладі визначення страхової суми, страхового платежу, загального збитку і страхового відшкодування.
Фермерське господарство з Тернопільської області страхує озиму пшеницю, висіяну на площі 100 га. Середня врожайність з 1 га за попередні 5 років становить 30 ц. Ціна 1 ц пшениці за минулий рік 60 грн. За узгодженістю між учасниками договору страхова компанія нестиме відповідальність в розмірі 70% збитків.
Страховий тариф для страхування озимих культур у Тернопільській області становить 7,5%. Фактична врожайність в поточному році становить 18 ц/га. В червні пшениця була пошкоджена зливою на площі 100 га. На підставі акту огляду посівів встановлено, що посіви пошкоджено на 80%, але пересів не здійснювався.
Розв'язок.
Страхова сума становить 126 тис. грн. .
Страховий платіж становить 9,45 тис. грн. .
Загальний збиток дорівнює 18 тис. грн.
Прямий збиток (величина страхового відшкодування) становитиме 14,4 тис. грн. .
Добровільне страхування врожаю та посівів. На сьогоднішній день ліцензій на страхування агроризиків мають біля 60 страхових компаній. Приведемо приклад НАСК «Оранта», яка є лідером на ринку агрострахування, маючи великий досвід та традиції.
HACK “Оранта” пропонує комплексне страхування, яке включає такі страхові програми:
страхування врожаю сільськогосподарських культур від втрат унаслідок дії природних та інших ризиків;
страхування посівів сільськогосподарських культур за плановими витратами як на весь період вирощування так і лише на період перезимівлі;
страхування врожаю сільськогосподарських культур за індексом врожайності;
страхування багаторічних насаджень в межах їх балансової вартості.
Страхування посівів за плановими витратами здійснюється в такому порядку.
HACK “Оранта” приймає на страхування посіви (посадки) сільгоспкультур відкритого чи закритого ґрунту. Страхова сума встановлюється в межах вартості планових агротехнічних витрат на посів чи посадку кожної культури. При страхуванні посівів озимих сільськогосподарських культур враховуються витрати на посів і вирощування до поновлення вегетацій після зими, але не пізніше ніж до 1 квітня. Під плановими витратами на вирощування продукції розуміються витрати, здійснені господарством на оранку, внесення добрив, купівлю насіння і його висадження в ґрунт, обробіток ґрунту та інші операції, передбачені технологією виробництва певної культури. Загальним страховим ризиком є повна загибель або пошкодження усієї площі або частини площі посіву чи посадки унаслідок 12 конкретних ризиків – граду, пожежі, бурі, урагану, бурану, зливи, повені, заморозків, ожеледі, вимерзання, епіфітотійного розвитку хвороб рослин, протиправних дій третіх осіб (крадіжка, хуліганські дії щодо рослинних насаджень, зруйнування покриття теплиць і оранжерей). Страхові тарифи складаються з базових тарифів для груп культур або окремих культур, розбитих на часткові тарифи для кожного ризику. Сільгосппідприємство має право вибрати один, кілька або усі ризики, відповідно до чого визначається і страховий тариф.
Після пошкодження посівів підприємство повинно протягом 2 робочих днів повідомити страхову компанію про випадок, дати можливість оглянути посіви і скласти акт про результати огляду.
Під повною загибеллю посівів розуміється знищення 70% і більше рослин від первісної щільності на всій або на частині площі. Початкова щільність рослин вказується в акті огляду сходів, який складається після їх появи.
При частковому пошкодженні посівів збиток визначається у розмірі частки фактично здійснених витрат на посів і вирощування культури, але не більше суми, визначеної шляхом множення планових витрат на один гектар посіву на кількість гектарів пошкодженої площі.
Страхування врожаю. Страховим ризиком зі страхування врожаю є неотримання або недоотримання врожаю внаслідок: пожежі і удару блискавки, граду, бурі, урагану, зливи, повені, посухи, вимерзання, випрівання, вимокання, випирання, льодові кірки. Укладенню договору передує огляд посіяних площ зі складенням акта про його результати. Договір вступає в дію після складення акта і діє до моменту збирання врожаю. Страхова сума визначається множенням середньої врожайності на ціну метричної одиниці ваги (центнер або тонну) і на площу посіву. Ціна може визначатися як ціна, що склалася в господарстві за останній рік, або як закупівельна чи заставна ціна, встановлена урядом України. Ціна встановлюється для кожної культури чи сорту окремо.
Договором страхування може передбачатися додаткова страхова сума на відшкодування господарству додаткових доцільних витрат на підсів чи пересів або на заходи щодо запобігання та зменшення збитків. З переліку ризиків страхувальник вибирає ті, на випадок яких він буде страхувати врожай. Відповідні ризикам часткові страхові тарифи додаються, визначається сумарний тариф, на підставі якого визначається страховий платіж.
Про пошкодження посівів чи інший випадок, який може бути визнаний як страховий, господарство повинно повідомити страховика. Застраховані площі знову оглядаються, а в акті фіксуються пошкодження. Безпосередньо перед збором врожаю застраховані площі знову оглядаються і визначається біологічна врожайність культури, тобто величина врожаю на рослинах. Збиток визначається після збору врожаю за традиційною схемою – як величина втрат врожаю на підставі різниці врожайності за попередні 5 років та врожайності поточного року, помноженої на площу та на ціну врожаю культури, вказану в договорі страхування. HACK “Оранта” приймає фактичну врожайність в розмірі не меншому, ніж, 70% біологічної врожайності культури. Величина відшкодування визначається з врахуванням величини відповідальності та франшизи.
