Перший рівень: Банк Франції.

Банк Франції відіграє роль центрального емісійного банку країни. Він був заснований у 1800 р. як приватна акціонерна компанія з капіталом 30 млн. фр. У 1803 р. Банк Франції одержав монопольне право банкнотної емісії у Парижі, а в 1848 р. – в усій Франції, поглинувши та перетворивши на свої філії 9 провінційних емісійних банків.

Після Другої світової війни згідно закону від 2 грудня 1945 р. Банк Франції було націоналізовано. Зараз акціонерний капітал банку повністю належить державі. Управляючий банком і два його заступники призначаються Радою міністрів. Генеральна рада банку складається із управляючого, його заступників і 12 членів (радників), з яких 7 призначаються міністром фінансів; інші директорські посади займають генеральні директори або президенти державних кредитних інститутів.

При банку є обліковий комітет, який включає представників великого бізнесу Парижа. В своїй грошово-кредитній політиці Банк Франції керується постановками Міністерства фінансів і Національної кредитної ради – спеціального державного органу для регулювання кредиту в країні.

В якості єдиного емісійного банку країни Банк Франції випускає в обіг банкноти, причому з 1939 р. його емісія не обмежена будь-якими раніше встановленими контингентами.

В Банку Франції зберігаються золотовалютні резерви країни. Він виконує також функцію банку держави.

Банк Франції виступає “банком банків”, що виражається в зосередженні у нього банківських резервів і наданні ним кредитів банкам. Згідно з декретом від 9 січня 1967 р. введена система обов’язкових банківських резервів: банки повинні були мати на своєму рахунку в Банку Франції 4,5 % загальної суми своїх поточних рахунків і 2 % суми негайних депозитів.

В подальшому ці норми не одноразово змінювалися.

Організаційна мережа територіальних установ Банку Франції побудована за географічним принципом. Кожна територіальна установа Банку Франції побудована в межах певної географічної зони, які, як правило, співпадають з межами адміністративних одиниць на території країни (департаментів, округів). Однак, при цьому враховуються розміри території, в рамках якої діє відповідне територіальне відділення. Так, в кожному з 66 департаментів функціонують декілька територіальних установ, а в 30 департаментах – тільки одна.