Страхування врожаю на підставі індексу врожайності або індексу погоди в значній мірі відрізняється від традиційних методик, побудованих на різниці врожайності та конкретних ризиках.
Індекс погоди – це показник відхилень метеорологічних показників (гідрометеорологічний коефіцієнт, рівень опадів, температурний стрес, сила вітру, товщина снігового покриву, вологість та деякі інші показники) поточного року від середніх багаторічних значень. Оскільки виробничий процес у сільському господарстві проходить під впливом цих показників, їх зниження або підвищення може сприяти неотриманню або недоотриманню врожаю. Індекс погоди розраховується гідрометеорологічною службою України в кожній з областей. Це об'єктивний і незалежний від страховиків і страхувальників показник. Основна проблема його застосування полягає у встановленні рівня залежності між зміною індексу погоди та зміною врожайності.
В HACK “Оранта” предметом такого страхування є врожай сільськогосподарських культур, а також багаторічних насаджень плодоносного віку. Страхова сума визначається аналогічно страхуванню врожаю внаслідок дії природних ризиків: на підставі середньої вартості врожаю з 1 гектара в районі (регіоні) або за даними обліку страхувальника за останні 5 років чи іншого, обумовленого в договорі, періоду. Вона визначається множенням середньої врожайності на ціну метричної одиниці ваги (центнер або тонну) на площу посіву. Ціна може визначатися як ціна, що склалася в господарстві за останній рік, або як закупівельна чи заставна ціна, встановлена урядом України. Ціна встановлюється для кожної культури чи сорту окремо. Договором страхування може передбачатися додаткова страхова сума на відшкодування господарству додаткових доцільних витрат на підсів чи пересів або на заходи щодо запобігання та зменшення збитків. Страховий тариф, на окремі ризики не визначається, а встановлюється на підставі окремої таблиці і становить від 0,1 до 20% страхової суми. До договору страхування додається таблиця розмірів виплат залежно від зміни індексу погоди. Страховим ризиком є неотримання або недоотримання врожаю внаслідок відхилення фактичного індексу погоди в поточному році від нормального багаторічного. Збиток визначається після збору врожаю як зменшення його кількості, обумовлене відхиленням індексу погоди. Недобір врожаю визначається в межах страхової суми відповідно до таблиці розмірів виплат.
Страхування за індексом врожайності. Індекс врожайності – це показник відхилення врожайності поточного року від середньорічної врожайності за попередні 5, 10 чи 12 років. Для страхування необхідно мати дані про фактичну врожайність в певному районі чи регіоні, виходячи з яких розрахувати середню фактичну врожайність, потім розрахувати середній індекс врожайності за кожен рік, і на її підставі – середній індекс врожайності. Середня врожайність Всер в районі (області) визначається методом арифметичної простої, річний індекс врожайності Ір – діленням середньої врожайності на фактичну врожайність. Середній індекс врожайності ІВсер – це середнє значення річних індексів врожайності за ряд років. Він визначається методом середньої арифметичної простої, тобто діленням суми річних індексів врожайності на кількість років. Фактична врожайність отримується з офіційних статистичних джерел.
Для страхування за індексом врожайності необхідно визначити страхову врожайність, узгодити зі страхувальником обсяг відповідальності страховика, а також встановити інші, стандартні, показники – площу посівів, ціну метричної одиниці врожаю і на їх підставі страхову суму, а також страхові ризики.
Страхова врожайність – це кількісний показник врожайності культури, на підставі якого визначатиметься страхова сума і нестиме відповідальність страховик. Вона визначається множенням середньої фактичної врожайності за період 5, 10 чи 12 років на середній індекс врожайності. Перелік ризиків, охоплених страхуванням, та величини тарифів обґрунтовує страховик, а страхувальник вибирає з них відповідні для свого господарства. Страховими ризиками переважно є стихійні явища, властиві для природно – кліматичної зони, в якій знаходиться господарство. Величина відповідальності страхової компанії може становити 50, 60, 70, 80 або 100% відсотків. Страховий тариф є фіксованим і залежить від величини відповідальності страхової компанії, регіону та культури. У більшості випадків він знаходиться в межах від 2,5 до 6 відсотків при відповідальності страховика у 50 відсотків, та від 4 до 10 відсотків при відповідальності страховика у 80 відсотків. Огляд посівів перед укладенням договору не здійснюється, франшиза не застосовується [80].
При страхуванні за індексом врожайності страхове відшкодування виплачується лише у разі зниження врожайності загалом по району і не залежить від рівня врожайності в конкретному господарстві.
Недоліком страхування за методом різниці врожайності є складність андерайтингу, великі витрати на експертизу випадків та трудність правильного визначення врожайності. Багато проблем виникає з перестрахуванням цих ризиків. Новизна і нестандартність підходів, щодо індексного страхування поки, що не створили належних умов для його розвитку в Україні.